Фото: Пресслужба badactress
Я часто потрапляю в ситуації, де я довіряю людині, і мене банально обманюють
Твоя нова пісня має назву "Дурепа". Про кого це?
Це про мене особисто. Я надихнулася на цю пісню після чергового розлучення. Власне, історія полягала в тому, що я часто потрапляю в ситуації, де я довіряю людині, і мене банально обманюють. Інколи це може бути зрада, інколи — ще щось. А я кохаю дуже відкрито, дуже щиро. І після чергового розлучення у мене сталося таке от внутрішнє відчуття, що я дурепа, що знову те саме. Я обговорила з подругою цей момент і дійшла висновку, що через мою натуру я не збираюся закриватися від людей. Я не збираюся закривати своє серце, як часто буває після обману. І, як би це дивно не звучало, я розумію, що в якомусь плані я наївна дурепа, якщо справа стосується стосунків, кохання, але я не збираюся переставати нею бути, тому що в цьому якась моя фішка — в моїй чутливості та моїй довірі. І, по суті, єдине, що мені залишається, — це просто залишатися такою наївною дурепою і сподіватися зустріти людину, яка цим не скористається.
Насправді такі назви, як "Дурепа", як би це самокритично не було, не виринають нізвідки. Були якісь, можливо, розмови з кимось, окрім подруги, де ти це слово почула і вирішила себе так назвати?
Це буквально просто текст цього треку. Якщо ми, звичайно, приберемо деякі зовсім ліричні метафори і рими, це буквально те, що я говорю собі після розлучень або у випадках якихось сварок. Тобто це те, що я кажу сама собі в істериці. Я буквально просто зловила себе на тому, що, коли щось подібне стається, — мене обманюють, підставляють чи просто не дорожать моїми почуттями, — я просто, коли залишаюся в кімнаті і починаю з цього приводу, наприклад, плакати, істерити, це буквально виглядає ось так: я сиджу і така: "Дурепа, ну просто дурепа, знову попалася, дурепа". Я просто розмовляю сама з собою. І саме навколо цього слова вибудований трек, тому що це буквально те, як я сама себе називала в таких випадках.
У музичних новинах на Промені ти обмовилася, до речі, що над цією піснею працювала з новою музичною командою. Попри те, що це така особиста історія, хто ці люди, які допомагають тобі тепер створювати твій особистий звук?
Це команда Most Hills. Раніше більшість треків я записувала у них на студії. Тобто моїм музичним продюсером був анонімний репер Krechet, а у них на студії я записувалася і, власне, була на контакті, і ми тривалий час думали стосовно можливої співпраці: вони пропонували, казали, що їм подобається моя музика і вони не проти були б над нею попрацювати. Я думала над цим, але якось мені не дуже хотілося, чесно кажучи, виходити із зони комфорту і змінювати команду, з якою я працюю, тому що з Krechet я дуже звикла працювати, абсолютно вся моя дискографія написана з ним. Але просто буквально сталася така ситуація, у долі були свої якісь плани, судячи з усього, — коли ми зробили мій попередній трек HATER, я загорілася, почала думати над альбомом. Кидаю Krechet референси, і він мене попереджає, що дуже зайнятий, у нього зараз багато своїх проєктів і, якщо я не хочу, щоб це все дуже затримувалося, мені, можливо, варто подумати над тим, щоб шукати нових бітмейкерів, нових людей, які будуть мені зводити тощо. І я спочатку була в ауті, тому що ніколи з цим не стикалася, не шукала собі бітмейкерів. Так вийшло, що я одразу пішла працювати із ним, і я не стикалася з цією досить широкою в музичному колі проблемою — щоб знайти людину, з якою ти будеш працювати, з якою буде бачення, яка буде тобі по кишені і все таке. А потім згадала за чуваків і написала їм. Кажу: "Слухайте, будемо робити альбом?", вони такі: "Звісно, будемо". І, власне, наступна музика поки працюється разом із ними.
