Росія, Москва, Красна Площа. Фото: Alexander Zemlianichenko/Associated Press
Переворот у Росії? "Це лише теоретичні припущення"
Настрій, із яким останнім часом у Росії вживають словосполучення "Дєнь Побєди" дещо змінюється. Чи справді Путін боїться державного перевороту? Чи справді його потенційним організатором, якщо такий узагалі можливий, може бути секретар Радбезу РФ Сергій Шойгу? Чи можливий замах російських еліт за допомогою БПЛА – і від кого? CNN, посилаючись на звіт європейського розвідувального агентства, публікує подібні натяки. Як до них ставитися, як їх тлумачити і сприймати? Для початку варто розібратися, що відбувається з російськими елітами станом на сьогодні. Чи є там узагалі ті, хто міг би навіть замислитися про переворот? Або принаймні – чи ведеться робота в цьому напрямку з боку тих, хто боїться перевороту і не допускає навіть появи таких елементів?
Давайте визначимося щодо самого перевороту і цієї інформації. У нас немає першоджерела, у нас немає доступу до розвідданих. Тобто ми маємо певну інформацію, яка подається в ЗМІ. Останні чотири роки показали, що інформація, яка з’являється навіть у дуже авторитетних міжнародних медіа, не завжди є правдивою, не завжди коректною і не завжди такою, на яку можна покладатися. В нашому інформаційному просторі сформувалося уявлення, що "вежі Кремля" воюють між собою, що між ними є конфлікт і що Путіна обов’язково вб’ють або якось усунуть. Але ми не знаємо, чи це факт. Ми не розвідники. Ми не маємо доступу до секретної державної інформації – ані російської, ані української, ані даних наших міжнародних партнерів, як-от Великої Британії, США чи Німеччини. Тому виходьмо з того, що це лише теоретичні припущення. Якщо ми говоримо про те, що з часу, відколи Шойгу пішов у відставку (з посади міністра оборони РФ – ред.) – точніше, його відправили у відставку, – було дуже багато інформації про те, що його можуть усунути, ліквідувати. І що таке завдання нібито дав Путін. Але, знову ж таки, це те, що з’являлося у засобах масової інформації, і ми не знаємо, чи це відповідає дійсності. Якщо виходити з теорії, що Путін хотів усунути Шойгу, то Шойгу задля самозбереження може ставити питання так: щоб вижити, потрібно усунути Путіна. Цього виключати не можна. Але, знову ж таки, наголошую: у нашому випадку це лише теоретичне припущення.
"Усе може обвалитися – всі разом"
Але саме це дає підстави поміркувати над тим, наскільки "зацементована" структура владної верхівки в Росії, чи може там з’явитися елемент, який спробує хоча б розхитати систему зсередини. Чи на це поки що не варто сподіватися?
А навіщо? Я не бачу жодної причини для того, щоб система розхитувала сама себе зсередини. Вона побудована так, що кожен "гвинтик", який випаде, може зруйнувати все. Тобто все може обвалитися – і всі разом із цим. Тому, якщо говорити про систему загалом, вона не зацікавлена в тому, щоб Путін пішов, адже він – ключовий, стрижневий елемент цієї конструкції. Як і будь-хто інший на верхівці. Тож логіки в тому, щоб система або хтось із неї свідомо її руйнував, я не бачу. Інша річ, що Росія – країна багато в чому алогічна, де чимало подій відбуваються раптово. Як самі росіяни кажуть – "внєзапно". І такі раптові випадки – через недбалість чи з інших причин – можуть привести до критичних ситуацій, коли система фактично зруйнує сама себе. От про це я думаю більше, ніж про усвідомлене бажання когось із системи усунути Путіна.
