Коридори віку
Спочатку зазирнімо в історію. Як працює солідарна пенсійна система і чому саме ця модель історично виникла першою? Пояснює заступниця Голови правління Пенсійного Фонду України Ірина Ковпашко.
Перше і основне — це можливість гарантувати захист тим, хто такого права набув. Друге — система є прозорою і зрозумілою, адже немає необхідності думати про те, звідки взяти фінансовий ресурс для забезпечення виплат. Той, хто працює, здійснює відрахування зі своїх доходів до Пенсійного фонду, і саме цей ресурс використовується для виплати пенсій тим, хто це право заробив. Таким чином людина ніби купує собі відкладене право: коли вона стане непрацездатною — чи то в силу віку, чи в силу стану здоров’я — вона отримуватиме виплати із солідарної системи. Тобто індивідуального накопичення немає. У чинних умовах із заробітної плати нараховується єдиний соціальний внесок, який сплачує лише роботодавець; відрахування безпосередньо від самої людини не здійснюється. Проте за своєю суттю це і є фінансовий ресурс для здійснення поточних виплат. Його не накопичують, не адмініструють і не забезпечують збереження чи купівельну спроможність активів. Ці кошти одразу використовуються для виплат тим, хто має на них право сьогодні.
Здавалося б, все просто, діти платять – батьки отримують. Але насправді українська пенсійна система пройшла тривалий процес змін. Перша значна зміна відбулась 2004 року, продовжує Ірина Ковпашко.
З 1 січня 2004 року оця система соціального страхування загальнооб'язкова державна, вона передбачає, що ти тільки тоді набуваєш страховий стаж, коли ти працюєш офіційно і коли за тебе чи ти сам сплатив внески. Тобто пройшли етап від пенсійного забезпечення, коли по потребі давали виплату, незважаючи на внески. Були і соціальні пенсії, були пенсії при неповному стажі. А після 2004 року - це лише соціальне страхування і виплати по факту даються тим, хто набув право. У подальшому, дійшли висновку, що в Україні набагато нижчі вимоги, зокрема до віку виходу на пенсію, ніж в навколишніх країнах. З 2011 року розпочався поетапний процес підвищення віку для жінок. Кожен рік він на півроку підвищувався. Сьогодні ми маємо однаковий вік виходу на пенсію 60 років для чоловіків і для жінок. Ще одна реформа була проведена з 1 жовтня 2017 року. Стали більшими вимоги щодо тривалості стажу, який дає право на пенсію. Якщо до цього було достатньо мати всього 15 років, і ти вийдеш в 60 років на пенсію за віком, то після 17-го року з’явилися, ми їх між собою називаємо, коридори віку. Якщо ти 32 роки на момент, коли тобі 60 років у 2025-му році не маєш, але маєш не менше ніж 22 роки, то ти зможеш вийти на пенсію там у 63 роки. Якщо ж і цього стажу немає, а тільки 15 років, то вік виходу на пенсію 65 років. Тобто 60, 63 і 65 років - це той вік, який визначається тривалістю набутого стажу.
Що стосується факторів, які впливають на розмір пенсії у солідарній системі, то тут ситуація з одного боку проста, а з іншого має свої нюанси, пояснює заступниця Голови правління Пенсійного фонду України Ірина Ковпашко.
Пряма пропорція: високий заробіток - велика тривалість стажу - великий розмір пенсії. Якщо низька зарплата, але багато стажу, отримуємо щось середнє. Якщо багато стажу, низька зарплата, отримуємо теж щось середнє. Тому важливо, щоб робота була легальна, офіційна.
Ірина Ковпашко. Фото з відкритих джерел
Щорічна індексація пенсії
Історій пенсіонерів, які усе життя працювали, але отримали пенсію, близьку до мінімальної, існує чимало. Хоча на початку їхнього трудового шляху люди аналогічної професії могли розраховувати на більше. Причин тут багато: і перехід від планової до ринкової економіки, і низка економічних криз, і головна проблема – спроба людей і підприємств зекономити на податках, що неодмінно має високу ціну у майбутньому. Чому очікування пенсіонерів не завжди виправдовуються – пояснює Ірина Ковпашко.
