Фото надане співаком
"Якщо ти виходиш на сцену, а перед тобою сидить повний глядацький зал, — значить, ти в чомусь правий."
Многая літа! Зичимо тобі міцного-преміцного здоров'я, натхнення повні мішки. Щоб у тебе вистачало сил нести ці мішки, і щоб потім вони обов'язково трансформувалися в чітку й зрозумілу для тебе фінальну крапку.
Дякую вам.
Не будемо запитувати, як ти сьогодні святкуватимеш, бо знаємо, що це вже багаторічна традиція — цього дня давати концерт. Можливо, в тебе є чіткий план, скільки ще триватимуть концерти в твій День народження?
Я собі чіткий план не ставив. Задача — не зупинятися. [Сміється — ред.]
Тобто кінцевих термінів немає?
Немає. Це як жарт з інституту: професура помирає під касою.
Крім того, що ти даєш сьогодні концерт, також ти презентуєш свій новий альбом "Втомлена весна". Хочеться зрозуміти, з яким настроєм будеш виходити? І наскільки ти готовий до вечірнього концерту?
Я ще не готовий. Мені ще треба зібратися з думками. Ніби я це бачу, але, ну що ж, будемо втілювати, подивимось на місці. Поки триває план узгодження.
В день концерту?
В день концерту, так. Дивись, на папері і просто в розмовах з підрядниками це виглядає отак. А вже вночі почалися дзвоники з якимись поправками. [Сміється — ред.] Техслужби почали видавати нюанси, так би мовити.
Це ж величезна й страшна запара — в свій День народження робити таку складну річ!
Ти розумієш, в цьому віці День народження — не зовсім свято, тому треба зануритись у щось приємне, в роботу, і свято створювати самому. Тобто коли ти даруєш свято, то ніби в тебе теж є відчуття святкового дня.
Нещодавно в інстаграмі ти писав про кризу середнього віку.
Це давно було. [Сміється — ред.]
Розкажи, як відчувається криза середнього віку?
Жахливо.
"Коли чогось досягаєш, думаєш: "От я молодець який, що всього так сам досягнув". А насправді все це вміщується в одну фразу: "Дякую, мама! Дякую, мама, що подарувала мені мене"."
Тоді як ти зміг її пережити, прийняти?
Думаю, як і всі... Я ж не виняток. Просто треба себе відволікати. Думати про те, що сприйняття нічого не міняє. І що маєш дякувати, так би мовити, сам собі за те, що вже є. Особисто я вважаю, якщо спочатку ти був такий молодий, амбітний, людиною, яка хотіла змінити чи світ, чи себе в цьому світі, чи ще щось, чогось досягти. І коли чогось досягаєш, думаєш: "От я молодець який, що всього так сам досягнув". А насправді все це вміщується в одну фразу: "Дякую, мама! Дякую, мама, що подарувала мені мене". [Сміється — ред.] І, в принципі, я такий і є.
Зрозуміло, треба подякувати мамі, батькам, але можна вже й дякувати самому собі за те, що такий шлях пройдено. Я не кажу, що це якась кінцева точка, але все одно на проміжних етапах казати: "Так, я дійсно молодець. Мені щось вдалось". Наразі що для тебе є найбільшою цінністю? І які ще вершини тобі не скорились?
Я не знаю про вершини, які мені ще не підкорились, але я точно знаю, що головна ціль для людини — відбутися. Тобто це не конкретна ціль. Це бути тим, ким ти хотів стати. Так би мовити, поставити свій потяг на ті самі рейки. І вже надалі твоя єдина головна ціль — лишатися в строю. Тобто рухатись, працювати, не зупинятись, не припиняти. І якщо ти виходиш на сцену, а перед тобою сидить повний глядацький зал, — значить, ти в чомусь правий.
Зичимо тобі повних глядацьких залів не лише сьогодні, хоча на сьогоднішній вечір тобі успіху, і нехай все пройде добре.