Тут питання в тому, яким саме чином система може сама себе завалити, і чи не стане це спробою перевороту. З одного боку, здається, що там усе настільки ретельно "зацементовано", що нічого не станеться. Але ж, наприклад, у 1985 році, перед "Перебудовою", ззовні теж здавалося, що нічого змінитися не може. А потім – раз, і з’явився Горбачов. У 1991-му спершу нічого не віщувало: ГКЧП, а потім – як Єльцин, пам’ятаю, я ще бачив це в прямому ефірі, підписував указ про заборону КПРС. Потім той самий Єльцин розстрілював уже російський, а не радянський парламент. Тобто теоретично таке трапляється. Питання – наскільки часто, і які мають бути передумови, щоб це сталося. І якщо ви кажете, що все може просто обвалитися саме по собі, то чи матиме цей обвал якесь конкретне людське обличчя – або хоча б кілька облич?
Так, обов’язково матиме. Але, знову ж таки, це не буде якесь глобальне завдання змінити систему чи знищити Путіна. Ми з вами почали з Шойгу. Так от, у нього бажання самозберегтися, щоб його не усунули, якраз може стати тим тригером, який почне валити систему зсередини. Але знову ж таки, цей можливий конфлікт Шойгу–Путін або Путін–Шойгу, який ми можемо спостерігати як один із потенційних внутрішніх конфліктів системи, що здатен запустити її розпад, виникає не на порожньому місці. Так само, як Радянський Союз розпався внаслідок холодної війни, гонки озброєнь і економічного занепаду, так і нинішня Росія через війну та ту саму гонку озброєнь рухається до економічного колапсу. Про це говорять і зовнішні, і внутрішні спостерігачі, які розуміються на макроекономіці та економічних процесах. Фактично всі сходяться на тому, що російська економіка заходить у глухий кут. І ці два фактори – якщо говорити теоретично: конфлікт Путін-Шойгу (чи навпаки), зумовлений бажанням самозбереження, який може призвести до формування двох угруповань, що почнуть ворогувати між собою за виживання, а також економічний колапс і тупикова ситуація з війною справді можуть призвести до раптових подій. Подій, які здатні різко змінити ситуацію просто на наших очах. Так, як це відбувалося після 1985 року, особливо після Чорнобильської катастрофи 1986-го, і так, як це сталося у 1991-му. У 1991 році я служив у радянській армії в Тамбові. І можу точно сказати: армія тоді була частиною системи, фактично державою в державі, яка обслуговувала цю країну. І тоді ніщо не свідчило про те, що щось може розвалитися. А потім наприкінці 1991 року все розсипалося.
Дмитро Васильєв. Фото: facebook
Ілюзія як норма: Путін і його реальність
Щодо персони Шойгу, саме його прізвище чомусь спливає, зокрема у публікації CNN. Хоча ви піддаєте сумніву принаймні ту частину, яка дійсно може бути надана розвідками, попри те, що CNN посилається на звіт європейського розвідувального агентства. У будь-якому разі я теж схильна вважати, що людина, яка прагне самозбереження, навряд чи, по-перше, захоче займатися таким самогубством, а по-друге, для цього все одно потрібні якісь сили, резерви, принаймні однодумці, які підтримають і допоможуть це реалізувати. А на цьому шляху, поки все реалізовується, дуже багато інформації може стати відомою, що зрештою не дозволить цьому статися. У мене питання до самого Путіна. Ті звіти, які він отримує – принаймні, можливо, в нас є хибне, викривлене уявлення про те, що він думає – нібито свідчать про перемогу. Він вважає, що за тими звітами, які йому подають, і так, як він ретранслює це через своїх речників, зокрема і в бік США, що вони перемагають, просуваються вперед, здобувають кілометр за кілометром. Як він узагалі споглядає ці події? Ви кажете, що є певні алогічні дії, і, можливо, все починається з нього самого. Але ж є оточення. Вони що, всі перебувають у якомусь своєрідному трансі?
