Фото: Пресслужба співачки Кажанна
Класно, що ми живі — це дає шанс на те, що далі буде тільки краще
Сьогодні ми прем'єрамо твою нову пісню "Сльозка". Це якась твоя реальна історія, виплекана з життя?
Це збірний образ, тому що, як би це банально не звучало, всі мої чоловіки плакали, коли ми розставались. І це про легкість відпускання емоцій, про легкість проживання якихось життєвих рубежів, про те, що не треба плакати за тим, що вже минуло. Потрібно бути усміхненим тому, що йде далі. І я, наприклад, легко завжди відпускаю якісь події, епохи, періоди. Я знаю, що далі буде тільки краще. Я знаю, що далі може бути ще краще, а може бути гірше, але потім буде краще. Тобто, по суті, гімном цієї пісні є "Чуєш, сльозка, не біжи" — перші її рядки. Тому що насправді в більшості немає чого плакати, класно, що ми живі, — це дає шанс на те, що далі буде тільки краще. Тому, що там плакати, треба жити далі.
У новинах на Промені ти назвала цей трек експериментом. А в чому для тебе взагалі тут ризик-експеримент?
Це друга пісня, перша була boy, до яких я писала майже на дев'яносто відсотків сама інструментал. Тобто я прям склала сама цей трек і потім просто із саундпродюсером його довершила. Це ризиковано, тому що зазвичай я робила це на студії з кимось іншим, а тут я собі дозволила повну свободу, і це реально спрацювало. Це прям був експеримент, бо багато хто з музичних оглядачів каже, що "дуже експериментально, намішала жанрів, незрозуміло, що буде далі, сто мільйонів прогресій якихось у пісні". Але це спрацювало, тому що це правда щира емоція, щира пісня. Як завжди, в мистецтві працює те, що щире.
А взагалі, з чим тобі зараз дуже цікаво "погратися" саме в плані музики? А з чим, можливо, стовідсотково розумієш: тут ти вже не змінишся, ти вже тут відбулася?
Просто мій стиль. Насправді я просто це не вибудовую, це реально іде щиро від мене — контрасти, протиріччя в музиці, різноманітні ігри голосом, тобто різкі переломи. Я думаю, мене за це полюбили слухачі, і такою я і залишусь, бо це мій характер. Я така просто є.
У мене тікток-мислення, я тікток-епоха, і це абсолютно нормально
Деякі сонграйтери так званої старої гвардії іноді кажуть, що твої пісні побудовані на купі коротких хуків, і це такі собі Франкенштейни. Тебе це не ображає? Що б ти відповіла взагалі на це?
А що тут поганого? Це ж класно! Я навіть у програші додала хук. Це офігенно. По-перше, в мене тікток-мислення, я тікток-епоха, і це абсолютно нормально, по-друге, у мене просто РДУГ, і я думаю, що в мене мозок так працює частинками. Тобто, можливо, мені просто важко від початку до кінця побудувати завершений твір. Але, ну, а чому ні? Я за те, щоб пробувати абсолютно нове. Можливо, завтра я напишу пісню з трьох нот. Тобто це мистецтво — куди веде, туди треба вестися і взагалі не думати про тренди. Мене часто питають, чи спеціально ви пишете хіти, чи ви щось відчуваєте? Чесно, взагалі немає якоїсь такої мети. Просто, ну, це фристайл, я навіть не можу сказати, про кого конкретно ця пісня, бо це абсолютно збірний образ. Тобто ти просто вливаєшся в цю хвилю, береш якусь ноту, тобі приходять слова, і вони самі складаються. Тобто це щось не те, що ти обираєш. Так у мене мозок мислить, чому ні? Працює? Клас!
Фото: Пресслужба співачки Кажанна
Я днями в тредсі прочитав: "Артисти, які не готові 24/7 танцювати у тіктоці під свої треки, ваша ера вже минула". Ти теж такої думки?
Ні, я абсолютно не такої думки. Я вважаю, що, перш за все, звісно, не працює просто щось, наприклад, для тіктоку. Я просто паразитую на цих термінах, бо це смішно. Я прикалуюся, я просто людина постіронії. От за що мене люблять. Я з усього дуже багато жартую, навіть у своїх піснях, навіть якась манера співу — це вже я над чимось там насміхаюся чи щось висміюю. Звісно, ні, в тіктоці, коли він з'явився, першими завірусились старі хіти двотисячних і досі вірусяться, набирають мільйони переглядів якісь старі хіти. Тому взагалі ні. Перш за все, звісно, мистецтво має чіпляти. Багато кейсів і в українському шоу-бізнесі, і в світовому, де намагаються написати хіт, і, звісно, що не виходить, бо це так не працює. І в мене так було, що: "я візьму отак по шаблончику напишу, і це буде хіт". Ні, це не працює. Працює тільки щирість.
У тебе не було такого, що на моменті уже фінального збору треку ти така: "Так, ну треба отут додати ще трохи хуків, бо просідає"? Можливо, десь заради того, щоб все ж таки пісня тримала динаміку і залітала ще краще?
Я, на жаль, просто так не вмію, реально. От у мене просто пишеться, і в мене пісня не питає, як скластися. Вона сама складається, і я просто не можу змінювати, бо я по-іншому не чую. У мене навіть мозок працює так, що поки я не довершу одну пісню, я не можу почати нову. І, відповідаючи на питання, реально, це так не працює.
Ти не обіднієш від своєї щирості та доброти, і навіть якщо хтось цим скористався — на здоров'я, у мене безкінечний ресурс цього всередині
Повертаючись до "Сльозки". Ти взагалі з тих людей, які поплакали і відпустили? Ти сказала, що ти все ж таки в позитив дивишся, але як воно в твоєму житті працює? Бувають ситуації, коли, щоб відпустити ситуацію чи проблему, треба поплакати?
Та я якраз така. Я проживаю емоції на повну, але потім не жалкую. Ну, тобто я прожила горе, розпач чи щастя, але воно швидко все минає, і я абсолютно вільно почуваюсь у своїх емоціях. Я не відчуваю, що я щось втратила, якщо, наприклад, відкрилась не тій людині або розплакалась при всіх чи щось зайве сказала. Я вважаю так: ти не обіднієш від своєї щирості і якоїсь доброти, і навіть якщо хтось цим скористався — на здоров'я, у мене безкінечний ресурс цього всередині. Тому пісня "сльозка" просто про те, що не варто жалкувати за минулим. Це, умовно, про чоловіка, який: "От, мені так шкода, що не склалося", — та живи далі, у мене вже тридцять п'ять глав нового життя.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
