Фото з інстаграм-сторінки viktorbronyuk_official
"Все починалося з мрії. Я мріяв все життя співати. Мріяв, щоб у мене був свій колектив. Знаєте, можна все життя мріяти, а можна жити у своїх мріях, але для цього треба щось робити, звичайно. Тому, коли ти натхненний мрією, коли ти маєш бажання досягнути цієї мрії, знайдуться ті люди, однодумці, які тебе підтримають, знайдуться слухачі, які підуть до тебе на концерт."
Многая літа! Зичимо тобі міцного-міцного здоров'я, тому що це база, з цього все розпочинається. Ну і, звісно, що сил, натхнення й терпіння пройти всі виклики. Хочеться, щоб ти продовжував робити свою плідну працю. Будь щасливим і надовго!
Дякую!
Пісні гурту "TiK" насправді можна почути і на останньому дзвонику, і на сімейних вечірках, і на днях народження. Я би сказав, що ти перевітав пів України. А як ти ставишся до привітань на свою адресу?
Та нормально. Якщо чесно, то, напевно, з кожним роком добавляє мудрості кожен вік, то якось до цього ставишся по-філософськи. Але приємно, що друзі вітають, що хтось заходить в гості, хтось телефонує, тому що зараз таке життя, що всі у вирі своїх проблем. Здавалось би, є комунікація, але не завжди є можливість і бажання набрати, щоб просто поспілкуватися. Тому це, напевно, такий день, що приємно чути ті голоси, які я не чув давненько. Ну і разом з тим щось пригадати, десь когось почути, все одно якісь гарні слова, гарні побажання. А кажуть, що вони в цей день мають здатність збуватися.
Минулого року гурт "TiK" святкував двадцятиріччя, і ви відіграли з цієї нагоди серію концертів. У квітні, до речі, ви теж плануєте вирушити в мінітур, де зіграєте з симфонічним оркестром. Коли тільки розпочинали свою музичну кар'єру, чи думали, що це буде так надовго, так феєрично, і що ви будете святкувати двадцятиріччя?
По-перше, тоді взагалі ніхто не думав про якісь глобальні перспективи, але я пам'ятаю, коли якісь гурти святкували двадцять, двадцять п'ять років, то думав: "Блін, це ж круто, напевно, що стільки років!" Але вони дуже швидко пролетіли, залишились такі яскраві спогади. Сьогодні приїжджаєш в те чи інше місто й пригадуєш, як приїжджав вперше. Зали, стадіони, площі, майдани. Хочеться, напевно, щоби швидше мир прийшов на нашу землю і щоб можна було знову поїздити з радісними моментами, коли б люди святкували, вітали одне одного, але поки що маємо те, що маємо. Зараз мусимо об'єднуватись навколо боротьби за те, щоб мир швидше прийшов на нашу землю. А там, дасть Бог, поспіваємо ще багато-багато років.
У вас було дуже багато концертів, а якийсь врізався в пам'ять?
Напевно, що перший.
А де це було?
Це було у Вінниці 2-го червня 2005 року на розігріві гурту "Таліта Кум", був такий гурт, Юлія Міщенко. Вони їхали з туром, і ми напросились виступити. Він був перший, і з цього все розпочалось. Ми співали чотири пісні, але дуже багато друзів приїхало. У Вінниці велика зала двохтисячна, й прикро було те, що після нашого виступу якась частина глядацької аудиторії просто піднялась і вийшла з зали, тому що вони прийшли на наш концерт тільки.
Вони прийшли конкретно на вас?
Друзі прийшли підтримати.
Й двохтисячний зал одразу "мінус" на половинку? [Сміється — ред.]
На половинку не було, але, тим не менше, по відношенню до колег якось воно не дуже було. Але з того все починалось, це був початок. Тому, напевно, що це така основна точка відліку.
"До пандемії гурт "TiK" був найбільш гастрольований гурт країни. Ми позиціонувались як самий святковий гурт країни. Тобто там, де ми, там завжди атмосфера свята. Й хочеться, щоб так було й надалі."
Тоді давай до наступної точки відліку. Чи є ще якісь масштаби концерту, який би ти хотів реалізувати в своєму житті: стадіон "Олімпійський", Палац Спорту і так далі?
Ми відіграли чотири чи п'ять Палаців Спорту. Ми відіграли багато концертів. До пандемії гурт "TiK" був найбільш гастрольований гурт країни. Ми позиціонувались як самий святковий гурт країни. Тобто там, де ми, там завжди атмосфера свята. Й хочеться, щоб так було й надалі. Зараз ми працюємо, три нові композиції. Я думаю, зовсім скоро вже їх можна буде почути, бо якраз на вихідних закінчили репетиційний процес, будемо вже в студію перебиратись. Думаю, попереду в нас ще будуть гарні концерти, ще буде гарний привід для святкувань. І обов'язково почуємось, обов'язково заспіваємо разом.
Сьогодні все ж таки хочеться більше сконцентруватись саме на твоїй постаті. Зрозуміло, що з усією повагою до всіх учасників колективу. Ти кажеш, що вас вважали найсвятковішим і найяскравішим гуртом. Але мені здається, що в житті ти дещо протилежний цьому: десь меланхолійний, десь спокійний, задумливий. Як ти вважаєш, що тебе зробило тим, ким ти є?
Мрія, напевно, що все починалося з мрії. Я мріяв все життя співати. Мріяв, щоб у мене був свій колектив. Знаєте, можна все життя мріяти, а можна жити у своїх мріях, але для цього треба щось робити, звичайно. Тому, коли ти натхненний мрією, коли ти маєш бажання досягнути цієї мрії, знайдуться ті люди, однодумці, які тебе підтримають, знайдуться слухачі, які підуть до тебе на концерт. Зрештою, це вже стає таким одним цілим.
А тобі ніколи не хотілося спробувати себе в іншому форматі?
Так у нас музика досить різнопланова: від глибокої лірики до відверто такого святкового, драйвового. Це і є зміна амплуа.
28 березня "TiK" можна буде почути в київському Палаці Спорту на концерті пам'яті Степана Гіги.
Так, ми вирішили підтримати такий вечір пам'яті. Все-таки людина, яка багато років відпрацювала. Й ми дійсно збираємось вшанувати її виступом на вечорі пам'яті.
Чи можна дізнатись, що саме ви будете виконувати?
Ми будемо виконувати "Золото Карпат". Пісня така в нього є.
Це буде по-іншому?
Спробуємо. Ніхто не заспіває, напевно, так, як це робив Степан Петрович, тому що це все-таки його пісня. Колись казав мій товариш Сергій Міхалок, що зіпсувати можна все, що завгодно, а зробити пісню так, щоб вона набула нового окрасу, нового звучання... Ми будемо намагатись, а як воно вийде… Все одно авторство не перевершити.
Дякуємо тобі, що був з нами на зв'язку. Ще раз з Днем народження й многая літа!
