Фото надане співачкою
"Я вважаю, треба бути в ногу з часом і рухатись до чогось стильного і сучасного, щоб молодь теж могла слухати твої пісні, а не тільки якісь твої підстаркуваті фанати"
Привіт. Цьогоріч буде десять років твоїй творчості, тож уже можна підбивати перші підсумки. Як ти змінилась за цей час? І ти вже розумієш, куди прямуєш?
Я ще більше зрозуміла, що мені треба робити. Але щоби я прям якихось чітких цілей клала, це навряд чи. Я думаю, треба довіритись потокові і йти на диханні потоку.
На українській хіп-хоп сцені не так і багато дівчат. Як ти думаєш, чому? І як ти себе почуваєш на цій сцені?
Я себе комфортно почуваю, тому що з самого дитинства завжди була оточена хлопцями. Там були абсолютно завжди всі ігри, які мене цікавили. В мене, мабуть, просто такий склад розуму, знаєте, математичний, інженерний, от щось таке. І саме тому мені суперкомфортно. Коли ти вічно оточений хлопцями, я не думаю, що це може не подобатись. А в дівчат просто інші інтереси. Вони, наприклад, не цікавились іграми, які мені були цікаві, різні спортивні. Їм уже було цікаво зустрічатися з хлопцями і так далі. Я думаю, саме з цих переконань воно так і сталось.
На українській хіп-хоп сцені дійсно небагато жінок, але при цьому хтось може визначити собі місію, що жіночий голос має бути почутий. А в тебе яка місія?
Я взагалі до статі не прив'язувалась, це просто характер. І я вважаю, що просто моє покликання — це реп. Просто одного дня я зрозуміла, що без нього жити я не хочу, просто не хочу. Тому що він дає самовираження, дозволяє мати власну думку на всі речі у світі й протестувати. Тому що я досі такого бунтарського характеру, коли я хочу протестувати проти цього світу. Є в мені щось таке проти соціальних устоїв.
Реп ти любиш поєднувати з елементами трип-хопу, соулу і навіть джазу. Хто тебе надихає?
Я супер вдячна моїй подрузі, яка колись, можливо в класі восьмому, мені включила корейський реп. І я така: "Господи, що це таке? Чого це в них такі фіолетові чолки?" А я була консервативна на той час, і така: "Боже, виключи цих, самі розумієте кого. Я не буду це дивитися." Але вона наполягла, і я зрозуміла, наскільки стильний їхній реп. Я просто в нього закохана по вуха, і я розумію, що це стильно й круто. Тому що наші хлопці досі роблять інколи надто андеграундно, і воно вже не модно років десять, напевно. Тому, я вважаю, треба бути в ногу з часом і рухатись до чогось стильного і сучасного, щоб молодь теж могла слухати твої пісні, а не тільки якісь твої підстаркуваті фанати. Ну, реально.
Ого! Я б не прив'язувалась до статі, але прив’яжусь до віку. А в тебе зараз фіолетова чолка?
Ні, я досі зберігаю деяку консервативність, але я вже намагаюсь бути більш прогресивною тьоткою.
Корейський реп — звучить як дуже неочевидне натхнення. Зазвичай українські реп-артисти кажуть, що надихаються американською школою, або це Європа, хоча й рідше. Але я не чув, щоб це був корейський реп. Ти можеш когось порадити, на кого варто звернути увагу?
Якщо самий популярний, то це Jay Park. Він мені подобається за те, що популяризує в поп реп, хоча я не його фанатка, але я розумію, що він на широку аудиторію. Він прям іде на оці айдолські поп-шоу (все шоу — воно поп), але там популяризує хіп-хоп, приводить цих хлопців з вулиці, уявляєте? І з таким вайбом вулиці вони йдуть на попсове шоу, там, де дівчатка в спідничках, танці "тру-ля-ля", а він бере й читає там реп. Я вважаю, що це супер круто, тому Jay Parkк дуже раджу вам. Нещодавно в нього був крутий виступ, можете подивитися. Ще також Simon Dominic.
"Ми маємо дозволяти собі бути всякими, і це саме про вибір бути собою, нехай навіть стервозним, але собою"
Записали, дякуємо. І сьогодні ми будемо представляти твою нову пісню "Стежками самоти". Ця робота автобіографічна?
Так, автобіографічна, теж народжена у стані потоку, коли ти слухаєш біт, і все, що в тобі всередині, горить на цей момент, воно вилазить. Це про те, що ми часто ховаємось за масками соціальних стандартів і робимо вигляд зручних і дуже гнучких людей. Хоча насправді можна зняти це все й бути нахабним, можна бути відстоювачем власних кордонів, можна бути різним, пристрасним, можливо, епатажним. Ми маємо дозволяти собі бути всякими, і це саме про вибір бути собою, нехай навіть стервозним, але собою.
Ти все ще залишаєшся бунтаркою.
Так це кожен із нас бунтар, кожен, просто треба це визнати. Якщо не визнаєш, то будеш когось підбивати в кінці життя, бо воно загостриться.
Ось такий "хепі-енд" у нас вийшов. Дякуємо тобі за розмову.
Слухати пісню Kris Gara "Стежками самоти", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
