ANNEI: У кожному дні є якась маленька дрібничка, за яку ми можемо вхопитись

ANNEI: У кожному дні є якась маленька дрібничка, за яку ми можемо вхопитись

Українська співачка ANNEI презентувала пісню "Співай, душа", у якій поєднує попзвучання з латинськими мотивами, продовжуючи свій творчий рух у напрямку іспано-латинської музики.

"Я остаточно вирішила рухатися в іспано-латинському звучанні, тому хотілося залишитися в цьому настрої й спробувати нові форми та вокальні мелодії. У результаті пісня отримала трохи незвичну для мене структуру — у ній немає класичного вокального приспіву, натомість є музичний хук", — розповіла виконавиця.

Артистка, яка народилася у Харкові та пройшла шлях до великої сцени від церковного хору й виступів на корпоративах, нині розвиває сольну кар’єру, паралельно залишаючись беквокалісткою у команді MONATIK.

Чи може змусити себе радіти музика тоді, коли всередині зовсім не до співу? І чому інколи саме пісня стає тим внутрішнім поштовхом, який допомагає прожити складні емоції? 

ANNEI в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь розповіла ведучому Віктору Дяченку про особистий досвід та сенси, які закладала у новий трек "Співай, душа". Також у розмові — чи справді музика може працювати як терапія і чому іноді потрібно дозволяти собі сум і сльози.

0:00 0:00
10
1x

Фото: Пресслужба ANNEI

Я співаю завжди, і для мене особисто музика — це терапія

Про що в першу чергу для тебе трек "Співай, душа"? Що ти в нього вкладала? Які сенси?

Саме ця фраза "співай, душа" загалом з усієї пісні в мене написалась першою. А я, як людина з таким досить вагомим церковним досвідом, одразу зрозуміла, що є такий стиль у церкві — це називається "worship", прославлення. І ось це "співай, душа" — ніби як така збірна фраза з усього, що я співала, коли була в церкві. І це як заклик до самого себе співати в ті часи, коли зовсім нічого не хочеться, але ти себе ніби змушуєш, підштовхуєш до того, щоб радіти і проживати через музику. Це головний мій такий посил цієї пісні.

А взагалі ця пісня довго йшла до слухача чи це такий творчий порив?

Ось ця фразочка і перший куплет написалися досить швидко, а в другому куплеті в мене є фраза "Життя стає все кращим, коли ми співаємо разом". І вона в мене була в нотатках уже приблизно три роки. Я була в Лісабоні з друзями, ми зайшли в дуже маленький такий ресторанчик. Там було буквально людей п'ять, можливо, і грали живі музиканти, якийсь гурт. Вони були настільки вау, просто профі, і соліст розмовляв між піснями з аудиторією, а оскільки там було небагато людей, він спілкувався напряму з нами і сказав цю фразу, що коли ми разом співаємо, життя стає краще. Вона трошки якось інакше звучала, бо він англійською спілкувався, але вона мене так вразила, і я її записала в нотатки. Я ще тоді не заснувала свій сольний проєкт, просто такі мрії в мене були, що можливо буду все-таки писати пісні і випускати їх. Я її тоді записала і думаю: якщо раптом буду робити пісні, то я ось цю фразу додам у якусь зі своїх пісень. У січні я написала перший куплет, ця фраза до мене прийшла — "співай, душа", і я шукала натхнення, як продовжити цю історію цілісно в другому куплеті. І в нотатках знайшла цю фразу. Я була така щаслива, бо вона ідеально вписалася. Тому така ось збірочка із життя.

Ти кажеш про те, що душа співає і стає ніби легше. Але у темні часи душі, мені здається, досить важко, і вона або мовчить, або взагалі плаче. Особисто твій досвід: чи дійсно реально співати, коли важко?

Це моя професія. Я співаю завжди — коли хворою фізично, душевно, абсолютно в усьому. І для мене особисто (може, трошки вже заїжджена фраза) музика — це терапія. Я якийсь навіть певний час свого життя викладала вокал, до мене приходили люди, і вони завжди казали, що для них це теж своєрідний виплеск емоційний. І це навіть науково підтверджено, що воно дійсно працює — ось ця історія, що музично, співом ти себе заспокоюєш. Тому чи воно завжди легко? Взагалі нелегко. Дуже часто нелегко, особливо якщо треба співати щось дуже життєрадісне, веселе, а ти взагалі не в тому стані. Але зазвичай для мене особисто це навпаки працює, коли співаю: я себе переконала, і потім мені вже так добре. Але інколи буває таке, що треба і сумне послухати, і просто поплакати.

Важко радіти життю, але з правильним мотивом, посилом, оточенням і музикою набагато легше

Озираючись на свій життєвий досвід, як би ти порадила іншим виходити з таких станів, якщо вони не співаки? Як змусити цю душу заспівати, коли вона ну дуже не про спів?

Це досить складне питання, бо дуже різні ситуації бувають. Буває, коли просто треба трошечки себе взяти в руки. А буває, коли ти взагалі не в змозі і не в стані це зробити, і тобі треба допомога когось іншого. Тут треба вже виходити від того, де ти знаходишся, в якій точці. Але загалом, якщо ми не кажемо про важкі стани, в яких треба допомога спеціаліста, то мені допомагає інколи послухати дуже сумне, реально поплакати, прожити, а потім перейти на веселу музику і ось нею переконати себе в тому, що це може такий трошки стан делулу: так, усе класно, все супер. Воно дійсно працює. Це така свідома дисоціація. Ти просто дисоціюєш, але робиш це свідомо. Ти дисоціюєшся від того, що тебе гнітить, і тобі класно. В цьому допомагають якісь дуже добрі серіали, фільми, добра, світла, хороша музика. Моя, наприклад.

І на завершення: що, можливо, ти хотіла б сказати слухачам і слухачкам Радіо Промінь?

Радійте життю. Так, важко. Важко радіти, але з правильним мотивом, посилом, з правильним оточенням, музикою набагато легше. Все одно завжди в кожному дні є якась маленька дрібничка, за яку ми можемо вхопитись, і вона робить усе яскравішим і життя кращим.

 

Редакторка текстової версії — Олена Кірста.