Промінь рекомендує: VikaVishnya з треком "Я піду"

Промінь рекомендує: VikaVishnya з треком "Я піду"

VikaVishnya (вона ж Вікторія Коваль) — українська співачка й сонграйтерка, дебют якої відбувся у 2021 році. Свою музику вона називає лірично-агресивним попом, бо в ній багато емоцій, але ще більше — сенсів. Для неї текст завжди має величезне значення, адже її творчий шлях розпочався саме з поезії. Спочатку були вірші, а вже потім з’явились пісні. Також Вікторія — засновниця благодійних фестивалів "Вишневий Вернісаж". 

5 червня VikaVishnya презентувала свій новий трек "Я піду", що потрапив у плейліст "Промінь рекомендує". За її словами, це пісня про стосунки з залежною людиною та про безсилля перед чужим самознищенням. 

Про дитинство в оточенні музики, початок, як сама вона каже, "релізного марафону", а також про акустичний ЕР, над яким зараз працює, співачка розповіла ведучим "Ранку на Радіо Промінь" Дмитру Захарченку й Лесі Антипенко.

 

0:00 0:00
10
1x

Фото надане співачкою

"Мій дідусь був Заслуженим артистом України, і тому музика була в моєму житті завжди. Тобто паралельно з віршами все одно я грала на фортепіано, тато в мене теж був музикантом, і тому музика була невід'ємною частиною мого життя. Просто якщо казати саме про написання пісень і взагалі, з чого все почалося, то це, напевно, все ж таки пішло з віршів, а не з музики."

Привіт. Давай знайомитися, бо ми з тобою вперше спілкуємося в нашому ефірі. Скажи, будь ласка, з чого все ж таки це розпочалося? Були вірші, але в якому віці?

Ой, це ще з дитинства. Насправді мої вірші додавали в шкільні збірки, ще коли я навчалася в школі. Тобто років з десяти, приблизно, я вже писала вірші.

За моїм досвідом, люди, які пишуть вірші, потім стають журналістами. [Сміється — ред.] А ти стала співачкою. Чому?

Це пов'язано з моєю сім'єю, напевно, тому що мій дідусь був Заслуженим артистом України, і тому музика була в моєму житті завжди. Тобто паралельно з віршами все одно я грала на фортепіано, тато в мене теж був музикантом, і тому музика була невід'ємною частиною мого життя. Просто якщо казати саме про написання пісень і взагалі, з чого все почалося, то це, напевно, все ж таки пішло з віршів, а не з музики.

Давай на цьому зупинимось трохи детальніше. Ти вже сказала, що ти онука Заслуженого артиста України Юрія Рожкова. Це така династійна історія, і дуже цікаво поспілкуватися з людиною з таким досвідом. Бо коли в тебе звичайна середньостатистична родина, — це по-одному, коли ж багато людей в сім'ї причетні до мистецтва, — це зовсім інакше, зокрема, й побут. Як ти зростала? У вас завжди грала музика, ти чула ці розмови на кухні про мистецтво? 

По-перше, це постійне відвідування концертів мого дідуся. Тобто цей настрій, вайб сценічного життя, артистичного життя, я його завжди бачила і відчувала. Якщо казати саме про музику, то ми з татом часто грали на фортепіано разом. Тобто у мене немає музичної освіти, але ми могли сідати і в чотири руки грати якісь пісні, які мені просто подобались. І тому зазвичай в мене все відбувається більше на слух, тому що з самого дитинства це все було більше на слух, а не по нотах чи щось такого плану. Я могла щось співати на стільчику, як зазвичай це відбувається в дитинстві. Але ніякої освіти в мене не було. Також брала участь у "Крок до зірок". І знову ж таки, це було більше бажання батьків. Ходила в різні ансамблі, але не дуже це любила. Я була більш закритою дитиною, більше любила десь посидіти з фортепіано, щось пописати, щось попридумувати, щось пограти.

А мама чим у вас займається? Це для повноти картини.

