Фото: Пресслужба GannaBaby
Коли пишу музику, я дуже занурююсь у те місце, де я є — від того дуже сильно залежить, що в мене виходить
Ти зараз на каві чи на адреналіні від прем'єри?
Це жахливо прозвучить, але ми не сильно планували вихід цього мініальбому. Він якось так самостійно склався. Ми на нього витратили аж два роки, котрі якось так умить пролетіли. Ти як не помічаєш: хоп — уже два роки промайнуло. І от ми його зарелізали на всіх стримингах, я його вмикаю, слухаю і думаю: "О Боже мій, який він класний вийшов!", і мені так від цього приємно. Я вже другий день просто на цій енергії від того, що думаю: "Боже мій, як ми пісні класно зробили, як ми їх класно поставили в правильний перелік, як вони всі звучать". Словом, мені сподобалось. Я хочу, щоб кожна наступна робота була так само.
Якщо говорити про цей альбом, що це за пісні? Чим вони об'єднані? Розкажи про ту логіку, якою вибудовано цей "маршрут" для слухача.
Ну, скажу чесно, що це було давно, але це був такий складний період, тому що Тимур (ред: учасник гурту Тимур Соловйов) мобілізувався. У мене з ним достатньо близькі стосунки. Він пішов на БЗВП, поїхав на Донбас. Я це все складно переживала. Потім у мене розпочалися нові романтичні стосунки, і мій коханий — він також військовий. І у нього дуже така активна робота. Він багато їздить. І теж на початку наших стосунків я намагалася ввійти в оцей ритм його постійних поїздок. У мене було дуже багато роботи, дуже складної нервової роботи. І ось всі ці фактори склалися разом, і народилася ось така робота. Насправді я думала, що ці пісні писала протягом року, але переглянула спогади в своєму телефоні, і я побачила, що вони були написані десь за два-три місяці, і ми вже почали їх так потроху, розслаблено, без якоїсь конкретної мети робити. Але вони мені звучать достатньо цілісно разом.
"ТУТ.ТЕПЕР" — назва цього альбому. Розкажи, про що це? Чому така назва і як вона описує чи передає настрій цього альбому?
Коли пишу музику, я дуже занурююсь у те місце, де я є. Від того дуже сильно залежить, що в мене виходить. І тоді конкретно я переїхала в нове помешкання на такій чудовій київській вулиці Микільсько-Ботанічній. Я завжди мріяла там жити, і так трапилось, що я туди переїхала, теж на якомусь такому рівні молекулярних збігів. І "ТУТ.ТЕПЕР" — отам, в тій квартирі, ось так от я відчувала, і ось так от я це написала.
Створення музики — це інколи буває стрес, а інколи легко дається. Чи відбувалися в цей період якісь форс-мажори? Якісь пісні, можливо, не йшли чи знайшли тебе самі?
Немає такого, що пісня заходить до тебе сама. Ти працюєш над піснею — пісня виходить. Ти не працюєш над піснею — вона не виходить. Все дуже просто. У нас тут більше трапилися якісь такі організаційні форс-мажори з паблішингом, постингом, з операційними процесами. Ми казали одну дату релізу, воно у нас там щось збилося: те нам не заапрувили, те не затвердили, не вийшло. І от такий якийсь більше операційний хаос. Але в плані музичного процесу, слава Богу, нам уже сім років, ми навчилися себе жаліти, любити і ставитися до себе екологічно. Тому в музичному плані я вважаю, що це дуже така класна, здорова, природна робота.
У нас задача номер один — протриматися рік у релізах
Ти розповідала про свої внутрішні зміни і все, що відбувається в особистому житті. А якщо говорити про гурт GannaBaby, за час створення мініальбому що з вами сталося хорошого, поганого? Що пам'ятається?
Ну, ми виросли. Зрозуміло, що всі ці процеси, вони ж впливають на твоє внутрішнє зростання, відповідно, що оптика трохи змінюється. Тобто Тимур взагалі став частиною ЗСУ, він зараз працює в Збройних силах України. Це дуже така сильна світоглядна зміна. Я теж переживаю свої зміни. Відповідно, якщо раніше GannaBaby — це були такі: "Егегей, а давайте туди, а давайте сюди, а давайте наробимо хаосу!", то зараз мені здається, що ми стали систематичнішими і більш організованими. Хоча я не можу сказати, що ми раніше не були такими. Просто зараз все це більше викристалізувалося в більш визначену форму, і це приємно, мені так комфортніше, наприклад.
Якщо порівнювати не тільки організаційно те, що ви структурованішими стали, а брати і по музиці, щось змінилося з вашим попереднім матеріалом, якщо порівнювати із цим мініальбомом?
