Фото: Пресслужба Moann
Я хотіла зафіксувати цей стан і потребу в тому, щоб мене просто підтримували та любили
Для початку поділися, про що твій новий трек "Метелики"?
Хоча він називається "Метелики", але насправді він про їхню відсутність і про спокій. Тому що це те, що я зараз ціную найбільше і по-справжньому. І от пісня про спокійну любов, яка приносить тобі опору, взаємопідтримку і не розхитує, як от у нас зараз незакриті потреби безпеки та, в принципі, тривог вистачає. Тому вона якраз про те, що дає нам тишу і трошечки заземлення таке.
Пісня починається з рядків: "Давай спробуємо без метеликів". Чому сьогодні важливо говорити саме про таку любов? Це якась нестача чи, навпаки, це ніби як для себе зафіксувати те, що у тебе є?
Та це, напевно, від того, що дуже втомлюють ці "метелики". І, можливо, я вже старію просто. І для мене любов, яка приносить оці емоційні гойдалки, вже є якоюсь дуже дивною. А все, що навпаки, мені приносить спокій — не нудне, а класне, і мені в цьому комфортно. Тому так, я хотіла зафіксувати цей стан і потребу в тому, щоб мене просто підтримували, любили. І так само я зі своєї сторони.
У тексті насправді багато образів опори, там і "стань другом", і "твердою опорою", і "м'якою ковдрою". Чи пам'ятаєш момент у своєму житті, коли ти особливо гостро відчула потребу саме в такій тихій і надійній присутності поруч іншої людини?
От якраз це було в момент, коли мені прийшли ці слова: "давай спробуємо без метеликів". Це про те, що я, напевно, як і багато людей, звикла, що кохання має бути чимось таким, що тебе виносить просто на якийсь емоційний рівень. А все ж таки зараз ти сильно втомлюєшся від такого. І от я відчула, що мені хочеться на когось спертися, спертись на чиєсь плече і просто відчути оцю базову дружбу, любов і щось таке більше.
Що особисто тобі допомагає відчувати оце щастя просто в моменті або ж принаймні внутрішній баланс?
Ну, мені ще допомагають якісь дрібнички такі рутинні в моєму повсякденному житті. Я запалюю свічки, роблю чаювання, читаю книжечку. Це від того, що хочеться себе оберігати, і ти намагаєшся це робити будь-якими способами. Тому для кожного працює щось своє. Для мене це якісь такі дуже базові, але приємні моменти. Ну і також, звісно, подзвонити близьким, поговорити.
Потрібно звертати увагу на речі, які приносять радість, бо це насправді тримає
Війна триває. І ніхто не знає, скільки вона ще триватиме. Як, на твою думку, не відкладати особисте щастя на потім? Можливо, якісь твої лайфхаки, щоб не жити в постійному режимі очікування?
Для мене це якраз щось робити. Тому що навіть з цією піснею — ми знімали також на неї відеороботу, і це було в умовах відсутності сну, опалення тощо. І начебто нічого не хочеться, але й не хочеться просто жити, щоб виживати. Хочеться робити ще додатково щось красиве, чимось себе радувати. Тому от я, напевно, пораджу те, що роблю для себе, — це просто сідати й робити якісь речі, з чогось почати. І тоді якось автоматично заводиться якийсь механізм у Всесвіті, який приносить тобі те ж саме натхнення. Може це натхнення не в тому сенсі, що до тебе прийде якесь просвітлення чи розширення, але це щось таке маленьке, і воно вже працює насправді.
А ти ніколи не замислювалася, що людям інколи все ж таки легше бути постійно в сумі, ніж дозволяти собі радість? Бо для щастя ми часто шукаємо якісь глобальні причини, а для того, щоб бути в печалі, якось не сильно багато причин і треба…
Щось у цьому є. Я частково погоджуюся, тому що ми такі створіння, які любимо посумувати. Зараз просто дійсно вистачає причин сумувати. Але ж як тоді, якщо тільки сумуєш? Потрібно звертати увагу на речі, які приносять радість, бо це тримає насправді.
Твій перший альбом мав назву "Дім без світла" — дуже пророчо. Зараз ми знову живемо буквально в реальності блекаутів. Якби озиратися на прожитий рік, якою могла б бути назва твого наступного альбому?
Ну, можливо, "Дім з ліхтариками", тому що ти все одно в темряві намагаєшся чимось світити. І це символічно. Може, банально, але правда.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
