Фото ілюстративне. 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців
"Не будемо переживати, що зараз всіх демобілізують і у нас буде проблема на лінії фронту"…
Як ви бачите процес демобілізації і наскільки він можливий в ситуації, що складається?
Ми маємо на полі бою певну ініціативу. РФ не має. Міністр оборони пан Федоров сказав, що якщо будуть так події розвиватися і надалі, ми зможемо цю ініціативу тримати щонайменше пів року. Треба певні розпорядження, рішення, накази, тоді все буде працювати. Припускати, що не прорахована кількість людей, яка буде звільнятися і яка має бути залучена до ЗСУ і що щось піде шкереберть – вважати не варто, я на 100% впевнений. Це все прораховано і вже буде відпрацьовуватися безпосередньо під час того, коли ця демобілізація розпочнеться. Тому тут не будемо хвилюватися, що от зараз всіх демобілізують і у нас буде проблема на лінії фронту. Давайте не будемо вважати, що в Міністерстві оборони, Генштабі перебувають дурні люди, які цього не розуміють. От ми зі сторони розуміємо, а вони із середини ні.
Непорозуміння будуть
Чи не здається вам, що доцільніше говорити не про справжню мобілізацію, а про дуже обмежену ротацію під новою назвою?
В будь-якому випадку, якщо навіть це буде відбуватися не зовсім як демобілізація, а часткова демобілізація, тобто спочатку ротація… Якісь питання, непорозуміння обов'язково будуть. В будь-якому випадку це нова схема, нова дія. Шорсткість обов'язково буде. Давайте одразу це сприймемо, як зло, яке не оминути. Питання в тому, щоб воно не стало масовим, не стало таким, щоб ці добрі наміри призвели до поганих наслідків, погіршення ситуації, а не покращення. Серйозними досліджувальними інститутами США прораховано, скільки часу людина може брати участь у контактних бойових діях. Це не дуже великий термін. І у людини, навіть якщо не контактна дія, а просто перебування на нулі, не обов'язково найбільш гарячі напрямки, є певний поріг виснаження. При дуже добрій мотивації, фізичній підготовці приходить момент морального виснаження, коли людина, навіть якщо дуже хоче, не може виконувати так само добре свою військову функцію, як виконувала її пів року тому. Навіть якщо це буде ротація, ми беремо гірший варіант, що не демобілізація – це все одно дасть можливість людям прийти до тями. Щонайменше треба пів року, щоб людина поновилася і могла, якщо треба, далі продовжувати свої дії на лінії фронту, які вона виконувала. Деякі перебувають ще з 2014-15 року. Так не можна робити. Бо людина втрачає можливість адекватно реагувати на те, що відбувається на полі бою. І ми просто прийдемо до тих втрат, які ми не мали б нести. Людина стає розгубленою та втомленою.
Людиною, з найбільшим бойовим досвідом, ми чомусь вважаємо ту, хто провів на лінії бойових дій найбільшу кількість днів чи років. Це не обов'язково так. Є люди, які перебувають на війні понад 5 років і вони поступаються тим, хто лише пів року служить. Ставити у пряму залежність від вислуги років якість бойового досвіду і підготовки… В будь-якому підрозділі є люди, які навіть маючи можливість звільнитися нікуди не підуть, допоки не будуть впевнені, що та частина підрозділу, чи їхній підрозділ, чи той підрозділ, в якому вони служать, не буде більш-менш боєздатним. Коли людина відчуває, що без нього буде набагато важче і будуть додаткові втрати, то він нікуди не піде. Він залишився, допоки не передасть досвід людям, поки вони не будуть на 100% готові для серйозних бойових дій. Не треба думати, що одразу всі, особливо ті, які пішли добровольцями, а не тільки мобілізовані, одразу підуть додому. Якщо б вони так хотіли, то не пішли б із самого початку війни захищати Батьківщину. Це зовсім інша мотивація, зовсім інша психологія. Вони, якщо побачать, що підрозділ у великій небезпеці, нікуди не підуть.
Олексій Гетьман. Фото: facebook.com/alexeyhetman
Чи можливо створити таку формулу, яку військові визнають справедливою? Як уникнути конфліктів при цьому?
Неможливо таку створити систему, яка буде повністю справедливою і всім сподобається. Так не буває, так ніколи не було. Створити, щоб було ідеально, щоб всім все підходило… Втім, командирам, починаючи з середньої ланки і закінчуючи комбригами, командирами корпусів, варто звести до мінімуму несправедливість, яка обов'язково в деяких випадках буде з'являтися. Питання в тому, щоб ця несправедливість була мінімізована.
Якщо брати частину реформи, яка пов'язана не тільки з демобілізацією, а ще і з грошовим забезпеченням, то тут якраз має працювати Кабінет Міністрів. Давайте не будемо вірити в те, що буде ухвалено закон, який всі питання вирішить. Будуть певні непорозуміння. Ми це маємо розуміти. Але якщо буде бажання дійсно досягти позитивного результату, а не відписатися, то все спрацює.
Чому виникла така різниця між офіцерським і рядовим складом?
Офіцер в будь-якому випадку – це командир або невеликого підрозділу, чи людина, яка виконує, крім безпосередньо бойових функцій (бо офіцери теж беруть участь в бою – не треба думати, що там воює тільки рядовий сержантський склад) – додаткове організаційне навантаження. Він працює в штабі будь-ким, на будь-якій посаді, в нього обов'язків організаційних, функціональних більше, ніж у звичайного солдата. Замінити офіцера просто через ТЦК, через мобілізацію не так просто. Має бути людина підготовлена. Заміна офіцерів теж буде відбуватися, але поступово. Якщо в роті звільниться третина чи половина, то їх можна швидко замінити. Якщо звільниться командир взводу і командир роти, то так швидко нічого не зробиться.
Дворічні контракти
Ще не зрозуміло, що і як треба робити, а вже пропонуються певні дії. Це несвоєчасне рішення. Ці контракти поки що не треба. Давайте розберемося з мобілізацією, з демобілізацією, з грошовим забезпеченням, а потім вже перейдемо до розмов про контракти різних термінів.
