Фото надане співачкою
""Жінка, яка чекає "+"" — це така рефлексія, все те, що мені довелося вже пройти і доводиться, бо у нас було і безвісти, у нас було і поранення, дуже багато всього ми пройшли. І це окрема робота бути дружиною військового, наразі військового."
Привіт. Ми з тобою ще не спілкувались, тож хочеться роззнайомитись і дізнатись більше. Коли взагалі з'явилась музика в твоєму житті?
З чотирьох років. У мене мама викладачка по класу фортепіано, тож кожної неділі зранку до неї приходили учні й починали грати гами. Тож моя музика з дитинства. Я закінчила школу по класу фортепіано, закінчила музичне училище по класу академічної вокалістки. А потім мене запросили в запорізький театр одразу на головну роль. Рік я там побула, зрозуміла, що мені дуже хочеться розбиратися ще в акторстві, і я пішла навчатися ще на акторку драми та кіно. Це якщо дуже коротко, бо я можу дуже довго розказувати. [Сміється — ред.]
І знаєте, ви так багато всього сказали, але ви не сказали про ці дев'ять років моєї кар'єри, яка присутня. Мені дуже складно говорити про те, що ви кажете "Ми ще тебе не знаємо", і що кожен рік або кожен місяць, коли в мене виходить нова пісня, я починаюча артистка… Це прикольно, певно.
Ні-ні, я говорю про те, що ми з тобою в нашому ефірі ще не спілкувались. Знаєш, як люди знайомляться й дізнаються, хто чим живе. Йдеться про це.
Просто п'ять хвилин у нас точно не вистачить на те, щоб розказати, чим я зараз живу, тому що дуже несеться, і насправді є про що поговорити.
Тоді хочеться дізнатись, що ж несеться? Отже, у нас сьогодні молода артистка по десятому колу…
Молода прибула немолода, як то кажуть. [Сміється — ред.]
Це теж цікава внутрішня рефлексія і самоаналіз того, як ти себе сприймаєш у творчості. Як ти гадаєш, чому люди й досі кажуть, що ти молода артистка?
Тому що не знають. Тому що не вистачає ресурсу для того, щоб всі дізнались одразу в один момент. Тобто ти проходиш сім кіл пекла, як звичайний артист, який цим саме займається. Не просто захотіла співати, купила пісеньку, заплатили гроші і її крутять з усіх прасок. Ні, ти справжній артист, який хоче доносити класну музику. Певно, не зовсім прогинаєшся під аудиторію, а робиш своє. І це ж веде за собою багато різних перепон, питань і всього іншого. Не мені вам розказувати, це точно.
Ми знаємо, що зараз ти живеш під гаслом "Жінка, яка чекає "+"". Це твої слова.
Так, правда.
Розкажи більше про цю частину твого життя.
Дивіться, коли почалась велика війна, мій чоловік не ставив собі питань, він просто взяв і пішов. Перш за все, захищаючи нас із дитиною. Ми виїхали за кордон з малою, тому що на той момент ми перебували в Запоріжжі. І звісно, що було страшно й складно, як всім. За кордоном я приїхала і в мене буквально через пару тижнів вже почались концерти, якісь благодійні моменти, тому що приїхавши за кордон, я чітко розуміла, що повинна там робити. Тобто я себе не відчувала тимчасово прихищеною персоною. Я себе не відчувала біженкою. Я відчувала себе українкою, яка повинна донести, по-перше, правду про Україну, що це окрема держава, бо я перебувала у Франції з малою, і там багато людей навіть не розуміли, що це не громадянська війна в ворожій для нас країні. Тобто доводилось розвіювати багато міфів, тому що російська пропаганда, "Russia Today", не всує буде сказано, там дуже глибоко занурила пазури. І крім того, що я співала свої українські пісні, я їздила з перекладачкою і спілкувалася з аудиторією, розказувала про те, що нам не потрібна їхня беушна білизна, нам потрібне міцне плече партнерів. Це така просвітницька, по факту, діяльність. Я відчувала в собі сили на те, щоб це робити, і не могла не робити. І тому я не влаштовувала своє життя, як мені французи, мої друзі, казали, що "Жанно, за півтора року можна було б вивчити французьку мову". Я кажу: "Люди у мене вкрали мою мову". Я була зросійщена, я жила в південному регіоні нашої країни. І я не можу повернутися в свою країну, говорячи мовою ворога, це просто неможливо для мене. Хоча раніше я була досить лицемірою. Працювала в театрі, ми грали виставу українською мовою, а потім я заходила в гримерку і ми спілкувались російською. Тому я намагалась знайти себе. Читала, вивчала історію, вивчала мову з викладачкою, щоб повернутися в Україну і не говорити вже тою мовою, якою я, по факту, говорила тридцять вісім років. Але я знайшла в собі сили переламати себе і зрозуміти, що так далі бути не може. В моїй реальності це неможливо.
І коли ми виїхали з малою, то звісно, що чоловік мені повідомив, що він шукає підрозділ і буде влаштовуватися. "Жінка, яка чекає "+"" — це така рефлексія, все те, що мені довелося вже пройти і доводиться, бо у нас було і безвісти, у нас було і поранення, дуже багато всього ми пройшли. І це окрема робота бути дружиною військового, наразі військового. Тобто я не виходила заміж за військового. Він був простий хлопець, займався бізнесом, думав про своє життя, а тепер став військовим. Просто у мене тато військовий, і я мамі завжди казала: "Не дай Боже! Як оце тебе угораздило бути дружиною військового? Чекати з автономки все життя". А тепер ми бачимося з чоловіком два рази на рік. Останнього разу бачились два місяці тому, а до цього дев'ять не бачились. Тобто дружина військового — це гідно пройти цей шлях, бути гідною нього, щоб він був гідний тебе. Тільки так.
"Я дуже щаслива, що нарешті вилажу з "помиральної ями" після всіх тих проблем, які сталися в моїй сім'ї, пов'язаних з війною. І я нарешті, певно, почала писати пісні для людей, які мають не такі глибокі і складні травми, як у мене. І це моя така маленька перемога як авторки."
Сьогодні ми представляємо твою пісню "Квінтесенція". Хочеться, щоб ти її нам представила, бо знаємо, що це друга твоя пісня в стилі фінгерстайл.
Так.
А яка історія цієї пісні?
Вона дуже проста. Насправді пісня лежала десь рік. Я її написала, коли в мене був гарний настрій. Певно, чоловік тоді приїжджав додому, і у мене були сили і ресурс на те, щоб висловитись не через біль, а через якусь позитивну емоцію. І це нова сторінка моєї творчості, тому що дійсно було дуже багато моментів, і складних, і я все це виливала в творчість, як будь-яка творча людина, яка сама пише. А "Квінтесенція" — це нова сторінка. "Квінтесенція" — це про різні стани жінки, і що в будь-якому стані вона все одно прекрасна, вона богиня, вона квінтесенція, а не колекція. Це якщо коротко, тому запрошую всіх до прослуховування, бо пісня знайшла відгук у багатьох дівчат. І я дуже щаслива, що нарешті вилажу з "помиральної ями" після всіх тих проблем, які сталися в моїй сім'ї, пов'язаних з війною. І я нарешті, певно, почала писати пісні для людей, які мають не такі глибокі і складні травми, як у мене. І це моя така маленька перемога як авторки.
Дякуємо тобі за цю розмову.
Слухати пісню INSHAYA "Квінтесенція", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
