Фото надане артисткою
В моєму випадку найбільш чесно – це коли я і фортепіано. Тому що людину має щось торкнути в моїй емоції, в моїй подачі
Каріно, вітаю! Радий тебе чути у нашому ефірі!
Вітаю, Денисе! Вітаю слухачів Радіо Промінь, дякую за запрошення!
Ти маєш вже близько двох десятків пісень, і кожна – це окрема така собі емоційна історія. Чи є серед них та, яка найдорожча, яку найважче було випускати?
Важче за все створюються пісні, коли треба сісти і створити. Прикольно, коли є натхнення, коли є якась емоція чи хочеться щось сказати. Але випускати релізи – це вже така робота, тому що треба тримати певну марку, треба показувати щось нове. І складніше за все – це сісти і просто з нічого створити щось. Але і це можливо, і це прикольно.
Зараз дуже багато є інструментів класних, і ти дуже класно сказав про емоційність пісень – що в них є якийсь сенс. Я продовжую, хоча довкола дуже багато людей кажуть, що треба трошки переходити в електронне написання – типу, накидувати якісь біти і потім створювати музику, – я продовжую це робити разом з фортепіано. Не знаю, наскільки це життєдієва стратегія така, бо ми діджиталізуємося, ми йдемо в майбутнє, у нас дуже багато всяких ШІ-програм, які дозволяють створювати музику. Але мені здається, що власне в моєму випадку найбільш чесно – це коли я і фортепіано.
Зняла з язика просто запитання про штучний інтелект. Тому що доволі часто в наших розмовах з артистами можна почути думки на кшталт "я не проти, я використовую ШІ". Як ти ставишся до цього? Чи ти принципово – ні, тільки за живу музику?
Слухай, мені трошки соромно визнавати, але я повний профан в цій історії (сміється). Я спілкуюся з музичними продюсерами, ми часто розмовляємо, як треба вдосконалюватись, – і всі мені кажуть, що треба це освоїти. І я бачу, як ШІ-музика заповнює чарти, як вона піднімається в топи пісень, але я чомусь все ще не можу з цим порозумітись. Я собі поставила ці програми, я намагаюся щось робити. І коли щось у мене там створюється, я думаю, що це повна фігня, так не має бути! І я до сих пір відсилаю свої демки людям, з якими я працюю, трошки по-старовірськи: я надсилаю запис відео, як я за фортепіано співаю. Тому що людину має щось торкнути в моїй емоції, в моїй подачі. І виходячи з цього, ми вже створюємо якийсь трек от з цими думками, з цими емоціями.
Абсолютно тебе підтримую, тому що якби мені треба було обирати між штучним інтелектом і грати музику на фортепіано – я б з задоволенням робив винятково останнє. Але давай трішки про особисте. Ти починала кар'єру вже будучи мамою, в чужій країні, серед невизначеності й викликів. Що тобі давало упевненість, що ця справа варта всіх цих зусиль?
Трошки тебе поправлю: я почала кар'єру десь в 2016 році, після того як народилася моя перша дитина. Я тоді написала "Колискову". До речі, це був наш попередній реліз. І ось вона стільки років лежала, і ми лише зараз її трошки адаптували. А в Литву я переїхала після початку повномасштабного вторгнення, – і вже рік як повернулася назад. Тобто, я зараз в Києві. В мене весь час було на меті повернення додому і продовження свого творчого шляху тут.
Литва – це північна країна. Там досить холодно, там постійно вітри і дуже важко зігрітися. І першою піснею, яку я там написала, стало "Холодне місто". І вона, власне, не тільки про холодне фізичне місто, але й про будь-яке місто, в якому опинилися українці, після того як їм довелося після початку повномасштабки поїхати зі свого дому. Тому це така рефлексія була з моєї сторони. А далі вже, щоб якось себе підтримувати, я продовжувала робити музику – бо це мене сильно надихає і це моя така зона комфорту.
