Фото надане співачкою
"Це така ностальгія, знаєте, тому що останнім часом ми всі в дуже напруженій обстановці й часто згадуємо минуле. Й основна фраза — це навіть не назва пісні "З вечора до рання", а в приспіві, що "нам би такими, як ми були""
Привіт. В інстаграмі ти якось написала, що пісня, цитую, — "це така сильна штука". Мовляв, ми проспівуємо те, що нам важко сказати, дозволяємо собі сльозу і даємо собі волю. Ти саме так пишеш свої пісні?
Ця фраза в мене написалась з приводу концертів, коли люди приходять і співають зі мною. Хтось на початку концерту поводить себе дуже невпевнено, хтось встає одразу й починає співати на весь голос разом зі мною, а вже потім інші підключаються, тому що розслабляються повністю. І ось це живе виконання людей в унісон зі мною на концертах — лікує насправді, дає моральну підтримку в такий непростий час. Тому ця фраза саме про людей, які у мене на концертах. А взагалі я пишу дуже по-різному. Написання пісень насправді дуже романтизують. Але в мене як це відбувається? Це дуже різка якась емоція в житті (буває хороша, а буває погана), тобто це такі крайнощі. Бо коли ти дуже рівний, коли в тебе все окей, то насправді не пишеться. Це в мене особисто так. Тому для пісень потрібно пережити якісь емоції, щоб їх написати.
Трек "З вечора до рання", який ми будемо слухати, я так розумію, — це теж твої прожиті емоції. Це пісня-спогад, пісня-трансформація про те, як ми мріяли раніше, наприклад, до повномасштабного вторгнення, й про що ми мріємо сьогодні. Як писалась ця пісня?
Це така ностальгія, знаєте, тому що останнім часом ми всі в дуже напруженій обстановці й часто згадуємо минуле. Й основна фраза — це навіть не назва пісні "З вечора до рання", а в приспіві, що "нам би такими, як ми були". Бо ми часто заспокоюємо себе спогадами про минуле, і саме про це пісня. Про те, як ми любили в минулому, можливо, якось більш на повну, не боячись, а зараз ми дуже трепетно до всього відносимось, оберігаємо своє особисте. Дуже мало хто говорить про своє особисте зараз, я так спостерігаю. І насправді ця пісня — це ностальгія за тим спокійним часом, який у нас був, який ми мали. І хочеться, звичайно, його повернення.
"Дуже багато ми вже прожили за ці роки і написалось дуже багато музики, яка, я впевнена, буде вічною. У нас дуже багато є пісень в Україні, і я щаслива, що вони українською мовою саме вже написані. І в нас буде дуже класний і якісний багаж творчості і з дуже проникливими сенсами"
А за чим ти сумуєш із тих часів? Чого тобі не вистачає найбільше?
Я насправді не можу сказати, що сумую за чимось особистим. Я тоді ще навчалась у школі і в університеті потім. І в мене це, мабуть, більше ностальгія за безтурботністю. Але я впевнена, що багато людей ностальгує за чимось своїм. Особисте — це ж не завжди про кохання, любов, багато в кого це батьки, рідні. Багато в кого зараз рідних або немає близько, або немає вже давно. Когось розділяє дуже часто відстань, і за цим люди сумують. І хотілось описати цей стан однією піснею. В куплетах — це більше така романтика, про те, що немає спокою у нас, але без того не буде й музики, тому що ця фраза в мене народилась якраз із того, що дуже багато ми вже прожили за ці роки і написалось дуже багато музики, яка, я впевнена, буде вічною. У нас дуже багато є пісень в Україні, і я щаслива, що вони українською мовою саме вже написані. І в нас буде дуже класний і якісний багаж творчості і з дуже проникливими сенсами. Тому якось отак я можу описати пісню. Я можу говорити про неї дуже багато, розкладати кожну фразу. Але нехай люди слухають і сприймають по-своєму, роздумують трошки.
Як ти вважаєш, після того, як все це закінчиться, чи реально буде повернути цю безтурботність, наприклад, тобі?
Ні, насправді це нереально. Ми вже не будемо такими, як були. Я ж через це й не співала в пісні, що ми будемо такими. А що нам би такими, хоча б трішки. Взагалі значення "нам би" — якесь дуже мрійливе, бо ми точно будемо іншими. Ми точно будемо сильнішими й, можливо, нам ця сила дасть усвідомлення багато чого, і ми будемо якось по-іншому будувати своє життя. Можливо, швидше і впевненіше робити кроки, які ми собі запланували, бо дуже часто ми відтягуємо щось у житті. Це зробить нас іншими. Але я впевнена, що багато хто стане кращим, сміливішим, сильнішим. Головне, щоб ми всі були живі, здорові і пройшли цей складний час. І тоді ми будемо бачити все ясніше насправді.
Наостанок ще одне запитання в розрізі твоєї творчості. За останні два роки в тебе виходило багато пісень, які ставали хітами й залишились у плейлістах людей. Чи тисне на тебе ось ця вага кожного попереднього хіта, що тобі потрібно щоразу "перебивати" його популярність, і щоб наступна пісня ставала сильнішою?
Після першої пісні, яка сподобалась багатьом людям, це "Нагадай", я, звичайно, дуже напружилась. Тому що це була відповідальність. За тобою спостерігають дуже багато людей, тисячі людей. І коли позначка переглядів перетнула мільйон, а потім ще більше і більше, я дуже напружилась, що мені далі писати, що мені взагалі казати людям в пісні? У мене були написані пісні, багато пісень, і до пісні "Нагадай" я в них була впевнена, а потім у мене в голові відбулись дуже різкі зміни, тому що це велика відповідальність. Я думаю, кожен артист, який пише сам, мене зрозуміє. Але насправді, коли ти вже працюєш, головне не зупинятись, працювати, писати так, як ти писав. Ніколи нічого в собі сильно не змінювати, не підлаштовуватися під якісь тренди. Бо звичайно, якісь у мене думки деколи проскакують, коли ти аналізуєш, що зараз відбувається в індустрії, і ти хочеш якось підлаштовуватись. Але насправді цього не потрібно робити. Треба завжди пам'ятати, за що тебе люди полюбили, коли ти тільки-тільки почав свій шлях.
Звучить дуже натхненно. Дякуємо тобі за розмову.
Слухати пісню Domiy "З вечора до рання", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