Мама в мене теж творча особистість. Вона, до речі, пише вірші. Більше для себе, але все одно пише дуже гарні вірші. А загалом вона психолог, психотерапевт.

А в який момент ти вирішила, що свої вірші будеш ще й виконувати як співачка? Ти написала якийсь вірш, і тобі здалось, що він буде гарною піснею? Можеш пригадати, коли ти вирішила стати саме співачкою?

Це було більше пов'язано, напевно, з появою інструментів у моєму житті, бо ми переїхали, моє фортепіано кудись віддали, і мені мама подарувала клавіші, а тато подарував гітару. І в принципі, з цього все й почалось, що я почала писати пісні. На фортепіано я вже вміла грати, а гітара — це був для мене новий інструмент, я вчилась грати самостійно. І от саме з гітари, напевно, я почала писати пісні. Навіть не стільки перекладати вірші на пісні, а скільки просто писати пісні. Це зараз я вже більше можу взяти якийсь вірш і покласти його на музику, зробити з цього пісню. А раніше все ж таки у мене спочатку народжувалась якась мелодія, а потім вже я писала тексти. Але загалом це пов'язано з появою музичних інструментів.

Писати вірші і писати пісні — це різні види діяльності?

Раніше так, для мене це було різне, а зараз вже ні. Зараз я якщо написала якийсь вірш, і він класний, хуковий, там є якісь зачіпки, то я намагаюсь перекласти його на музику або під нього щось написати, або просто написати музику й заспівати цей вірш.

Від тебе були якісь очікування, був тиск в родині, що ти теж маєш займатись музикою, щоб ти йшла стопами своїх батьків, дідуся? Чи як це комунікувалось у вас?

Ні, це було абсолютно моє бажання. Звичайно, в дитинстві всі ці конкурси — це було від батьків. Але коли мені було років п'ятнадцять-шістнадцять, коли мені потрібно було обирати, куди йти навчатись, я дуже сильно хотіла йти саме в музичний напрямок, але навпаки, батьки мене стримали й сказали, що тобі треба якась освіта, а музикою ти зможеш займатися в будь-якому випадку, й так і сталося насправді. Тобто в мене освіта взагалі не пов'язана з музикою, але при цьому я займаюсь музикою, і все добре.

А яка в тебе освіта, юридична?

Так, я юрист-міжнародник і перекладач французької мови.

"Ця пісня про стосунки, які були пов'язані з самознищенням. І якраз ця пісня про те, що якщо ти відчуваєш, що щось не буде мати сенсу в майбутньому, то не потрібно витрачати на це свій час."

Зараз будемо представляти твою пісню "Я піду". Леся вже сказала, що ти називаєш свою музику лірично-агресивним попом. Якщо говорити про пісню "Я піду", що нам варто про неї знати?

Там теж є лірика й агресивний момент. Ця пісня про стосунки, які були пов'язані з самознищенням. І якраз ця пісня про те, що якщо ти відчуваєш, що щось не буде мати сенсу в майбутньому, то не потрібно витрачати на це свій час.

Ти пообіцяла в своєму інстаграмі, що цим треком починаєш релізний марафон. Також ми знаємо, що ти готуєш EP. Я так зрозуміла, там будуть фіти з іншими музикантами. Розкажи про це.

Так. По-перше, в мене два релізи буде — в липні і в серпні. І я готую акустичний альбом, який скоріш за все, якщо все вдасться, вийде в вересні. Тобто це буде акустичний EP з треками, які вже випущені. Це буде гітара від Марії Гладченко, і будуть фіти, тобто окремі треки з запрошеними артистами. Це буде Andrii Barmalii, Слухай Сашу та Anna Solovei. Це буде бандура, скрипка та саксофон окремо на кожен трек. Тобто для кожного треку буде окремий особливий інструмент, який буде теж лід-артистом кожного треку.

Дуже цілісні й далекоглядні плани. Раді знайомству.

Слухати пісню "Я піду" від VikaVishnya, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.