ХАС / Фото з інстаграм-сторінки khassan_khaidar
"От прям чесно, я аж із захопленням тішуся, що в мене є паперові фотки, що в мене є ці фотоальбоми. Тому що, починаючи з січня, майже всі пісні, які я випускав, вони мені майже всюди знадобилися."
Привіт. Скажи чесно, як часто ти передивляєшся свої дитячі й підліткові фото?
Цього року як ніколи часто. От прям чесно, я аж із захопленням тішуся, що в мене є паперові фотки, що в мене є ці фотоальбоми. Тому що, починаючи з січня, майже всі пісні, які я випускав, вони мені майже всюди знадобилися, щоб ви розуміли. Наприклад, робили відео на "Тече ріка" — треба були мої дитячі фотки. Робив пісню про батька — треба було знайти архівні фотки з дитинства, де був мій тато. І от зараз зі STASYA взагалі такий прям кладезь, коли треба було викопати багато різних фоток, з яких ми зробили обкладинку до треку.
Сподіваюсь, з батьками по роялті там все нормально?
Мені мій тато винний, як земля колгоспу, тому хай тішиться, що десь якусь його фотку використав.
Це занурення в твоє дитинство, в дитячі фото пов'язане з тим, що вони тобі знадобились для роботи? Бо іноді таке приходить з віком.
Не буду вигадувати, що було якесь пришестя, і мені захотілося. Насправді все почалося з моєї днюхи. Тринадцятого січня я майже завжди випускаю, якщо не альбом, то хоча б якусь пісню на свою днюху. І все почалося з пісні "Тече ріка". І з командою ми дійшли до ідеї, а що, як трошечки зануритися в ностальгію і в дитячі фотки? А потім воно вже як ланцюгова реакція, коли одна пісня пішла, потім ти такий: "О, до речі, є ще ця історія, я її так і не докрутив". Умовно, знову ж таки повторююсь, про батька. А тоді вже виникло бажання передивитися всі фото. Бо, чесно кажучи, в мене друковані фотки завершилися, можливо, в році дванадцятому чи тринадцятому. Потім вже почалися всі ці телефони і все в твоїй галереї. А тому я так залипнув, знаєте, і так собі зрозумів, що ще на два роки пісень можна написати.
Своє дитинство ти вважаєш щасливим?
Я на сьогоднішній день починаю розуміти, що варто фокусуватися на тому всьому класному і на тому всьому доброму, що було в моєму дитинстві. Тому що, слухайте, ми всі з тих дев'яностих, і там мало в кого було щасливе дитинство. Але в мене ще якісь свої нюанси, якісь свої дитячі історії, які я взагалі ніколи нікому не розкажу. Але якщо фокусуватися на доброму, тоді починаєш розуміти, що тебе зробило тобою. Коли ти, наприклад, думаєш, ти добра людина чи не дуже? Так от дитинство тебе зробило доброю людиною чи не дуже.
В кожної людини є частина власної історії, яку вона хоче тримати лише для себе. Що саме ти хочеш залишити особистим і не показувати світу? Де для тебе ця межа?
Знаєш, друже, я недавно зрозумів, чим не хочу ділитися. Коли на сеансі в психотерапевта спливло різне, я собі подумав: "Господи Боже, це ж якби люди дізналися про мене оце, я би заграв зовсім іншими фарбами для них.” І ти такий сидиш і думаєш: "Та ні, нехай все залишиться як є."
"Я захоплююся творчістю STASYA. Мені дуже подобається, як вона пише. Мені дуже подобається, як вона бачить і чує музику, і мені близьке те, що вона робить. Тому це другий раз на нашому спільному досвіді, коли попадання десять із десяти."
Сьогодні ми будемо слухати пісню "На фото". Це не перша ваша робота зі STASYA. Чому саме цю пісню вирішив з нею зробити? І хто запропонував перший?
Це, знову ж таки, була ініціатива STASYA, так само, як і з нашою першою піснею "В той день". Знову ж таки, ностальгічна. Тільки якщо послухати попередню, то вони по стилю, на мій скромний погляд, дуже різні. Тут просто мені відгукнулося, тому що вона якась легка, вона якась добра, а в мене так давно не було от саме добрих пісень. Були куражні, якісь веселі, але з цією доброю складовою не було дуже давно. Тому, по-перше, я захоплююся творчістю STASYA. Мені дуже подобається, як вона пише. Мені дуже подобається, як вона бачить і чує музику, і мені близьке те, що вона робить. Тому це другий раз на нашому спільному досвіді, коли попадання десять із десяти. Ну, знаєте, я так само пропоную іншим артистам дуети, наприклад, присилаю по чотири, по п'ять пісень, щоб послухали, яка ближче. А тут прямо вона першу прислала — я кажу "вау!" Другу прислала — я кажу "вау!".
