Ілюстративне фото з відкритих джерел
Очікування кандидатів і роботодавців різні
Чому ринок праці вже п'ятий рік живе з таким очевидним дисбалансом між бажанням працівників і готовністю роботодавців?
Ситуація з віддаленою роботою – це один із яскравих проявів неспівпадіння очікувань кандидатів і роботодавців на ринку праці. Кількість дистанційних вакансій не просто не зростає, а й потрошки скорочується від місяця до місяця. Сьогодні на сервісі Work.ua їх приблизно 5 600 пропозицій, тоді як усього ми маємо понад 108 000 вакансій. Це дійсно не більше, як 5% від загальної кількості. Якщо подивитися на кандидатів на Work.ua, то чверть з них розглядають лише дистанційний формат роботи. І тут є неспівпадіння між очікуваннями кандидатів і роботодавців. Чому роботодавці не так готові до дистанційки? Це такий зараз загальносвітовий тренд повернення до офісів, тому що після ковіду міжнародні компанії методом батога та пряника намагаються повернути людей до офісів. І Україна тут не є якимось винятком, це загальносвітова тенденція. В Україні ми опитували роботодавців, що їх мотивує повертати людей до офісу, чому вони обирають саме офлайн-формат? Основні причини називають кращу командну взаємодію, коли всі співробітники присутні в одному місці, можна швидше розв'язувати якісь завдання, швидше комунікувати. Також серед чинників називають збереження корпоративної культури і легкість управління командою. А от низька продуктивність на дистанційці, яку часто сприймають, як основну причину повернення в офіси, насправді в цьому опитуванні була на четвертому місці і не є основним чинником.
Чи правильно вимірювати ефективність працівника лише наявністю його в офісі?
Тут усе буде індивідуально, тому що ефективність роботи співробітників – це двостороння відповідальність і працівника, і того, як організовані процеси в компанії. Насправді з часів ковіду є різні міжнародні дослідження, які намагалися виявити, як змінюється задоволеність і ефективність роботи працівників залежно від формату роботи. І немає якоїсь однозначної відповіді. Все залежить від низки чинників. Це і конкретна професія – людям якоїсь професії буде легше працювати віддалено, комусь легше в офісі. Це і досвід роботи людини, тому що коли людина вже має певні знання, досвід, їй легше адаптуватися на дистанційці, тоді коли працівник потребує навчання, то це навчання, скоріш за все, ефективнішим буде офлайн. Залежить і від того, як побудовані процеси в компанії, тому що якщо все зав'язано на живому спілкуванні, процеси не описані, не формалізовані, то дистанційний формат для такої компанії може виявитися неефективним.
Гібридний формат, як компроміс
Гібридний формат, як компроміс?
Щодо гібридного формату роботи, то тут все насправді впирається в те, як ми його розуміємо. Дуже часто бачення роботодавців і шукачів кардинально протилежне. Типова ситуація: у пропозиції роботи зазначено гібридний формат. Але під час співбесіди з'ясовується, що працювати з дому можна лише один день на тиждень, а решту часу потрібно бути в офісі. Шукачі ж нерідко очікують, що гібрид – це можливість на власний розсуд обирати, працювати з дому чи офісу весь час. Тому цей формат є успішним лише тоді, коли очікування конкретного кандидата і роботодавця співпадають. Для однієї людини і компанії гібрид може бути ідеальним варіантом. А для іншої він поєднує все найгірше з дистанційки і офісу. Важлива відмінність гібриду від дистанційки, що він все ж таки обмежує вибір і роботи, і шукачів певною географією. Бо український ринок праці вже декілька років знаходиться в ситуації дефіциту кадрів. За різними оцінками нам бракує від 30 до 40% працездатного населення в Україні, щоб повернутися до довоєнних рівнів відновлення ВВП. І тут ми знаходимося в ситуації, коли вибір кандидатів обмежений. І якщо роботодавець розглядає саме офлайн або гібридний формат, він все ж таки відсікає значну частку кандидатів. І це не лише ті, хто живуть просто в інших містах. Це і українці за кордоном, і ВПО, які, наприклад, переїхали в сільську місцевість, де немає роботи і для них дистанційний формат – це спосіб не випадати з ринку праці. Для багатьох людей зараз дистанційка – це про безпеку і гнучкість, тому що коли в населеному пункті погіршується безпекова ситуація і людина ухвалює рішення переїхати, їй легше це зробити, коли вона знає, що її робота віддалена. І, переїжджаючи, вона не втрачає цієї роботи. Тому в ситуації з гібридом все дуже залежить від конкретних очікувань конкретного роботодавця і конкретного кандидата.
Євгенія Кузенкова. Фото: facebook
Досить багато роботодавців адаптувалися
Чи кожен керівник може забезпечити безпечним офісом, там, де є укриття?
