Фото: Пресслужба Alekseev
Я такий трошки прокрастинатор, мене треба вчасно "розбудити"
Розкажи про свій новий трек "Кораблі". Про що ця історія особисто для тебе? Це якийсь рух уперед чи все ж таки спроба знайти свій берег?
Я завжди кажу про пошук любові до навколишнього середовища, любові до себе, якоїсь внутрішньої гармонії, коли ти можеш об'єднати своїм променем світла людей навколо тоді, коли пітьма і всередині тебе, і, можливо, пітьма також стосується і людей, які навколо тебе. Коротше кажучи, це про якусь емпатичну складову нашої душі — коли ти і сам шукаєш якесь світло, але й можеш трошки віддавати, попри трагічність сьогодення.
У цієї пісні є авторка, відповідно, ти теж знайшов цю пісню для себе. Розкажи, як вона потрапила до тебе і чим так зачепила, що ти вирішив її заспівати?
Не буде якоїсь романтичної прям історії — прислали на телеграм демку. Але Олена Мельник молодець, я їй дуже вдячний, тому що мені здається, що ця пісня не заграє зі слухачем, і це важливо. Тобто вона така органічно щира, правдива, чесна. І це мені сподобалось. У ній не було якоїсь нав'язливої спроби сподобатись — просто красиво, грамотно написана пісня з доступними словами про наше актуальне сьогодення. І це мені дуже сподобалось, мене підкупила оця щирість, і я вирішив, що вона має бути моєю. Чесно скажу, що потім я забув записати демо, щось відволікся. Моя директорка Настя мені "дала по шиї", сказала: "Така хороша пісня, а ти тягнеш. Давай уже нарешті записуй, бо давно нічого не було". А я такий трошки прокрастинатор, мене треба "розбудити" вчасно. І після, скажімо так, "пробудження" я вирішив, що треба записати. Ми спробували декілька варіантів, і якось так одразу було зрозуміло ще під час запису, що це воно. І все, і десь за місяць уже була готова пісня.
Чи згадаєш якісь, можливо, моменти першого прослуховування чи перші записування цих демок? Що тобі відгукувалося з особистого життя, що ти зрозумів, що ця пісня реально хороша — не для всіх, а для тебе?
Є така штука іноді, коли ти от співаєш і одразу є якийсь такий потік енергетичний, що ти відчуваєш насолоду від процесу. Ти ще не чуєш кінцевого результату, але вже розумієш, що це воно. І так сталося в цей момент — коли ти прям кайфуєш, коли це робиш не натужно, бо треба, бо робота така, а коли ти розчиняєшся в цьому процесі. Отак було під час того, як я писав цю пісню.
У тебе є момент, коли ти випускаєш пісню, що це якась маніфестація чогось? Чи ти сприймаєш це більше як просто хороший трек, щоб посумувати, посміятись чи потанцювати?
Я завжди якось обережно ставлюся до таких слів, як маніфестація або сенс. Головне, щоб цей "пузир" не виявився пробитим і таким малюсіньким. Тому що ти собі надумаєш там якихось космічних, всесвітніх масштабів, а потім виявиться (воно, в принципі, так і є), що ти просто маленька піщинка у Всесвіті і в історії. Треба просто розчинятися в цьому, бути одним цілим з оцим от всесвітнім потоком енергії і знати своє місце в ньому, віднайти його, і тоді буде баланс і гармонія. Не придумувати собі якихось місій, тому що, ну, скільки нам дано — максимум вісімдесят років, комусь дев'яносто. Треба просто підключати себе в цей потік і, напевно, не виходити за межі... І тоді ти будеш на своєму місці і своїм сигналом зможеш до людей якось достукатися. Тому якось так я і ставлюся до своєї музики. Знову ж таки, не хочеться якихось пишних слів, але є якась можливість "під'єднуватися" до космічного сигналу і видавати його за рахунок своїх пісень. І це, напевно, виходить щиро, тому що людям подобається.
Я не люблю якихось упереджень і стереотипів, коли це стосується артиста чи музики
На пісню вже є кліп, і часто це така умовна підказка від співака, як розуміти його пісню. Розкажи, з ким ти робив цей кліп і про що для тебе особисто цей візуальний ряд?
Режисеркою виступила Валерія Мазур, дякую їй дуже. У мене це вже не перша робота з нею, вона дуже талановита. Було декілька ідей, але ми вирішили зупинитися саме на цій, коли є якісь дві паралельні історії — одна історія діток і історія вже дорослої пари. Я б не ставився до цього як прям до пари закоханих людей, тут, повертаючись до змісту цієї пісні, більше про можливість віднайти "свою" людину. Якось нам вдалося синхронізувати те, що люди дивляться, і те, що люди слухають. Але головний сенс був у тому, що це от про якийсь рух часу, життєдіяльність людини, про її становлення і те, що є певні символізми: і розбите дзеркало, і такий розтрощений гранат (фрукт). Я навмисно попросив Валерію накидати трохи таких символів, щоб це співпало правильно. Тому що в пісні є оці хороші такі алегорії, пов'язані з нашим життям. Мені здається, це вийшло органічно. І дякую дуже героїні Інні. Вона молодець, такий боєць, тому що було холодно, вона в сукні, а там був такий вітрюган. Я вперше опинився в ситуації, коли не мене мучать, а я в такому кожуху, мені тепло, а вона бідолашна труситься. Але тільки камери, мотор — вона включилась і працює як справжня професіоналка. І діткам дуже дякую, вони такі органічні в кадрі.