Ми працювали з нашим попереднім звукорежисером, і до нас дійшла історія, що хтось у нього запитав: "Це ти працюєш з GannaBaby? Як тобі GannaBaby?", і він такий: "Ну, GannaBaby — я не знаю, як це охарактеризувати, ну от хаос".
У плані музики я іду за своїми відчуттями. Я розумію, що я інді-артистка, і у мене є такий суперкласний привілей — я можу не обертатися на тренди, на те, хто що робить і що зараз популярно. У нас дуже невеличка аудиторія, і можна робити взагалі в творчому плані все, що завгодно. От ми зараз уже працюємо над наступними треками, котрі будуть виходити, і вони нібито як продовження цієї роботи, але все одно інші. І на осінь ми плануємо релізи, там буде пісня "Привіт". Боже, яка вона потужна, яка вона енергійна, взагалі не схожа на те, що ми зараз презентуємо. І мені це так подобається, це так класно, на мою думку. Раніше ми якось були зручниками сцени: багато виступали, і хотілося завжди робити щось таке енергійне, щоб на тебе натовп реагував, щоб була ця взаємодія, енергія. Зараз ми не виступаємо, тому можна робити все, що завгодно. Взагалі ми кристалізувалися. Ми існуємо вже сім років, але якщо подивитися нашу дискографію — ну, це ганьба України просто. Ну, як так можна? Ти дивишся, а гурт випускає за минулий рік одну пісню. Ну, там були певні обставини. Тобто виходить, що ми у 2025 році випустили одну пісню, а цього року — EP, і ще два сингли плануємо. Але є абсолютно провальні роки. Відповідно, стратегія погано випрацьована. І у нас зараз, наприклад, задача номер один — це не побудувати своє ком'юніті, не зібрати Atlas. У нас задача номер один — протриматися рік у релізах. І ми такі: все, ми це зробимо. А далі вже буде видно.
Головне за рік тепер не вигоріти, роблячи це все, щоб потім на два роки не випасти…
Я ж кажу: процес змінився на більш екологічний. Отаких прям вигорянь немає, от правда. Плюс ми взяли собі зараз правило, що ми у вихідні не працюємо в GannaBaby.
В описі до цього мініальбому ви написали, що він найчесніший з усього, що у вас було. То до цього ви лукавили чи були нечесними?
Ми були в амлуа…
Що це було тоді за амплуа і чим воно відрізняється від зараз?
Ми ж були тріо. Зараз ми дует. І наш третій учасник — він дуже харизматичний, дуже творчий. І скажу чесно, що це все, що я зараз розповідаю, це я розповідаю зі своєї голови. Але якось на мене це все впливало таким чином, що нібито ми так придумували теми пісень: "А давайте напишемо про штрихкод на лобі?" — "А давайте!". Це нібито як ти приходиш у школу, тобі дають тему і кажуть: "Напишіть твір на тему". І ти такий: "Окей, я напишу твір на тему". Але це не те, що тобі хочеться. Інколи були такі моменти, коли хотілося, але в більшості випадків це траплялося ось саме по такому маршруту. І це було прикольно. Це було цікаво. Це був чудовий досвід. У нас є пісня "Стрітрейсер 2003", її придумав саме наш третій учасник, і я робила там ресьорч, досліджувала гру Need for Speed, бо нічого на цю тему не знаю, це для мене такий челендж. Шість років був такий період прекрасний, а потім, коли він пішов, ми з Тимуром поперероблювали старі наші пісні. Був у нас такий камбек. І ось це уже такий етап, коли ми вийшли з цього... Ну, все-таки був стрес, коли він пішов. Я не буду вам казати неправду, що він пішов і ми нібито не помітили зміни. Ми спочатку такі: "Боже мій, Боже мій! У нас пішов третій учасник! Що робити? Як ми це пояснимо? Кому пояснимо? Нас ніхто не знає". Він пішов, у нас через місяць був концерт, і Тимур каже: "Як ми на сцену вдвох вийдемо?". Я кажу: "Я не знаю". Ми вийшли на сцену вдвох, і ніхто нічого не помітив взагалі. Нібито так і мало бути. Але все одно був ось цей от період адаптації. Він минув, і ось це типу як наша перша робота після цього періоду адаптації, тому вона відчувається мені справді чесною.
А попередній матеріал тепер не настільки цікаво виконувати, чи все ж таки він переінакшився, і тобі близький?
Я скажу так, що цей альбом створений у величезному стресі, з величезною кількістю докладеної до нього роботи. Я його слухаю і чую набагато більше, ніж музику. Мені треба ще трошки часу, щоб відійти…
Зараз все ж таки GannaBaby — це гурт чи як ви його ідентифікуєте?
