Фото: Пресслужба гурту Сервант
Я не давав собі кроку назад у жодній формі
Розкажи, як часто в твоєму житті буває так, що люди, коли чують "сервант", у першу чергу думають про меблі, а не про те, що це гурт?
У принципі, я цю аналогію ламати не планував. Я заснував цей гурт з хлопцями зі свого гуртожитку, спираючись на свої спогади з дитинства, бо я все життя спав біля серванту. Він у мене таким дитячим теплом і щирою якоюсь любов'ю відображається в пам'яті. Тому "Сервант" — це класна назва, проста, яка не використовується постійно, яка ніким не зайнята, окрім шафи. Але насправді це гра слів: "сер-вант", а "вант" — збірний образ усіх учасників. Тому ми вирішили: навіщо у всіх ламати асоціацію із сервантом, якщо в неї можна просто закласти глибший сенс. А сервант — це все одно частина нашого мерчандайзу. Ми робимо брелочки, постери із сервантами, щоб люди, як тільки побачили шафу, подумали: "Блін, класний трек".
Сьогодні презентуємо спільний трек разом із Твій Зайчик Пише, і, буду відвертий, назви вас обох такі нестандартні — Сервант і Зайчик. Розкажи, як ви знайшли одне одного?
Це трохи довга історія насправді, бо ми всю нашу історію були супербідні. Ми переїхали в гуртожиток, не хотіли працювати, ми хотіли робити музику. Відповідно, гроші з неба не впали. "Бідний музикант" — недарма таке популярне словосполучення існує. Десь там, у пошуках того, як ми можемо заробити, але ми швидше шукали способи, як записати музику і випустити її на платформи, у нас виникла така свого роду спілка, коли всі наші друзі-музиканти, Твій Зайчик Пише в тому числі, ще був гурт Джессі, мій друг Володя, також у тодішньому його складі був Сервант. Ми всі зібрались в одному місці і буквально принесли по одній колоночці, по одній гітарі, аудіокартку, моніторчик, і за три тисячі гривень в місяць орендували 36 квадратних метрів у промзоні у Львові. І саме там ми всі познайомились, бо ми всі буквально скинулись тим, що мали, щоб разом писати музику.
Мені сподобалася фраза "ми не хотіли працювати, ми хотіли писати музику". Я так розумію, і хотіли грошей. Дуже цікава, тонка грань…
Просто у мене були періоди, коли батьки кажуть: "У тебе нормально, в тебе грошей вистачає?", а я розумію, що не вистачає і що, якщо я їм зараз скажу, що у мене немає грошей, вони скажуть: "То давай ми тобі дамо". Я розумію: у мене так нічого не вийде. Врешті-решт у мене там дві тисячі гривень, думаю: окей, ще тиждень проживу. Закінчується тиждень, у мене ще тисяча гривень, і я вже просто їм гречку, воду і думаю: треба ставати музикантом, треба бути музикантом. Коротше, я не давав собі кроку назад у жодній формі і просто бідно, тяжко-важко, догравав на вулиці, аби мати хоч щось, але це дає якісь плоди.
Я відчуваю повне спустошення, бо я і так уже віддав усе, що мав, але цього все одно недостатньо
Трек, який ми сьогодні презентуємо, називається "Я все віддам". Про що взагалі ця історія?
Ця пісня насправді доволі проста. Є багато пісень, у які я вкладав особисті переживання, якісь травми, а ця просто базується на моїй особистій історії, коли відносини закінчились через відстань. Тобто ми цього не хотіли, але так уже сталось, і ти нічого з тим не можеш зробити. І ця пісня буквально прекрасно передає мій стан безвиході у той момент, коли: "Я вже все віддам, і я нічого не можу. Мені без тебе бракує кисню. Хочеш, я напишу ще одну пісню? Це все, що я вмію". Але цього всього недостатньо. Саме тим просочена ця пісня.
У музичних новинах на Промені ти розповідав, що ця пісня певною мірою — така рефлексія на війну. Як ці події вплелися в таку, здавалося б, ліричну історію просто про розлуку?
Розлука, в принципі, і сталась через війну, і ми не могли возз'єднатися через те, що я вже перетнув ту межу, коли не міг виїжджати за кордон. Тобто ми не можемо возз'єднатися. І виходить так, що ми просто повинні бути тут і там. Мені здалося, що це дуже символічно, адже під час війни дуже багато пар, сімей, роз'їжджаються по різних частинах світу, аби просто жити. І мені здається, що це дуже важлива тема, яка багатьом відгукнеться, як і мені самому. Тому я про це пишу.
Багато хто каже, що стосунки на відстані існують. Хтось каже, що стосунки на відстані не існують. Твоя версія?
Ну, дружні, може, існують. Питання, наскільки у вас велика відстань, наскільки вона часто скорочується і як надовго це. Якщо надовго, то, чесно кажучи, я поділяю думку, що краще не мучити людину, яка тебе любить, і дотримуюсь приказки "Любиш — то відпусти".
Рядок "я все віддам" звучить, насправді, досить як гучна заява. Якщо брати буквально "Я все віддам", що особисто ти готовий віддати і задля чого?
Насправді я в цій пісні максимально старався передати, що я віддам усе, і по максимуму в текст закладав, що я майже нічого-то й не маю. А що я маю, насправді-то? Ну, якісь почуття. Я не маю речей, не маю навіть грошей на подарунки, не маю нічого. І просто відчуваю повне спустошення, бо я і так уже віддав все, що мав, але цього все одно недостатньо.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