Важливий чинник не тільки укриття, а й в цілому безпекова ситуація. У нас третина всіх вакансій приблизно розташована в Києві. Ринок праці центричний до столиці. Тут і третина роботодавців, і третина кандидатів. Київ зараз не є безпечним місцем. В Україні немає безпечних місць, але ми розуміємо, що Київ досить часто потерпає від масованих обстрілів. І коли роботодавець розміщує вакансію офлайн у Києві, то велика вірогідність, що людина, яка живе на заході держави, навряд чи буде розглядати переїзд до столиці з безпекових міркувань. Актуальність дистанційної роботи особливо активно обговорюється в періоди після масованих обстрілів, коли всю ніч була тривога до 4-5 ранку. Люди не виспалися, після таких непростих ночей їдуть в офіс. І виникає питання, а чи не раціональніше в масштабах Києва дві-три години на збори, на дорогу було б використати на те, щоб доспати, трішки відпочити, відновитися і взагалі мати змогу працювати в цей день. Зараз все ж таки досить багато роботодавців адаптувалися. І в такі дні після масованих обстрілів, тривожних ночей дають змогу працівникам там, де це можливо, де специфіка роботи дозволяє, або почати робочий день пізніше, або десь в обід поспати зайву годинку, щоб відновитися.
Часи змінюються і деякі професії стають дистанційними попри стереотипи і традиції
Чи не формується в Україні новий поділ ринку праці, де одні професії отримують максимум гнучкості, а інші залишаються прив'язаними до конкретного місця роботи?
Очевидно, не всі професії можуть бути дистанційними. Є виробництво, є готельно-ресторанний бізнес, офлайн-магазини, де не може без особистої присутності виконуватися робота. Але насправді в часи ковіду багато професій, про які люди не думали, що вони можуть бути дистанційними, стали такими: бухгалтери, юристи, тому що це дуже консервативні професії. І до ковіду неможливо було б уявити юриста, який працює віддалено. Сьогодні на Work.ua приблизно є 100 вакансій дистанційних в сфері юриспруденції. Тому часи змінюються і деякі професії стають дистанційними попри якісь стереотипи і традиції. Але не всі можуть бути такими. При виборі професії і абітурієнти частково можуть враховувати цей поділ.
Статистика показує, що на вакансії із можливістю працювати дистанційно кандидати відгукуються у кілька разів активніше, ніж на звичайні позиції. Через це конкуренція за такі місця стрімко зростає. Хто перемагає в цій боротьбі: молоді спеціалісти, досвідчені працівники, люди зі знанням мов чи ті, хто вже має успішний досвід віддаленої роботи?
Все дуже залежить від конкретної вакансії. Віддалених працівників шукають і на позиції людей без досвіду, особливо це в IT-сфері помітно, і досвідчених фахівців. Все залежить від вимог конкретної вакансії. Щодо досвіду, то зараз на ринку праці половина пропозицій роботи доступна для кандидатів без досвіду. Дуже багато пропозицій роботи для студентів, тому зараз здобути першу роботу або роботу, яка не зовсім відповідає переліку наявних вже навичок, не так складно, як це було раніше.
Буде і дистанційна, і офлайн робота
Дистанційна робота залишиться дефіцитною перевагою для окремих спеціалістів чи поступово стане звичною нормою для значно ширшого кола професій?
Ми зараз живемо в епоху надзвичайної невизначеності. Давати якісь довгострокові прогнози майже неможливо, тому що забагато змінних, які впливають на це рівняння. Проте, якщо відштовхуватися від цієї ситуації, яка в нас є зараз, то умовні професії майбутнього – це насправді робітничі професії, які зараз в шаленому дефіциті. Нам бракує саме фахівців робітничих прикладних спеціальностей: медики, фахівці транспорту і логістики. Вони всі виконуються офлайн. В нас не може бути дистанційного лікаря чи водія вантажівки. Тому все ж таки офлайн робота нікуди не дінеться і найбільший запит у роботодавців буде саме на професіоналів, які роботу свою роблять безпосередньо на робочому місці. Але, скоріш за все, і дистанційна робота не зникне остаточно, тому що є чимало компаній, які перейшли повністю на віддалений формат і навіть працювали так і до ковіду, і до повномасштабного вторгнення, і їхні процеси вибудовані так, що для них це ефективно.
Які ще чинники впливають?
Це буде залежати від того, чи прийде в наше життя ще якась пандемія або непередбачувані ситуації. Те, як закінчиться війна і яким буде демографічний розподіл. Дуже багато чинників, які на це впливатимуть і прогнозувати якось більш точно сьогодні – це будуть занадто приблизні прогнози.
Штучний інтелект якось впливає на збільшення дистанційних вакансій?
Ті вакансії, які пов'язані зі штучним інтелектом – IT, маркетинг – збільшує кількість дистанційних вакансій. Але зараз кількість таких пропозицій роботи, пов'язаних зі штучним інтелектом – це приблизно 100-150 на місяць. І це не впливає якось масштабно. І зараз штучний інтелект – це, скоріше, навичка, ніж окрема професія, бо цей інструмент зараз впроваджується в роботу до багатьох фахівців і в маркетингу, і в ІТ, і в продажах.
