Фото: надане артисткою
Цією піснею я маніфестую те, що більше не буду ховати себе, що я буду проявлятись. Я хочу, щоб мене бачили – і я до цього готова
Галино, привіт тобі! Раді вітати в нашому ефірі!
Привіт, рада з вами сьогодні бути!
Слухай, ми дізналися, що ти надихаєшся такими артистами, як O.Torvald і Linkin Park. Яким чином складалося твоє музичне середовище з дитинства, шкільних років, що саме отакий рокешний смак у тебе сформувався?
Ой, взагалі все починалося з того, що в мене батько, коли займався музикою (він грав на сопілці, акордеоні), я завжди підходила до нього, і він мотивував мене вимовляти літеру "р". Щось типу: дивись, якщо ти зараз скажеш не "либа", а "риба", ми будемо разом щось робити. Я така: так, давай! Для мене це було спочатку таке спільне проведення часу з татом, тому що мені це було важливо. Тато багато працював, а в нас, можна сказати, доволі велика сім'я – троє дітей, і всім хотілося уваги. І потім, я пригадую, для моєї мами було мега важливо, якої довжини у мене волосся, тому що вона мене возила по конкурсах "Коси". Так, я навіть перемагала на конкурсі "Коси" (сміється). У районних, бо я сама зі Львівської області, не з міста Львів – у Львові вже десь 10 років проживаю. І вже там я почула гурт O.Torvald, я почула Жаню Галича, який співав пісню "Крик" – оцей: "плач, крик виривається назовні"… І я пам'ятаю ці свої маленькі очі 9-річної Галі, яка така: "Вау, це ж просто моє!". А знаєте, тоді трошки інша музика була все-таки популярною...
Знаємо. Це наш біль спільний.
І я така: "Вау!". Я пригадую ці відчуття. Мені здається, схоже я відчуваю, коли я чую зараз власну музику, і для мене це прям орієнтир мій внутрішній. Я відчуваю, як просто в мене аж горить серце, я прям палаю внутрішньо, відчуваю, що от воно прям дає мені рушій, дає мені бажання жити. І от колись так сталося з O.Torvald. А з Linkin Park, то колись мій хрестник, який працював в Іспанії на заробітках, прислав мені маленький плеер на батарейках. Треба було ще просить гроші в тата на батарейки (сміється). І ми тоді, пригадую, почали слухати Linkin Park. Там була пісня "Numb", і я така: "Вау, це що взагалі, серйозно?" (сміється).
Настільки затишні історії, так приємно тебе слухати, наче ми сидимо у величезній кімнаті разом із тобою, на таких м'яких величезних кріслах, пуфах і насолоджуємося твоїми життєвими історіями. Але у візитівці ми згадали про певний непростий період твого життя, коли ти проходила через терапію і повернулася до музики у 2020-му. Що саме сталося у тій розмові із собою? І чи страшно було дозволити собі знову мріяти про сцену, про реалізацію, про руйнування отих мурів особистісних?
Мені завжди було страшно, що світ не приймає мене такою, якою я є. У мене була фантазія, що я повинна якимось чином знайти якісь ключі до суспільства. Оці люди роблять отак, я повинна бути такою, бо в іншому випадку у мене взагалі немає шансу на нормальне життя. А в якийсь період у мене почалися панічні атаки. Я пройшла через період клінічної депресії, зокрема. Це все одне з іншого випливає. І це, швидше за все, тільки підкріплює те, що я усвідомила – що так далі бути не може. Абсолютно. Тобто щось в мені є, і оці всі покрови, якими я прикривала свою справжню внутрішню суть, вони просто вже не можуть існувати. Вони вже і віджили себе.
І я усвідомила, що... Я пригадую, як я написала текст однієї зі своїх пісень – якраз у тій самій ванні, про яку ви нагадували, – і зрозуміла, що це не може бути непочутим.
Пригадую, що вибігаю, надягаю нашвидку рушник, сідаю вся мокра за фортепіано – а хлопець такий дивиться і думаю: що це зі мною? (сміється). Я награла пісню відразу, повністю так, як воно буде в записі. І в цей момент я усвідомила: та камон, треба шукати ресурси! Якщо я не вмію самостійно зробити, треба шукати майстра, який це зробить. Якщо я не вмію робити настільки якісне аранжування, як я це чую, як я відчуваю, потрібно шукати людей, з якими я буду працювати. І так все почало рухатись.
Здорово, ми дуже пишаємося тобою! Тим, що ти знайшла в собі сили подолати це. "Ховати себе" – сьогоднішній трек – це ховати від когось, ховати від себе, ховати для чогось? Розкажи, будь ласка, як створювалася ця пісня і наскільки швидко вона дозріла, чи все-таки це було якесь накопичення роками?
Це не перша пісня, яку я написала, але вона дозріла вже в процесі того, як я ставала ближче до себе, як ми працювали з моєю командою. І написався текст, насправді, дорогою зі Львова до Франківська, поки їхала до Жені Чичановського, мого саундпродюсера. І я пригадую, що дуже багато текстів я так писала – просто дорогою зі Львова до Франківська, брала собі пусте купе, їхала і писала.
А про "Ховати себе" – це така, знаєте, маніфестація, що я прожила цей біль, коли я себе ховала, як мені було дискомфортно, як я не могла знайти собі місця, мені здавалося, що цей світ не для мене. І я цим маніфестую те, що я не буду більше ховати себе, я буду проявлятись. Я хочу, щоб мене бачили. І я до цього готова, власне.
Супер! Дуже-дуже тебе підтримуємо і радіємо, що ти ухвалила саме таке рішення. Наостанок, перш ніж ми послухаємо твою пісню, прошу тебе звернутись до слухачів Радіо Промінь з тим, що тобі зараз найважливіше нам усім сказати.
Ми зараз перебуваємо в дуже складному періоді, переживаємо дуже важкі часи. Але, незважаючи на те, скільки травм ми можемо отримати, як би ви себе зараз не почували, це не означає, що ви не заслуговуєте на щастя.
Амінь, сестро! Дякуємо тобі дуже, гарного і безпечного тобі дня! І до нових нагод на Радіо Промінь!
Слухати пісню Pugy "Ховати себе", як і багато інших прем’єр, можна у плейлісті "Промінь рекомендує 2026" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням. https://li.sten.to/emv9w57y
