Логотип перед Конгрес-центром Давоса напередодні Всесвітнього економічного форуму. Фото: REUTERS
Цьогоріч Всесвітній економічний форум в Давосі тривав під гаслом "Дух діалогу". В ньому взяли участь близько 3 тисяч осіб з понад 130 країн. Серед присутніх – майже 65 глав держав та урядів, зокрема 6 лідерів країн G7, 850 керівників найбільших компаній світу. Які найважливіші висновки можемо підбити?
Ми були свідками багатьох зустрічей, які відбулися на полях Всесвітнього економічного форуму. Цей захід відбувся в дуже буремні часи для всієї сучасної геополітики. Мені здається, зараз все людство підійшло до межі. До якоїсь певної прірви. І один маленький крок може змінити всі здобутки людства за багато десятиліть. На щастя, є певні промінчики надії на те, що людство не перейде межу і не пірне в прірву можливих катастроф через свої неправильні рішення.
А які маячки, на вашу думку, свідчать про те, що людство ще при тямі?
Найважливіше, що представники багатьох держав і ті особи, які ухвалюють рішення, які впливають на геополітичні та економічні процеси в світі, зібралися разом. Тобто це вже великий плюс. Були перестороги, що цей форум не принесе нічого хорошого, буде чимало розбіжностей і невдоволення. І це призведе до ще більшого тертя у світі, що точно не віщувало б нічого доброго усім нам. Але ми бачимо, що лідери країн, представники бізнесу, особи, які справді впливають на міжнародні процеси, зібралися в один час, одному місці і висловлювали бажання вийти з того глухого кута, в який фактично ми могли б зараз потрапити, аби відійти від тієї прірви, яка перед нами знаходилася. Думаю, що про це краще говорити все ж в минулому часі і сподіватися на те, що людство піде більш нормальним курсом розвитку без якихось потрясінь, які могли б усіх нас спіткати. Дуже важливо, що Дональд Трамп теж прибув на форум, адже були припущення, що він міг відмовитися. Адже ми знаємо, наскільки зараз загострилася ситуація, насамперед навколо острова Гренландія. Ще тиждень тому всі ми обговорювали можливість війни фактично між союзниками. І це точно б означало крах всієї тієї системи, яка існує після Другої світової війни. І ті безпекові угоди, які були підписані, і ті організації, які були створені, якби не припинили своє існування фактично, то втратили б свій авторитет. І залишилися б на папері. А це б означало дуже непрості часи для вільного світу. І це не віщувало б нічого доброго Україні, яка має гарні партнерські відносини з багатьма країнами Заходу і яка сподівається на подальшу підтримку, незалежно від того, дійдемо ми до якогось мирного врегулювання чи ні.
Трамп дуже довго говорив про успіхи своєї адміністрації, про Гренландію та побіжно про Україну. Щодо Гренландії, він зауважив, що сформовано рамки щодо майбутнього острова. Що це може означати на практиці? Як на це реагують союзники США? Чи можна вважати, що щось таки привело Трампа до тями?
Ми не знаємо справжніх намірів американського президента. Так, він давав зрозуміти, що готовий діяти більш рішуче для того, щоб острів Гренландія потрапив під контроль США. Але ми не можемо точно сказати, чи він планує військове вторгнення. Можливо це були натяки на те, що Вашингтон готовий на це піти, а можливо це були акти залякування, тиску на Данію, на Європейський Союз та на інші держави, не зацікавлені в такому перебігу подій.
А що означає його заява про те, що було б непогано подивитися на те, як працює 5-та стаття НАТО?
5-та стаття може працювати тільки тоді, коли буде ухвалене відповідне рішення, коли союзники будуть вважати за необхідність її застосування. А це може відбутися тільки тоді, коли відбувається якась зовнішня інтервенція. Тобто не напад одного союзника на іншого, а коли відбувається напад на весь Альянс. Можливо він мав на увазі Росію та Китай щодо Гренландії. А можливо якісь інші виклики, які можуть мати місце. Але якби сталася ситуація якогось конфлікту між союзниками, були б інші конфігурації того, як би все це відбувалося.
