Фото надане артисткою
Кожній з нас потрібно пройти Крим і Рим, щоб викарбувати себе, щоб зробити з себе ту версію себе, з якою тобі буде комфортно
Доброго ранку! Дуже раді знову тебе чути в нашому ефірі. Вітаємо тебе з релізом!
Доброго ранку! Дякую!
Анна Заклецька: Дуже така екзистенційна назва треку – "фата чи броня". Мені відгукується, як жінці, оцей от вибір між тим, коли бути м'якою, чи навпаки. Коли оці, знаєш, хижаки, інколи думають: а, ти м'яка, добре, зараз ми тобі сядемо на голову, звісимо ноги і взагалі будемо розказувати, як жити. Оце поєднання ніжності і жорсткості, щоб не переходити певні межі і залишатись при цьому людиною, я думаю, зараз дуже-дуже відгукається всім українцям. Розкажи, будь ласка, як ти створювала цей трек і що у тебе особисто викликало бажання підняти саме таку тему?
Ну, я так, насправді, і відчула. Всі ці слова, мені здається, в житті кожної жінки – ну, принаймні тих, хто мене оточує, різного віку – вони дуже болючі. Тому що суспільство жорстке, і коли ти обираєш, а потім дивишся на свій вибір крізь призму часу, років, внутрішніх якихось своїх трансформацій і робиш висновки, – і розумієш, що є речі, які переслідують кожну з нас. І треба пройти кожній із нас крізь цей Крим і Рим, щоб викарбувати себе, щоб зробити з себе ту версію себе, з якою тобі буде комфортно. Тому "фата чи броня" – це вибір між тим, чи бути м'якою, чи бути захищеною. Але в той же час цей захист, ця броня – це тягар, який ти носиш на собі й не можеш злетіти, – а хочеться літати, тому що життя прекрасне.
І ми часто застрягаємо на цьому виборі. Не знаю, це все філософія, але так само вона переплітається з побутом, і я шукаю золоту середину, я намагаюся бути сильною, але в той же час хочу мати змогу літати, насолоджуватися легкістю, життям і давати волю своїм почуттям, і не боятися того, що одного разу ці почуття можуть скривдити.
Денис Денисенко: Золоті слова, дуже дякуємо тобі за те, що ти це все промовляєш і за те, що вкладаєш це в свої пісні. І станом на квітень 2026-го, коли ми всі живемо в довготриваючому стані напруги, як ти знаходиш в собі ресурс лишатися щирою і вразливою перед своїм слухачем? І чи не страшно відкривати себе, своє серце, коли навколо присутній оцей метал?
Анна Заклецька: А я ще додам і може, Абіє, ти мене підтримаєш. Інколи люди звикають до того, що ти така білявка, така м'яка (ну я про себе кажу зараз) і думають: мабуть, це дурнушечка така. А бував у тебе такий вибір – ото хай люди і далі тебе недооцінюють і думають, що ти така м'якенька, чи все-таки показати свої зуби, щоб людина відчула кордони?
Ой, ну мені подобаються ці запитання. Напевно, зараз мені вже легше відкриватися, тому що після Євробачення, після дуже складного періоду і травма в мене була, і роки війни даються взнаки всім нам. Я вирішила піти в терапію, я вирішила підкріпити це медикаментами, антидепресантами, і зараз вже рік як я вийшла з депресивного епізоду, і зараз мені класно. Тому я рекомендую всім піклуватися про своє ментальне здоров'я, звертатися за допомогою, коли ви відчуваєте, що щось не так, емоції негативні переважають, важко стати з ліжка, важко радіти сонцю, життю, якимось мікропобутовим радощам, які приносили нам задоволення в минулому. Звертайтеся за допомогою, не мовчіть, не сидіть на самоті. Все можливо, навіть зараз, коли все настільки складно ззовні.
Ми дуже тобою пишаємося, дякую, що ти цим поділилася.
Дякую. Я пишаюсь собою, що я розпочала цей шлях. А щодо "білявки" і щодо показувати зуби чи робити вигляд, що порушення кордонів це "ок" – то порушення кордонів – це не "ок". Але коли це вигідно, то можна зберегти ресурс і не показувати зуби всім, бо це витрачає, власне, цей ресурс. Коли я відчуваю, що ось тут і зараз я не поважатиму себе, якщо я змовчу, а мені боляче і я хочу змін, – то, звісно, треба казати правду.
Анна Заклецька: Я хотіла поділитись своєю технікою. Завжди, коли я потрапляю в такі незрозумілі ситуації і не знаю як поводитись, у мене є перевірочний момент. Я уявляю поруч із собою маленьку Анічку, і якщо вона мені каже: "невже ти мене зараз зрадиш? невже ти зараз зробиш те, що робили роками багато дорослих?" І тоді я така: "Анюта, ні слова більше, я тебе захищу! я доросла вже і ми не дамо цьому знову статись!".
Денис Денисенко: Бачиш, така наша ранкова проповідь.
Анна Заклецька: Так, ми любимо з Денисом займатися у проєкті "Промінь рекомендує" з нашими гостями такими розмовами, які, я впевнена, надихають наших слухачів. І ми тільки підтримуємо твою ідею з приводу того, що потрібно турбуватись про себе, піклуватися про свою внутрішню дитину, про свою зовнішню дитину – і про свого дорослого. І слухати українську музику, тому що це теж підтримує нас усіх – бо це наше рідне, і воно нас живить. Дякуємо тобі дуже! І до нових нагод на Радіо Промінь!
Навзаєм! Гарного всім дня!
Слухати пісню Абіє "фата чи броня", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2026" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