А працювалося над піснею легко?
Все, що стосується творчої компоненти, мені насправді дуже просто. Взагалі я дуже поважаю артистів, в яких немає отого, що я називаю "творчого кволого". Якихось нікому не потрібних амбіцій, наприклад: а давай тут на два речення мене буде більше, ніж тебе. Я сам так ніколи не роблю, і через то не дуже розумію, коли артисти починають: "А в приспіві мене має бути чутно голосніше". Та добре, заради Бога! Хоч взагалі залишайся сам на приспіві! Тому я завжди відштовхуюсь від того, наскільки мені легко працювати вже не так творчо, знаєте, як от прям по-людськи. І тут все дуже просто, тому що STASYA прислала мені демку цієї музики, гітарний такий бій був зразу, і були накидані її слова на приспіві. І я вже кажу: "Давай тоді я, мабуть, почну з куплета". Вона каже: "Я поки що не можу дописати, давай, мабуть, ти перший почнеш, а я тоді буду розуміти, як і куди мені". Я написав свій куплет, написав оцей заспів "Сум і радість тут разом". Стася каже: "Хай воно буде і в мене в куплеті". І потім дописав, це вже така технічна історія.
"Спочатку мені було дуже страшно. Бо в мене є досвід бути телеведучим, але це все одно не те… Ти стоїш, і потім воно все монтується і викладається або на якийсь телеканал, або на YouTube. А тут ти стоїш, прямо як тамада. [Сміється — ред.] А я ніколи таким не був."
І не можемо не запитати про "Караоке на Майдані", де ти змінив Ігоря Кондратюка. Відчуваєш, що це твоє? Як тобі бути ведучим "Караоке на Майдані"?
Мені кайфово, мені подобається весь цей процес. Мені подобається, як ти тут і зараз відчуваєш настрій людей. Мені подобається, що воно по тєлєку все по-інакшому виглядає, ніж коли ти стоїш там, і коли ти прямо зсередини це відчуваєш. Це те відчуття, коли спочатку ти дивишся і думаєш: "Боже, це ж магія". А потім тобі розказали, як той фокус робиться, і ти такий: "Клас!" Від того воно стало ще крутіше. І ти такий сидиш і думаєш: "Кльово". Я не знаю, як буде далі. Я знаю точно, що в мене підписаний договір на один сезон, а як буде далі, там вже, як то кажуть, побачимо.
Але тобі комфортно на проєкті?
Друже, спочатку мені було дуже страшно. Бо в мене є досвід бути телеведучим, але це все одно не те. Типу, ти стоїш перед камерами, умовно, в тебе своя вже дружня команда, хлопці й дівчата, які працюють в цій команді. Ти стоїш, і потім воно все монтується і викладається або на якийсь телеканал, або на YouTube. А тут ти стоїш, прямо як тамада. [Сміється — ред.] А я ніколи таким не був. І мені було дуже важко зрозуміти, я себе дуже довго налаштовував на цей процес, бо кожного разу, коли ти йдеш туди, де тобі страшно, і де ти не впевнений в своїх силах, намагаєшся знайти якийсь якір, за що зачепитися, хоча би за якийсь мінімальний свій досвід. І знаєте, за що я чіплявся? Я собі так думав: "Дивися, друже, ти ж колись мав гастрольний тур (скоро вже три роки, як я не виступаю). І ти ж пам'ятаєш, як ти стояв на сцені і між піснями щось говорив? В тебе ж виходило. Тут — те саме, тільки з цієї програми забери свої пісні, а всі підводки між піснями з'єднай в одне і будеш ведучим." Десь приблизно отак я себе налаштовував.
Наскільки я бачила відео й читала коментарі, ти досить органічний в цій ролі.
Мені правда приємно. Я теж читаю, відповідаю, я це дуже люблю, оце з кимось посваритися, як мені скучно, я дуже то люблю. [Сміється — ред.]
Тоді зустрінемось в коментарях і там вже з'ясуємо. Дякуємо тобі за розмову.
Слухати пісню "На фото" від STASYA і ХАС, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