Ми також дослідили, що не тільки музика займає твоє життя – підгляділи одне відео в інстаграмі, де ти говориш про запуск свого подкасту "Не тільки мама"...
Ой, так, клас! Дякую, що згадав! Ти знаєш, я дуже активно веду соціальні мережі останнім часом, де намагаюся показувати різні сторони свого життя. Мені хочеться показувати більше творчу частину. Я зараз ще граю в театрі й постійно показую, як створюються пісні, репетиції, якісь прикольні творчі штуки. Але я помітила таку тенденцію, що активніше за все люди реагують на моїх дітей. І коли я починаю показувати якусь "материнську" сторону (причому я намагаюся це робити з гумором в якомусь контексті), то ці відоси залітають, і я розумію, що людям дуже важливо розуміти, що життя після народження дітей існує – у жінок особливо. І мені постійно всі пишуть: "Звідки у тебе стільки часу? Як ти це все встигаєш?". А я нічого не встигаю! (сміється).
Ой, як знайомо!..
Так! Десь просідає творчість, поки я з дітьми. Потім я починаю активно займатися кар'єрою, і тоді просідають заняття з дітьми… І я постійно знаходжуся в ... от знаєш, як той вовк зі старенької гри, який намагається зловити всі яйця. Тож з цього логічно виплила ідея розмовного подкасту, який називається "Не тільки мама". Я зустрічаюся з різними крутими жінками, які, окрім материнства, ще будують кар'єру і реалізують свій потенціал, свої амбіції, які займаються творчістю, якимось креативом. І ми відверто розмовляємо про материнство без чорного і білого. Ми розказуємо правду, що буває по-різному – буває весело, буває сумно. Але ми маємо на меті підтримати тих жінок, які думають, що все, капець – життя зупинилося після народження дітей.
Мене як чоловіка, безумовно, захоплюють такі жінки, які знаходять у собі цю сцепу, демонструючи міць і непохитну віру в свої сили. Повертаючись до презентації сьогоднішнього треку – "сині очі" ти описуєш як "символ омани, начебто ми закохуємося у картинку і не бачимо, що за нею стоїть". Чи це автобіографічна історія, чи радше це твої спостереження суто за оточенням, за людьми навколо?
Ти знаєш, в кожній моїй пісні є і частинка мене, і частина якоїсь додуманої історії. Я захоплююся людьми з синіми очима, для мене це якийсь фетиш (сміється). Я коли бачу, що у людини блакітні очі, я прям тону! І в цій пісні був перший рядок "які у тебе сині очі, забула вже які…", а далі я вже додумала цю картинку.
Але спочатку в цій пісні був геть інший приспів – такий достатньо меланхолійний. І я прийшла з цією піснею до Віктора Нікіфорова (це Green Music), показала йому. А він каже: "Все класно, але приспів треба переробити". І він дійсно не звучав у цій пісні, не грав. А це була така важка зима – ну, ти знаєш, – і не було взагалі жодного натхнення. Я була виснажена, і Вітя був виснажений. І ми сидимо на студії, він каже: "Слухай, іди вже додому. Давай, якщо хочеш, я подумаю і щось тобі накидаю". І ввечері присилає мені оцей приспів – точніше, його початок, – про те, що "кохання – це твоя вистава". І я така: блін, я ж граю в театрі, мені ж це так близько! Як я могла не додуматись до цього приспіву, до цієї ідеї, пов'язати це з театровою виставою! (сміється).
Насамкінець, завершуючи нашу розмову, прошу тебе звернутись до наших слухачів з якимось побажанням.
По-перше, я хочу подякувати Радіо Промінь за те, що ви підтримуєте молодих артистів, що ви ставите так багато класної сучасної української музики. І я хочу побажати слухачам досліджувати українську музику невтомно – бо вона безмежна!
Слухати пісню KARYN "сині очі", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2026" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