Були випадки, коли певним професіям платили саме такий рівень, і вони не могли отримувати більше заробітної плати. Тому самому лікарю, який працював в державному медичному закладі, мені нема чим апелювати. Він каже: "Мені стільки платили, я не міг отримувати більше, на той час ще не було приватних клінік, я не міг заробляти більше". У державі була інфляція, заробітна плата тих, хто продовжував працювати на тому самому виробництві, в тій самій установі, зростала, а в інших людей пенсія була обчислена з попередньої зарплати. І виникало питання збереження купівельної спроможності пенсії. Були різні інструменти для цього. До 92-го року був спеціальний перерахунок старих пенсій, встановлювалися до старої пенсії якісь певні суми доплати, тільки за те, що вона була призначена давно. Після 92-го року, коли вже прийняли закон про пенсійне забезпечення, запрацював механізм індексації раніше призначених пенсій. І починаючи з 2017 року було запроваджено ще один механізм. Він не дозволяє повністю ліквідувати різницю між пенсіями, які призначені в різні роки, але він мінімізує цей розрив. Це щорічна індексація пенсії. І вона сьогодні враховує 50% зростання заробітної плати в попередніх роках і 50% рівня інфляції.
Підходи до нарахування та індексації пенсій різняться залежно від країни. Але чи є усталені принципи, однакові для всіх? Як саме право на пенсію закріплене у міжнародному праві? Розповідає членкиня Європейського комітету із соціальних прав Алла Федорова.
Воно є складовою частиною ширшого за обсягом і значенням права, права на соціальне забезпечення, захист літніх людей. Це право закріплене у загальній декларації прав людини. В міжнародному пакті про економічно-соціальні культурні права є, наприклад, окрема стаття, в якій передбачено право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. Але найбільш повно стандарти щодо права на пенсію відображені саме у Європейській соціальній хартії, учасницею якої є Україна. Хоча, одразу мушу сказати, що Україна взяла на себе не всі зобов'язання щодо соціального забезпечення в рамках Європейської соціальної хартії. Є такий документ, Європейський Кодекс соціального забезпечення. Там є окремий розділ, який стосується допомоги по старості, як одного з традиційних соціальних ризиків. І Україна цей договір ще не ратифікувала. А ось в рамках міжнародної організації праці було ухвалено Конвенцію про мінімальні норми соціального забезпечення, яку Україна ратифікувала.
Найцікавіше, що в рамках Європейської Соціальної Хартії визначено, а який же має бути мінімальний розмір виплат соціального забезпечення, до яких, звісно, ми відносимо пенсію. Рівень виплат повинен бути таким, щоб знаходитися в розумній пропорції до попереднього доходу людини. І він не може опускатися нижче порогу бідності. Цей рівень було визначено як 50% медіанного еквівалентного доходу. Іншими словами, це середній дохід у державі. Тому Європейський Комітет соціальних прав, розглядаючи виконання Україною своїх зобов'язань, завжди надавав негативні висновки щодо ситуації в Україні і, зокрема, підкреслював, що розмір мінімальної пенсії є явно недостатнім.
На серпень 2025 року в Україні було 10,6 млн застрахованих осіб і 10,3 млн пенсіонерів
Тож працювати Україні є над чим. Але це стосується не тільки держави, а і громадян. Бо пенсія – це соціальний договір. Тож чи справедливо претендувати на виплати тим, хто системно обдурює державу, працює в "тіні", а зарплатню отримує "в конверті"? Як прагнення "трохи зекономити на податках" сьогодні впливає на якість життя завтра? Пояснює заступниця Голови правління Пенсійного Фонду України Ірина Ковпашко.
Ми дуже зацікавлені в тому, щоб люди працювали офіційно і легально. Більше того, наявність стабільних надходжень до Пенсійного фонду від працюючих - це запорука стійкості Пенсійного фонду і це можливість забезпечити виплати тим, кому вони належать. На серпень місяць 2025 року в нас було 10,6 млн застрахованих осіб. І було 10,3 млн пенсіонерів. Тобто, по факту, це один до одного.
Але якщо ми проаналізуємо, то побачимо, що є, на жаль, багато підприємств, які сплачують заробітну плату на рівні мінімальної. У нас передбачено проведення так званого моніторингу реєстру застрахованих осіб, коли ми визначаємо підприємства, на яких роботодавець платить мінімальну зарплату. Такі підприємства в нас визначаються як ризикові. Як правило, про такі підприємства ми інформуємо Держпраці, які мають право здійснювати контрольні заходи для того, щоб розуміти, це мінімізація витрат підприємства, чи дійсно там така ситуація, що робота оцінюється на мінімальному рівні.