Я не людина, яка дивиться страху в очі, але мене життя постійно спонукає виходити із зони комфорту
У вас далі якась співпраця з Krechet все ж таки буде, чи ти працюватимеш з новою командою?
Я не знаю. Krechet, по-перше, є частиною моєї команди в цілому. Я, грубо кажучи, знаходжуся на лейблі, просто дуже вузькому. Тобто це більш, мабуть, з юридичної точки зору лейбл, тому що я, по суті, там одна артистка зараз начебто. І Krechet також. Власне, він є співзасновником цього лейблу. Моя команда складається з мого виконавчого продюсера і Krechet. Він все одно у будь-якому випадку є частиною проєкту badactress стосовно саме музичної співпраці. Тобто в будь-якому разі я буду з ним на контакті і в якомусь плані співпрацюватиму. Але стосовно музичної співпраці — не знаю. Я не знаю, що буде завтра, і тим паче не знаю, що буде з моєю музикою через пів року-рік. Можливо, він повернеться зі своїх справ, і я така: "Давай знову". А можливо, мені настільки сподобається, бо мені вже подобається працювати з чуваками, я настільки до цього звикаю, що мені вже цей формат роботи буде ближчий.
Ти кажеш, не загадую, що буде далі, але в музичних новинах ти говорила про те, що влітку вже буде альбом. Я так розумію, якщо так впевнено, то, мабуть, альбом уже записаний, може, навіть уже десь лежить на стримінгах і чекає часу?
Не настільки, не переоцінюйте мене [сміється]. Взагалі записано десь, якщо не помиляюся, треків п'ять. Планується більше. Скільки? Поки не скажу. Скажімо так, навколо альбому вже готова певна концепція, готовий певний звук, яким він буде. Тобто сама ідея альбому і його приблизне оформлення вже створене, записане, а самі треки поки не готові. Я думаю, що альбом буде все-таки всередині або наприкінці літа. Перед цим ще вийде, скоріш за все, якийсь трек з нього, щоб, по-перше, відтягнути час, по-друге, щоб познайомити людей із новим звуком, тому що дійсно це буде досить новий для мене звук. Тому, в принципі, альбом я планую, але, знову ж таки, я зазвичай говорю про свої плани, але ніколи не даю гарантій, тому що ніхто не знає, що буде.
Я думаю, що ти чула таку фразу, що треба подивитися страху в обличчя — і він зникає. Ця пісня певною мірою і про якісь індивідуальні страхи, про те, щоб змінюватися чи не змінюватися. В тебе як працює ця схема? Ти дивишся в очі страху, і він зникає чи ні?
Взагалі я, звісно, ще та сцикуха, щоб страху в очі дивитися. Я, в принципі, можливо, й хотіла б сказати: "Так, я виходжу і дивлюся страху в очі". Насправді, мабуть, я уникаю всього, що мені страшно. Але так вийшло, що мене ніби постійно якась вища сила, якась доля пхає носом у мої страхи. Тобто у мене був умовно період, що я боялася в принципі починати музичну кар'єру, я відкладала це, думала, що зроблю те, те, те — отакий синдром відкладеного життя. А потім бац — починається повномасштабна війна. Я записую пісеньку, вона віруситься, мені пропонують, я стаю артисткою. Потім я дуже боялася концертів, тому не бралася за їх організацію. Бац! Пише організатор з чудовою пропозицією зробити мій перший сольний концерт. І це настільки пропозиція, що не можна від неї відмовлятися у фінансовому плані тощо. І дуже багато таких ситуацій, у яких я не людина, яка дивиться страху в очі, але мене життя постійно спонукає виходити із зони комфорту. Навіть ця ситуація з музичною співпрацею — я, можливо, і не планувала б змінити звук (хотіла, але не наважилася), але от бац — у Krechet немає часу на роботу зі мною зараз, і вийшло як вийшло.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
