Фото: Geralt / Pixabay.com
Презумпція довіри все ж таки має існувати. Але треба розуміти, що погані люди завжди будуть намагатися нами маніпулювати
Останні місяці, а насправді вже декілька останніх років, в соцмережах (найбільше у Facebook) ширяться цілі плантації ботів, які впливають на суспільну думку і формують певні викривлення щодо сприйняття тої чи іншої ситуації. В цьому контексті ми поставили собі за мету проговорити таку проблему: чи насправді, на вашу професійну думку, в мережі так багато ботів? І які перші ознаки того, що ми читаємо радше допис віртуального "нікого", ніж звичайної людини?
Ой, ну це питання, напевно, на мільйон! Тому що насправді питанню ботів вже дуже-дуже багато років. Ми колись з Оксаною Мороз розмовляли (письменниця, засновниця волонтерської ініціативи "Як не стати овочем", – прим. ред.). Вона цим питанням займається вже понад 10 років. І її позиція полягає в тому, що це насправді вигідно всім платформам, – зокрема тим, що так вони збільшують популяцію своїх користувачів – а це, в свою чергу, можна показувати акціонерам тих чи інших платформ, тому що треба ж показувати якусь динаміку зростання. Це такий абсолютно цинічний, бізнесовий підхід, і відповідь на питання – чому, власне, з ними не дуже сильно борються. Це одна історія. Тобто це історія самих платформ.
Друга історія полягає в тому, що боти дуже потрібні різним гравцям, наприклад, політикам. Тобто, в будь-якій країні існують ботоферми, які пов'язані з тою чи іншою політичною силою, і вони починають щось розганяти, коли це потрібно. Україна в цьому не виняток. Meta (компанія-власник Facebоok) періодично звітує про те, що вона "гаснула" ботиферму, пов'язану з одною політичною силою, потім з другою, потім з третьою. Тобто, в принципі, знову ж таки, це не виняток.
Звісно, що боти потрібні таким собі bad actors, тобто поганцям, які намагаються впливати і розганяти свою якусь повістку. Ми можемо говорити, наприклад, про той же Китай. Про Росію взагалі навіть мова не йде, тому що вони постійно використовують ботиферми для розгону або якихось меседжів, або для реагування – і це, до речі, найбільш небезпечно. Вони дуже добре моніторять український інформаційний простір, і відповідно, коли з'являється якась тема, вони починають на цю тему робити розгон.
Іноді це буває дуже криво, тому що коментарі бувають і невпопад. Тобто, ти бачиш якийсь коментар і розумієш: а це тут до чого? Це ми бачимо. Але для користувача це велика проблема, тому що насправді зрозуміти, хто стоїть за тим чи іншим аккаунтом, надзвичайно важко. Це треба реально лізти хоча б на його сторінку, щоби хоча би подивитися, а хто там є. Чи є там якась справжня історія цієї людини, чи ми бачимо просто взагалі залучений аккаунт, чи аккаунт, в якому 100-500 тисяч перепостів рецептів, музики і постів на тему "все пропало", і так далі. Але чіткої можливості нотифікувати, чи це є людина, чи бот, насправді не існує. Є лише якісь ознаки, які нам підказують, що щось тут не те.
Я захожу в іспаномовний сегмент Facebook і теж бачу дуже схожі штуки з просуванням наративів ворожих у тому середовищі. Це перепости якоїсь незрозумілої інформації, це можуть дійсно бути якісь картинки, які відповідають запитам культурним, особливостям соціальним того регіону. І в принципі, воно дуже сильно схоже на те, що працює на європейську аудиторію, що працює на російську аудиторію. Тобто от такі прості маркери, на які можна і варто звертати увагу і ставити під сумнів той чи інший коментар або допис.
Ще один маркер, але він не є явним і не є стовідсотковим – це, власне, емоційність.
Коли тебе намагаються розкрутити на емоційне коментування. Звісно, що це може бути і людина, але це одна із ознак ботів – тобто, коли тебе намагають вибити з колії, щоб ти почав емоційно реагувати, проклинати і все решта. І це, до речі, зараз дуже добре видно в Threads, там дуже багато російських аккаунтів, які активно провокують українців. І часто ти заходиш на цей аккаунт, а там взагалі нічого. Тобто, він створений дуже недавно, але він починає кидати якісь провокаційні меседжі, розуміючи, що українці будуть вестися.
Фото: з Facebook-сторінки Ігоря Розкладая
А які найбільш актуальніші тези російської пропаганди зараз, на ваш професійний погляд?
Ну, насправді, є вічнозелені теми. Про умовний госпереворот. Або про те, що Росію ніхто не поставить на коліна, не зломить, не переможе і так далі. Є багато провокацій на історичну тематику: що таке Україна і так далі. Тобто, насправді, є набір у віртуальній методичці – про те, що Україна не існувала, що ми начебто фейковий народ, про те, що це їхні землі і так далі. Але в основному, російська пропаганда працює на ті теми, які найбільше тригерять українців: наприклад, ТЦК. Тобто, фейки про мобілізацію і ТЦК мені було дуже видно ще три роки тому. Вони гатили в цьому напрямку дуже сильно і дуже багато.
Звісно, що вони гатять, наприклад, в проблему україно-польських стосунків, бо розуміють, що це слабка точка. Особливо пов'язана з подіями 20-40-х років XX століття і так званої Волинської різні. І вони дуже активно розхитують цю тему. І відповідно, вже користуючись цим накалом, починаючи вигадувати дуже багато додаткових речей, іноді навіть дуже абсурдних. Наша громадська ініціатива навіть робила дві публікації на цю тему. Найбільше мене вразило те, українські чоловіки начебто приїхали запліднювати польських жінок. Тобто, що поляків хочуть кудись виселити, в Україну приїдуть євреї, а українці приїдуть в Польщу. Ну, тобто, навіть до таких абсурдних речей доходить. Тут можна одне лаконічне слово вжити – "дічь".
Тоді філософське питання: чи варто взагалі комусь вірити в соцмережах?
Ну, це ж так само, як в житті. Неможливо жити зовсім без довіри і віри, тому що інакше ми просто будемо ходити з ножами і один на одного кидатися. Тобто, очевидно, що презумпція довіри все ж таки має існувати. Але треба розуміти, що погані люди намагаються нами маніпулювати. Коли ви відчуваєте, що щось не так, що вам некомфортно, що вас затягує якісь неконструктивний дискурс – оце воно.
Дайте собі відповідь на дуже банальне питання. Ось якщо ви не відповісте – що станеться? Якщо ви не будете сперечатися, чи щось зміниться? Тобто, іноді варто відійти просто в сторонку, і це найкраще рішення в такій ситуації. Почекати, видихнути. Або почекати і дочекатися якихось нових обставин, якщо це якась динамічна подія. Дуже часто виявляється, що все насправді зовсім інакше. Ну, і читати перевірені, верифіковані джерела інформації. В тому числі експертів, які перевірені часом. І, якщо брати у Фейсбуці, то це синя галочка – яка найчастіше засвідчує, що це справжній експерт, людина-фахівець. Справжній акаунт.
Ігоре, дякую за змістовну фахову розмову. Ігор Розкладай, медіаексперт, заступник директора Центру Демократії та Верховенства права, був із нами. Говорили про те, як не втратити здоровий глузд у соціальних мережах, а саме – як не вестися на ботів у тому ж таки Facebook чи Threads.