Це дует, гурт. Та яка різниця, як ми це ідентифікуємо? Головне, щоб ми не зупинялися. Взагалі не має значення ця лейбла, яку ти ставиш перед основною назвою GannaBaby.
Ну, знаєш, але рано чи пізно до цього все одно приходиш. Бо важливо розуміти: GannaBaby — це зараз дует, який потенційно може розширюватися, чи ви бачите себе саме вдвох і надалі?
Я тобі скажу чесно: взагалі проєкт GannaBaby придумав і назвав Тимур. Ми до цього були Timmygan. Ми вдвох виходили — я на піаніно, Тимур на барабанчиках, співали в два голоси, і все. А потім Тимур каже: "Я не хочу виходити на сцену, я не хочу світитися. Давай зробимо GannaBaby, будеш ти як основне обличчя, а я виходитиму або не виходитиму. Може будемо брати якихось сесійних музикантів". І ми так придумали GannaBaby. І наш перший EP, "Лише своє", ми створили з Тимуром удвох під ось цю концепцію. Але потім з'явився наш третій учасник, який виявився дуже харизматичним і наповненим енергією, і ми разом просто у всю цю концепцію нанесли стільки хаосу і стільки безладу, повністю її переінакшили. Тобто він прийшов, і ось ця нова енергія так повпливала. Ну, справді, було таке відчуття. З ним було класно на сцені. Він був такий відкритий. Він багато чому мене навчив. Я дуже йому вдячна. І ми стали тріо. У нас змінився цей концепт, який ми задумували, але зараз ми з ним знову тут.
Чи не переросте рано чи пізно це в сольний проєкт?
Найголовніше, щоб цей проєкт жив і випускав музику, і вона ставала не можу сказати кращою, але щоб вона перевідкривала нас як особистостей. Мені здається, це найголовніше.
Мені подобається, що все більше людей обирають бути українцями і свою ідентичність
Якщо розставляти якісь пріоритети, що на перше місце ти ставиш для себе? Це якісь кар'єрні досягнення чи побудова родини?
Я зайшла в нові стосунки з дуже працезалежним хлопцем, і це дуже круто. У мене чудові нові стосунки, наповнені повагою, достатнім простором, але і близькістю між нами. Він служить, ми весь час на зв'язку, наскільки це можливо. Я весь час займаюся тим, цим, п'ятим-десятим. Ця формула, це рівняння склалося, і для мене воно ідеальне.
Я розумію, що це дуже особисті речі, але створення родини, поява дітей — ти думала про те, наскільки це може змінити твій ритм роботи й вплинути на існування проєкту?
Я виходжу заміж, у мене в серпні весілля. Потім, мабуть, треба народжувати українців. Я б хотіла кілька, трійку, може, було б добре, а четвірка — взагалі ідеально. І ще потім всиновити когось п’ятого. Я думаю, що все можна поєднувати. Моя проблема в тому, що що б у мене в житті не відбувалося, наскільки б я не була зайнята, наскільки б я не була в якихось складних, легких, класних періодах свого життя, я завжди пишу. Якщо я не пишу, я якась зла і негативна. Тому буду писати.
Ти кажеш про багато змін і в гурті, і в тебе особисто. За ці чотири роки повномасштабного вторгнення що ти для себе винесла? Які зміни з тобою відбулися, і ти, можливо, від них кайфуєш, а за чимось жалкуєш?
Зі мною все змінилося. Я стала більш урівноваженою, стала менше боятися. Я стала більш сентиментальною. Можливо, не варто казати, але я скажу, що мені, в принципі, подобається, як формується наша проактивна меншість. І я вірю в нас, тому що вірю в те, що зараз в українців за всю новітню історію, яку ми маємо, ось ця от проактивна меншість у найбільшій своїй питомій масі, і я вірю, що перемога за нами, як казав історик, тому що українці не мають бути зацікавлені в усіх, вони мають бути зацікавлені, перш за все, в тих, хто вибирає бути українцем. І мені подобається, що все більше людей обирають бути українцями. Вони обирають свою ідентичність, і мені подобається взагалі, як трансформується наше суспільство. Авжеж, якісь процеси мене вибивають з капців, але я часто розумію, що це можуть бути впливи з півночі, ІПСО. Я дуже почала цікавитися своєю інформаційною гігієною. На жаль, я почала ставитися до обстрілів, нібито це звичайна штука. Ми загартувалися з відключеннями, з тим, як пережили зиму, але ми її пережили і готуємося до наступної.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