Невеликий ліричний відступ. Я стежу за діяльністю наших колишніх міністрів закордонних справ – за тим, що і як вони говорять. Особливо тих, які обіймали посаду нещодавно, зокрема під час президентства Володимира Зеленського, і тим більше – в період повномасштабної війни. Так от Дмитро Кулеба сказав, що він намагався по-простому поговорити з Лавровим і зрозуміти, як той мислить. І був абсолютно здивований тим, що Лавров живе в наративі, створеному Кремлем: про ворогів, про зовнішній світ – оцю всю "галіматтю", яку вони транслюють у світ через свою ідеологію і пропаганду. Тому, думаю, вони створили для себе певний світ і в його межах мислять, саме так його і бачать. Тобто вони спочатку його сконструювали, а потім повірили, що він таким і є. У них сформувалася ілюзія сприйняття реальності. Щодо Путіна, думаю, що він також живе в межах цієї ілюзії. Він сприймає всі звіти як об’єктивні. І саме тому, вважаю, може щиро вірити, що ці звіти свідчать про зміну підходів до ведення війни. Що вони налагоджують логістику для досягнення більшого успіху. Нам треба визнавати, що противник серйозний: він робить висновки і доволі швидко вчиться, зокрема на рівні керівництва. Водночас інформація з публічних джерел свідчить, що Путін понад 80% свого робочого часу приділяє війні і керує нею безпосередньо. Тому, думаю, певну об’єктивну інформацію він усе ж сприймає. Інша річ – як саме він її інтерпретує: знову ж таки, крізь призму тієї ж ілюзії, того викривленого сприйняття реальності, в якому він вирішив її бачити. Він не вірить, що обставини можуть змінити його ключову мету, яку, як він вважає, йому визначив певний "егрегор" Росії, і яку він має виконати як своєрідну місію.
Модель "цар – бояри"
Але ж є олігархи чи просто дуже багаті люди, які живуть поза межами Росії, входять до кола наближених до Путіна і, очевидно, ширше бачать світ. Чи вони теж із цим поглядом рухаються далі й залишаються в тій самій логіці? Хочеться вірити, що здоровий глузд бодай у когось там має бути.
Так, але, як на мене, здоровий глузд цих олігархів полягає в іншому: вони виходять із позиції росіянина, в якого на рівні глибинних уявлень, на рівні ДНК є чітке розуміння, що таке Росія, і як у ній вибудовуються відносини: за моделлю "цар – бояри". І що б цар не робив, бояри мають підпорядковуватися його рішенням. Вони можуть впливати на їх формування, але якщо цар уже щось вирішив, то треба йти за цим рішенням, бо інакше собі дорожче. Тому, що б вони не думали і що б не говорили один одному неформально, у реальності вони нічого не робитимуть, щоб змінити систему. Бо в їхньому уявленні Росія – це окремий шлях: є цар, є бояри, є умовний people. І вони так живуть.
ДНК системи: зв’язок кров’ю, грошима і владою
Є ще один нюанс, який я хотів би підсвітити в нашій розмові. Це історія з тим, що опублікував CNN. Я не до кінця розумію, як до цього ставитися: як до зливу, вкиду, припущення чи елементу маніпуляції. Там фігурують безпілотники. Мовляв, Путін боїться БПЛА. І тут виникає питання: чи це українські безпілотники справді нагнали такого страху – в Росії, в Європі, чи ще десь? Чи, навпаки, хтось намагається продати самому Путіну ідею про необхідність посилювати протидію безпілотникам? Чому саме БПЛА фігурують у цій конструкції? Просто тому, що це "модно"?
