Фото: ФБ-сторінка Мертвого Півня
Фактично за 11 років війни кацапляндія зі своєю soft-power, зі своєю силою русифікації просто зникла з простору. FM-простір очистився від лайна, голови очистилися, а порожнього місця не буває, люди хочуть щось, і по всіх жанрах культури вони знаходять для себе стару чи нову українську культуру. Відбувається заміщення, і ми вже маємо покоління, яке на початок війни мало 10 років, а зараз йому 20, – і воно живе без кацапів
Романе, привіт! Радий почутися!
Доброго ранку, хунто! Доброго ранку, Радіо Промінь!
Боже, яке то щастя зустрітися з тобою і нарешті поговорити про повернення гурту! Коли взагалі почалися складатися ці плани?
Ну, насправді не 2025 року у нас відбулася епоха відродження. Це все відбулося в 2023 році, ми вже дали великий концерт на Fest! Republic у Львові. Це був майже двогодинний концерт на декілька тисяч людей. Для цього нам довелося попросити дозволу в Трампа, і він відпустив нашу Ярину Якуб’як (сміються). Вона перелетіла Атлантику і ми зробили такий камбек.
А насправді, сама ідея вже була раніше. Ще в 2022 році була, і ці плани нам всі поламалися тоді, коли помер Місько. Його кузен, наш перший вокаліст – власне, перший і третій! – Любко Футорський, каже: ну то відповідно робимо велике повернення. Ми навіть з Михайлом Крупієвським, режисером (який, до речі, сняв геніальний фільм про Григорія Чубая), як оболонські сусіди, часто гуляли в парку "Наталка" і просто посекундно розробляли сценарій великого концерту, такого камбеку. І коли це все ми вже вигадали, він сказав: все, подаю цей проект і у партнерстві з Українським культурним фондом його робимо.
І буквально через пару днів, крім тих дурних звуків, які долиналися з вулиці, прилетіло це повідомлення від Любка Футорського. Пише мені з Борисполя: ну от і камбекнули, шляк би його трафив! Так він відреагував на перші ракети узьких. Так що нам це вторгнення якраз і поламало всі плани з тим великим камбеком. А через буквально пару місяців ми несподівано проводжали вже і самого Любка Футорського. Так що таке воно. Бог любить трійцю. З третього заходу зібралися.
Але ми вже з 2023-го концертуємо. Ми зробили те, що мріяли давно-давно. Ми зробили два великих концерти в різний час. В Львівській опері разом з оркестровою частиною. Перший з оркестром, а другий – з камерним оркестром плюс величезний хор. Втілили таку симфонічну мрію.
Червоною ниточкою через творчість гурту тягнеться ідея літератури. Зараз в Україні відбувається справжній бум поетичності в музиці, в діяльності гуртів, окремих музикантів. Чому, на твою думку, так відбувається? Це якесь духовне відродження, якийсь золотий вік?
Це взагалі дуже цікаве і природне явище. Воно характерне для частини цілого покоління. Бо в нас нове покоління розділилося на умовних трампістів і homo sapeins.
Одні сидять, залипають в рілсах і стрічку в своїх гаджетах крутять. Одним словом, рухаються до повного нуля. А друга частина молоді страшенно хоче розуміти, ким ми є, що ми є і, відповідно, звідси неймовірна зацікавленість музикою з шістдесятих, сімдесятих минулого століття. Старими артистами. Ви ж бачили ці буми, коли на динозаврів української філармонічної естради почали ходити. Але це просто бажання розуміти і бачити все в тяглості. Тобто людина народжується в якийсь час "Ч".
Відповідно, в неї є два варіанти. Бути москальським більшовиком – "до нас не було нічого". Або бути нормальною людиною і розуміти, хто твої прадіди, хто твої діди, ким ми були, як ми рухаємося, як ми інтегровані загалом в світову музику.
Більше того, я впевнений, що це молоде покоління, яке для себе відкриває музику сімдесятих-вісімдесятих минулого століття, усвідомлює, що вона була дуже крута і абсолютно нічим не поступалась всьому тому, що було в британському музичному просторі чи американському.
Абсолютно істинно. Тим більше, що тривалий час це якось консервувалося, приховувалося від загалу.
Навіть не сказати, що дуже приховувалось. Це швидше був комплекс меншовартості. Тобто, в нас йшла абсолютно тотальна медійна русифікація і все, що було з Москви, це було "хорошо", а все, що було своє – то мало бути відчуття, що це неякісне, вторинне. Оцей комплекс Штепселя-Тарапуньки – його ж дуже сильно відчутно до сих пір у великих містах.
Як там Чубай зі слів Москальця співає? (мається на увазі пісня "Вона" гурту Плач Єремії, – прим. ред.) "По русифікованих містах". Там ще відбувається, там ще є оцей комплекс меншовартості. Але для молодого покоління цього вже не існує.
Ми просто не усвідомлюємо одного крутого факту, що фактично за 11 років війни кацапляндія зі своєю soft-power, зі своєю силою русифікації просто зникла з простору. FM-простір очистився від лайна, голови очистилися, а порожнього місця не буває, люди хочуть щось, і по всіх жанрах культури вони знаходять для себе стару чи нову українську культуру. Відбувається заміщення, і ми вже маємо покоління, яке на початок війни мало 10 років, а зараз йому 20, – і воно живе без кацапів. І це неймовірно.
Де найближчим часом можна буде послухати і почути музику Мертвого Півня?
Ми починаємо якраз сьогодні (23 січня 2026), через декілька годин збираємось на саундчек. Ми починаємо такий маленький мікротур, наскільки це дозволяє оцей блекаут і відключення аварійні. Робимо концерти на підтримку нашого нового альбому "Поезії хмільних дворів".
Він робився півтора роки. Дуже ми над ним чаклували – дихали, облизували, цілували, обіймали. Одним словом, альбом "Поезії хмільних дворів" отримує таку концертну підтримку. Ми сьогодні стартуємо концертом на Fest! Republic у Львові. Завтра ми граємо в Рівному. 25-го ми граємо в Івано-Франківську. Якщо в Дніпрі відновлять трохи електрики, то 30-го січня ми маємо в Дніпрі, а в незламному Харкові 31-го. Ну і в Києві запрошуємо всіх 1-го лютого в Caribbean Club. Буде презентація нового матеріалу і купа старих хітів.
Дякуємо за запрошення! Неодмінно будемо і всіх також запрошуємо!