Пенсію нині сприймають як символ соціального прогресу. Але чому раніше це була розкіш, а тепер очікування? Чому люди очікують від держави на пенсію, проте не хочуть сплачувати податки? Про зв'язок одного з іншим на базі дослідження про те, як українці сприймають пенсійну систему, розповідає керівниця Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління при Київській Школі Економіки Юлія Маркуц.
Якщо ми не будемо сумлінно сплачувати внески, відповідно, звідки тоді візьметься оцей фінансовий кошик для того, щоб забезпечувати людей в старості? І тут питання в тому, чи готові люди на цей суспільний договір, що зараз вони сплачують, а потім отримують. З нашого дослідження випливає питання і про накопичувальну пенсійну систему. Ми ставили запитання, чи підтримують взагалі запровадження загальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи? Більшість людей дуже позитивно сприймає 61, здається, відсоток респондентів підтримують запровадження накопичувальної пенсійної системи. І важливо, що більше підтримує її саме молодь. Люди до 29 років, а ми розуміємо, що чим раніше формувати свій пенсійний капітал, тим більшим він може бути.
Юлія Маркуц. Фото: liga.net
Чому реформування пенсійної системи важливе? Заступниця Голови правління Пенсійного Фонду України Ірина Ковпашко розповідає про сучасні виклики, які впливають на пенсійне законодавство:
Вже давним-давно говорять про старіння нації. Кількість людей, які працюють, на жаль, зменшується. Тим паче зараз, коли величезна кількість людей залишили Україну. Самозайняті працівники, як правило, сплачують внески з мінімальної заробітної плати, оскільки для них це норма, так передбачено законодавством. Крім того, обмежений фінансовий ресурс змушує державу втручатися і додатково врегульовувати якісь моменти. Наприклад, необхідність запровадження максимального розміру пенсії, який сьогодні визначений на рівні 10 прожиткових мінімум для осіб, які втратили працездатність. Ще один ризик – це війна, це обстріли, це поранення, це люди, які втрачають свою працездатність саме внаслідок збройної агресії. Тобто в нас збільшується кількість тих, хто є особами з інвалідністю, і це додатковий контингент, на яких варто розраховувати також виплати. Крім того, маємо необхідність реагувати на зміни в суспільному житті. У нас з'являються нові категорії людей. Хто перший зустрів ворога в лютому 22-го року? Це добровольці. Який їх правовий статус? Куди їх підвести? Але вони втратили працездатність, вони визнані особами з інвалідністю, їх потрібно захистити? Безумовно потрібно. Через це виникла необхідність внесення змін до військового закону, тому що вони виконували ті функції, які притаманні військовим. Є необхідність визначити статус членів сімей захисників, захисниць України. А ще люди які були в полоні. І щодо таких людей прийнято окремий закон.
Відчуття відповідальності за своє майбутнє
Та щоб зміни були відчутними, слід не тільки вдосконалити пенсійну систему, а й змінити мислення громадян. Насамперед необхідно посилити відчуття відповідальності за своє майбутнє – вважає керівниця Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління при Київській Школі Економіки Юлія Маркуц:
Мені видається, що це взагалі комплексне питання. По-перше, самих людей, які погоджуються на зарплату у конверті. Якщо офіційно їхня зарплата мінімальна і внески сплачуються з мінімальної суми, відповідно, вони не можуть розраховувати потім на великий розмір пенсії. З іншого боку, бізнес, який так себе поводить, для нього це має бути невигідно. Треба підвищувати обізнаність людей у тому, що саме впливає на розмір їхніх пенсій. Це підвищення нашої, як громадян, фінансової грамотності, розуміння, що саме на ринку представляє цінність, Які умови того, щоб розмір пенсії в майбутньому відповідав очікуванням, чим ми можемо собі допомогти самі сьогодні, завтра і через 30 років.
— — —
Матеріал підготовлено за підтримки Ради Європи. Погляди, виражені в цьому матеріалі, належать його авторам і не обов’язково відображають офіційну політику Ради Європи.