Якщо ми говоримо саме про цю кризу навколо Гренландії, то мені здається, що найбільш пікові її моменти були подолані. І поля Давосу дали цю можливість. Варто згадати про переговори ніж Дональдом Трампом і генсеком НАТО Марко Рютте, які домовилися про рамкову угоду щодо Гренландії. Йдеться про оновлення тієї угоди 1951 року, яка існує між США та Данією, яка власне і передбачає розміщення американських сил на території острова. А це означає, що можливо будуть якісь нові домовленості, котрі будуть відповідати новим сучасним реаліям. І можливо це дасть можливість збільшити американську присутність на острові Гренландія і в арктичних широтах. І я думаю, що це найбільш оптимальний варіант, як можна було б вийти з цієї дуже непростої ситуації. І дуже добре, що в Давосі вдалося зробити бодай якісь рухи в цьому напрямку. А отже можна очікувати, що найближчим часом будуть укладені якісь угоди. І це важливий сигнал для України. В тому, що нам не потрібно буде обирати сторону конфлікту. А таке питання могло би постати. Але Захід повинен зберегти свою єдність. І це точно не позитивний сигнал російському диктатору Путіну, який тільки й очікував, щоб західні держави між собою розсварилися. Він був би дуже не проти, якби відбувся якийсь конфлікт між ними, який би значно послабив вільний світ, а відтак і підтримку України.
Попри те, що на поверхні мало інформації щодо зустрічі Зеленського і Трампа, як можна читати і трактувати ті сигнали, які були подані суспільству? Після цієї зустрічі Трамп був більш оптимістично налаштований, ніж Зеленський, як на мене. Якою буде тристороння зустріч в ОАЕ?
Зустріч важлива, і добре, що вона відбулася. Це означає, що комунікація між Києвом і Вашингтоном продовжується. Я хочу нагадати, що 2025 рік був непростий для двосторонніх відносин між країнами. Ми також часто ходили по лезу, не знаючи, чи збереже Америка нашу підтримку, чи буде вона тиснути на Київ. Були дуже різні періоди у наших відносинах. Здавалося б, тільки рік, а скільки всього за цей період відбулося. Чого варта тільки сумнозвісна перепалка у Білому Домі. На щастя, після неї вже відбулося чимало зустрічей на найвищому рівні між лідерами України та США. І Давос став одним із таких важливих майданчиків, де сторони зустрілися. Де Зеленський мав можливість переговорити з Трампом. Я вважаю, що зустріч була непоганою. Вочевидь, інформації дуже мало. Тому я був би обережний в оцінках. Але якщо говорити про настрій Дональда Трампа, то він нібито оцінює зустріч непогано. Щодо Володимира Зеленського, також. Але мені здається, що Трамп дещо більш оптимістичний. Звісно ж виникає запитання, а чому саме. Можливо, президент України очікував більшого від цієї зустрічі. Можливо він очікував якихось рамкових домовленостей щодо гарантій безпеки та економічного відновлення України. Поки що все в процесі і відкладено на потім. І якщо ми говоримо про гарантії безпеки, то, як зазначив президент України, документ щодо них має бути підписаний вже після завершення бойових дій. А отже ми не знаємо, що буде потім, і які будуть умови тих домовленостей. Але вочевидь для цього потрібно завершити бойові дії і досягнути якоїсь угоди з Росією. І знову постає питання: з чим приїхав в Давос президент України, і на чому наполягав американський лідер. Адже Сполучені Штати найбільше зараз комунікують з Росією. В ОАЕ відбудеться тристороння зустріч, і це теж дуже важливий етап. Я припускаю, що Зеленський готовий на якісь варіанти того, як далі можна рухатися в напрямку мирного врегулювання. Ми не можемо про це поки що говорити впевнено, але у мене все ж є відчуття, що якісь домовленості були, і Україна готова на якісь поступки. Я не говорю, що йдеться про національні інтереси, але про якісь аспекти. Але, повторюся, все це лише припущення. Все відбувається в динаміці. Очікуємо на нову інформацію. Можливо скоро ми дізнаємося більше про те, що відбувається за зачиненими дверима.