Пам'ятаю, коли ми приймали змонтовану роботу, ти ж спочатку прискіпливо дивишся на все, і потім, в кінці, коли вже все співпало, ми все поправили, відредагували, я подивився вже як глядач. Оці дітки, коли вони біжать, я аж трошки скупу сльозу, може, й пустив, коли вперше подивився на це не як людина, яка випускає пісню, а як просто глядач. Тому я думаю, що в нас вийшло. Я дивлюся просто по коментарях — люди ніби зловили наш вайб.
У коментарях під кліпом на цю пісню багато фраз на кшталт: "О, ALEKSEEV, якого ми знаємо, нарешті повернувся". Ти теж цю пісню підписав у соцмережах як "повернення впізнаваного романтичного образу". Це якась ностальгія за собою в минулому чи новий етап, повернення?
Не знаю. Ну, це точно не новий етап, тому що кожна нова пісня і нова історія — це якесь продовження тебе. І якщо ми говоримо, що я повернувся в рідну гавань, то навряд можна сказати, що це щось ультранове для мене. Тобто це не експеримент, а, навпаки, можливість повернутися додому. Я дуже радий, що саме ця пісня стала таким моїм оплотом довіри від слухачів. Вони чекали на це. Але я не хочу, щоб це означало, що у мене більше не буде можливості і бажання експериментувати далі із жанрами. Якщо я не буду дивувати в першу чергу себе, то навіщо це все треба? Я ніколи не казав, що більше не буде від мене ліричних пісень, тому що я розумію, що саме за них мене полюбили, і у мене є можливість виходити на велику сцену саме завдяки цьому жанру. Просто я не люблю якихось упереджень і стереотипів, коли це стосується артиста чи музики. Артист має бути багатогранним у своїй творчості, інакше він просто набридне. Тому, так, обов'язково в моєму житті будуть завжди і ліричні пісні, нікуди я від них не подінусь, я їх люблю. І це круто, що є можливість міксувати у творчості.
Ти не випускав пісень вісім місяців і був не надто активний у соцмережах. Що відбувалося в твоєму житті в цей час?
Усе як завжди — писали музику, займався спортом, зустрічався з друзями. Я якось зрозумів, напевно з плинністю часу, що ці перегони, вони ж ніколи нікуди не дінуться. Тут можна говорити про етапність, коли є якийсь етап для сім'ї, для себе, для життя в цілому, окрім кар'єри. А зараз новий етап, і він класний. І ще планується у нас один дуже крутий дует. І взагалі багато планів. Не можу сказати, що тоді я сидів, склавши руки. Просто, як у нас музиканти говорять, накопичували матеріал, тому зараз буде що показати.
Якщо говорити про візуальні експерименти, ми тебе бачили і з білим, і рожевим, і червоним, і коротким, і довгим волоссям. Ти навіть у соцмережах написав про "три роки моїх скажених експериментів" і показав усі ці кадри. Для тебе ці візуальні експерименти якось закінчилися? Чи вони пов'язані все ж таки з творчими експериментами?
Це завжди пов'язано з творчістю. І не можу сказати, що у мене був супернастрій пофарбувати волосся, що прокинувся і так: "О, треба в червоний [пофарбуватись]". Ні, просто була така пісня "Дівчино" — вона така легковажна, яскрава, непритаманна моїй творчості в минулому. І треба було, щоб візуальний ряд відповідав. Я люблю розглядати кожну пісню як окремий проєкт. І до нього треба підходити комбінаційно: і з музичної точки зору, і з візуальної, і з екстер'єру та інтер'єру кліпу, і твого стану, і того, як ти виглядаєш збоку. Я довго теж наважувався, але потім ми з командою просто поспілкувалися і ухвалили рішення, що так буде правильно. Ну, і, в принципі, знову ж таки, можна ж засумувати, якщо ти перебуваєш весь час в одному амплуа — тобі стане нудно. Я конкретно про себе кажу.
Я про втрати взагалі не думаю
Минуло два роки з моменту, відколи ти працюєш без продюсера. Тоді твій екснаставник Олег Боднарчук коментував, що такий крок має дати тобі новий імпульс для розвитку. Якщо аналізувати цей період, що тобі дало це рішення, а що, можливо, ти втратив?
Я про втрати взагалі не думаю. Напевно, їх і не було, тому що все одно, якщо навіть є якийсь негативний процес, це досвід, якого ти набуваєш. Тобто що б з тобою не сталося, ти нічого не втрачаєш, а тільки набуваєш якихось нових знань і досвіду. І, знову ж таки, ніколи не люблю про щось загадувати або стратегічно планувати на далеке майбутнє. Мені завжди подобається жити сьогоденням. Я вважаю, що важливо те, що відбувається у тебе сьогодні. Звісно, в моєму серці назавжди залишиться тепло і добрі спогади і про Олега Боднарчука, і про Руслана Квінту. І так буде завжди, тому що вони мені багато допомогли свого часу, і я зі свого боку певен, що теж дав їм класний досвід у роботі і дружньому спілкуванні. Тому я тільки надбав. Нічого такого поганого не сталося, а навіть якби щось і сталося, то це все одно добре.
Розкажи ще, чим плануєш тішити слухачів цього року?
Планується дует, можливо, на осінь. Влітку, може, ще буде один реліз. Є декілька пісень, але ми ще не впевнені. Найближчим часом буде концерт в Харкові — 17 травня, у переддень мого дня народження. Будь ласка, приходьте. Це вже така добра традиція у мене — їздити в Харків напередодні дня народження. Тому що раніше було так, що коли було дуже багато вибухів у Харкові, до них мало хто їздив. І слухачі завжди приходили, вони раділи і мене вітали, а я — їх. Ця традиція зберігається вже три роки, і цього року ми також дотримуємося її. Тому 17 травня, будь ласка, приходьте, буду дуже радий.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