Ні. Тому що це об’єктивна реальність сучасності. І Путін, як людина, яка, як ми домовилися припускати, здатна сприймати об’єктивну інформацію, відштовхується від неї у формуванні свого наративу – навіть якщо цей наратив існує в межах викривленого сприйняття реальності. Можливо, я заплутано сказав, але сенс у тому, що він розуміє: БПЛА – це те, що суттєво змінило хід війни і ситуацію на фронті. У так званій "kill zone" людей відносно мало, але дуже багато безпілотників. Саме тому фронт значною мірою зафіксувався і не рухається: через цю зону ураження і через домінування БПЛА. Він це чітко усвідомлює. Так само він розуміє, як вбили аятолу (мається на увазі ліквідація цього року духовного лідера Ірану Хаменеї – ред.) – коли місцеперебування людини встановлюється через навігацію, трекінг, цифрові сліди. І не так важливо, хто саме це робить – американці чи ізраїльтяни, – сам принцип для нього очевидний. Путін розуміє, що для того, аби з ним не сталося чогось подібного, потрібно враховувати ці ризики. Бо ворогів у нього багато – значною мірою він сам їх створив. Він є ворогом для багатьох людей і держав, і передусім – для українців. І те, що відбувається щодня і щоночі в Україні, свідчить про те, що відповідь неминуча, а засоби для неї вже з’явилися, і в окремих аспектах навіть сформувалася перевага. Тому він сприймає це як об’єктивну реальність і розуміє, що загроза для нього особисто існує. Але це не означає, що він у паніці десь переховується. Швидше, він дійшов висновку, що для самозбереження і для того, щоб система, вибудувана ним за 25 років, продовжувала функціонувати, потрібно мінімізувати ризики, зокрема, і через ізоляцію та підвищені заходи безпеки.
Можливо, це було ІПСО
Почесний професор школи слов’янських і східноєвропейських досліджень Університетського коледжу Лондона Марк Галеотті сказав, що хвиля новин про те, нібито Кремль побоюється державного перевороту, нагадує психологічну операцію проти російських еліт. Якщо припустити, що це так, чи це справді може бути, ким тоді це запущено, якщо CNN публікує такий матеріал, і чи дійсно це можливо?
Це може бути. ІПСО – це інструмент і формат, який використовується не лише росіянами, а й будь-якими спецслужбами держав світу, особливо розвинених. І очевидно, що такі досвідчені держави, як Велика Британія, Німеччина, Франція, Сполучені Штати Америки, з тими розвідслужбами, які вони мають, можуть використовувати ті самі підходи, які сьогодні застосовує Росія. У сенсі інформаційної війни, інформаційної боротьби і спеціальних інформаційно-психологічних операцій. Тому ми не можемо виключати, що це, зокрема, робиться і з цією метою. Чи буде це ефективно впливати на російську еліту? Я не переконаний. Не переконаний, тому що їм вигідно демонструвати єдність, показувати, що вони готові до кінця "за мати – Росію" і так далі. Тобто давайте виходити з того, що сьогодні вони всі пов’язані кров’ю, грошима і тією системою координат, яка створювалася в Росії століттями. Їхнє ДНК за цю війну, за це десятиліття не зміниться. Воно може змінитися лише тоді, коли розпадеться Російська Федерація як завершена форма імперського утворення.
"Ми вже навіть можемо жартувати про цей парад"
Дмитре, і на завершення — коротке запитання. 9 травня: я пригадую попередні чотири роки, і щоразу до цієї дати звучали або апокаліптичні прогнози, або апокаліптичні погрози, або й те, й інше. У результаті, якщо співставляти з масштабом анонсів, ми не бачили нічого настільки масштабного, як заявлялося чи очікувалося. Чи повториться ця історія цього року?
Вона вже повторюється – у сенсі інформаційного тиску. Ще у 2022 році нам обіцяли на 9 травня "криваву баню". Відповідно, цей наратив вони будуть продовжувати і далі. Інша справа, що у 2022 році це звучало страшно, але ми були готові продовжувати боротьбу, як і від самого початку. А зараз досвід українців, Збройних сил України і всього суспільства настільки зміцнів, що, що б там росіяни не говорили, ми вже навіть можемо жартувати про цей парад, як свого часу про гору Щекавицю в Києві, куди нібито всі мали збиратися під час ядерної війни.
