Фото: Пресслужба співачки АЗІЗА
Кожен приймає різну роль — або це в тебе серце зі сталі, або ти когось намагаєшся відігріти
Твоя пісня називається "Серце зі сталі". Який головний меседж ти в неї закладала?
Це про холодне серце, яке захищається і яке хочеться розтопити. Але в нас пісня не проста, в ній є сенсові навантаження, і там ідеться про те, що, коли ти хочеш врятувати це серце, може статися так, що твоє раниться і тобі потім буде боляче, і що, скоріше за все, не вийде цього зробити, якщо серце із сталі.
А чи бувало в тебе, коли твої зусилля допомогти не цінували? Ти боляче на таке реагуєш?
Я боляче на це реагую. Думаю, що стовідсотково таке було в моєму житті. Мені здається, в принципі, багато в кого з людей таке стається в житті, але кожен приймає різну роль — або це в тебе серце зі сталі, або ти когось намагаєшся відігріти.
А як взагалі ти вчиняєш у житті — прямо просиш про допомогу, якщо вона потрібна, чи людина поруч повинна сама запропонувати її?
Я просто насправді не пам'ятаю, щоб були якісь такі моменти, які я б не могла вивезти сама. Тобто, якщо мені погано, мені завжди хочеться самій собі допомогти, і це найдієвіше. Але якщо мені потрібна допомога, я завжди її буду просити. Я ніколи про це не мовчатиму. Треба всім так робити, до речі. Це вірно.
А як би ти порадила, можливо, взагалі людям з дитинства треба вчитися озвучувати свої потреби і просити про допомогу?
Звісно. Мені здається, це починається з батьків, до яких ти можеш прийти і поділитися своїми проблемами, а вони тебе послухають і не будуть знецінювати якісь твої проблеми, які, наприклад, для них, можливо, можуть бути маленькими. І з цього віку ти, напевно, вчишся говорити про те, що в тебе болить.
Як взагалі бути, коли твоя доброта стає реальною ведмежою послугою?
Ось ти її озвучив. Коли тебе не просять — не треба допомагати. Для мене, в принципі, в житті є ось таке правило: якщо мене не просять, я не даю порад або не допомагаю. Ну, бувають винятки, коли ти розумієш, що тут ти зараз потрібен, людина не може цього попросити. Але найдієвіше — якщо тебе не просили, просто цього не робити. Ось і все. Це важко, особливо якщо це якась суперблизька тобі людина. Але буває, що не потрібно. Можливо, людині треба для досвіду навчитись самому вилазити з цього або для досвіду навчитися також просити про це.
Ти завжди мала таку філософію?
Та ні, звісно, ні. Я ж кажу, от, наприклад, якщо якась суперблизька мені людина, я бачу, що їй погано, то не знаю, чи буду я дійсно чекати на її прохання. Мені завжди хочеться допомогти — приїхати, підтримати. Але якщо це плюс-мінус незнайома або не рідна мені людина, якщо мене не просять, то я не роблю цього.
На Національному відборі сидять професіонали — вони знають, кого і які пісні обирають
Цього року ти подавала заявку на участь у Нацвідборі на Євробачення. Розкажи, коли плануєш випускати пісню, яку готувала для відбору?
Скоріше за все, ми її випустимо, бо вона є, вона класна, вона мені подобається, але просто, напевно, не зараз. Зараз плани на інші пісні й інші релізи. Зараз попереду буде весна, а та пісня важка. Вона про дім і так далі. Хотілось піднімати якусь серйозну тему для Євробачення, тому вона просто чекає свого часу.
А зараз, уже після фіналу Нацвідбору, чи є в тебе відчуття, що, якби на сцені прозвучала та пісня, яка у тебе лежить, вона справді б "розірвала"?
Я вважаю, що на Національному відборі сидять професіонали. Вони знають, кого і які пісні обирають, і вони варті там бути. Просто не мій час, не мій рік, і все. Але так, щоб я сиділа і думала: "А ось моя пісня була б кращою", — у мене такого немає. Я до цього якось дуже тверезо, адекватно ставлюсь — ну, окей, нічого страшного.
А наступного року ти підеш у чергу за кубком Євробачення чи зараз по-іншому?
Ти знаєш, я якось в цьому році, не знаю, ніби мене Бог відвів. Ну, так я для себе це кажу. Я ж не знаю, як потім буде, але поки мені не дуже сильно хочеться. В мене є інші плани, мені хочеться концерти робити, хочеться пісні випускати. Поки мені просто не хочеться робити таку паузу, прірву між релізами, бо треба буде готуватися до Національного відбору. На сьогоднішній день я відчуваю: мені цікаво бути просто глядачем. А як буде далі? Я не знаю.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
