Фото: Пресслужба гурту ТІК
У нас був період, коли зовсім не писалося
Про кого ваша нова пісня "Попкоролева"? Чи є в цій історії реальна людина, яка може себе впізнати після першого ж приспіву?
Я думаю, що буде дуже багато таких людей, які себе впізнають після першого приспіву, після перших слів заспіву. Хоча там не треба шукати якихось таких великих філософських значень. Але це, напевно, така легка літня співанка про тих попкоролев, які для своїх попкоролів здатні на будь-що, аби все-таки залишатися в статусі. І не важливо, чи ти співаєш в караоке, чи ти співаєш десь на такій приватній зустрічі, але головне — робити це все по-королівськи, і щоб воно мало, принаймні для свого короля, той королівський статус.
А є реально якась особа чи це спостереження, які надихнули, щоб "Попкоролева" взагалі з'явилася?
Насправді колись бачив таку історію. Ми працювали з концертом, і там був караоке-бар. І то така річ: коли ти, оглушений двогодинним виступом музикант, приходиш повечеряти, і тут стоїть справжня "попкоролева" і не в тональності, але зате з характером і голосно починає таке відверте, цинічне знущання над музичною композицією. Але це всім дарує радість і гарний настрій. І тут, напевно, що неважливо, що ти співаєш. Я навіть зробив таку ремарочку, що "музика грає голосно, ти зі сцени стоїш і навалюєш, і неважливо, про що ти співаєш, важливо, як ти запалюєш". Тож важливо запалювати максимально.
За майже два десятиліття існування гурту ТІК, мені здається, ви спостерігали за не одним поколінням "попкоролев". Якщо у 2007 році, умовно, це була вчителька мікрорайону, то хто вона, "попкоролева" у 2026 році?
Може бути навіть та сама вчителька. Я не раз бачив і навіть потрапляв на такі перформанси, коли вчительки, і не особливо з музичного мистецтва, були справжніми "попкоролевами". Якось першого вересня, ще до широкомасштабного вторгнення, я повертався з родиною після літніх канікул з дітками, і зайшли пообідати. А там якраз учителі з цілого району в Одеській області святкували перше вересня. Там були не тільки попкорелеви, а й попкоролі, принци — вся королівська знать.
Ти згадав про час до повномасштабного вторгнення. ТІК насправді завжди асоціюється з таким гарним настроєм, гумором, піснями, під які люди святкують життя. Але як це — писати веселі треки під час війни, коли навколо суцільний стрес, негатив, обстріли?
Насправді у нас був період, коли зовсім не писалося. Писалася лірика, якісь такі, відверто не дуже позитивні пісні, і вони також мають місце, але, на жаль, широкомасштабна війна триває п'ятий рік. За цей час, з 2014 року, відколи почалось взагалі вторгнення москалів в Україну, виросло вже не одне покоління молодих людей. На жаль, у них не буде іншого дитинства, у них не буде іншої молодості. Час іде, і я вважаю, що там, де є можливість, ми маємо все одно якісь яскраві промінчики позитивні в їхнє життя посилати, і хай вони будуть. Навіть так само, колись на початку широкомасштабки, я приїжджав до наших захисників на позиції, де можна було трошки підтримати бойовий дух. Я також часто там задавався питанням: як будувати програму? Чи то має бути патріотика, чи то має бути якась лірика? Але хлопці просили веселих пісень, вони просили "Пірожене", "Вчительку", просили щось, що дає можливість трошки відірватися від сірої буденності і просто пригадати якісь приємні моменти з цивільного, довоєнного життя. Тому і вирішили трошки так позитивної музики дати. Хай надихає на гарні звершення і в праці, і в бою. І так — до перемоги.
Треба бути самим собою і йти до своєї мети, але, якщо є можливість посміхатися, — робіть це з посмішкою
ТІК співає про такі прості радощі життя, які повертають в гарний настрій. Але чи змінилося, можливо, особисто для тебе оце відчуття, що таке гарний настрій, після 2022 року, зокрема?
Звичайно, змінилося. І тут, напевно, ні для кого не секрет, що ми всі стали більше цінувати якісь такі прості речі: коли ти можеш просто елементарно побути зі своїми рідними, друзями, з тими людьми, з ким ти, можливо, не так часто бачишся через такі обставини, тому що хтось воює, хтось, на жаль, виїхав, хтось десь не перебуває в країні. Тому треба жити тут і сьогодні, і наповнювати життя гарним змістом, наскільки це можливо.
З 2024 року ти ще керівник Вінницької обласної філармонії. Як співіснують чиновник і артист? Це два різних Віктори, і вони якось відрізняються?
Я не чиновник, я керівник підприємства. Це різні речі. Я не є на державній службі, тому, що стосується чиновницької роботи, там трохи інші, дійсно, вимоги, інші обмеження. А якщо так дивитися — управлінська робота глобально нічим не відрізняється. Якщо тебе цікавить про творчість, це не про творчість, це більше адмінки, більше якихось таких речей, пов'язаних з організацією роботи організації. Але поміж тим знаходимо можливість щось робити, якісь цікаві проєкти. От зараз, наприклад, готуємося до ювілейного дев'яностого сезону, і там буде одна з наших композицій "Любити Україну", виконана в колаборації з різними колективами. Насправді, якщо є бажання, поєднувати можна все, що завгодно. Головне — щоб від того була користь, йшла позитивна енергія і був гарний результат.
А ця керівницька робота не стає причиною інколи бути дуже серйозним, бо часом здається, що люди перестають хотіти бути веселими, смішними. Як у твоєму житті?
Ми ніколи не були веселими і смішними, ми від початку були дуже серйозними. (ред. сміється). Якщо чесно, то у нас якийсь такий стереотип: щойно дитина народилася, їй зразу всі починають: "Ти маєш бути серйозною". Ідеш у садочок — ти маєш бути серйозний. Ідеш у школу — ти маєш бути серйозним. Потім ідеш навчатися в університет: "Дивися, ти ж маєш бути серйозним". А чому ти маєш бути скрізь серйозним? Можливо, треба бути просто самим собою, робити свою роботу і йти до своєї мети, але, якщо є можливість посміхатися, — робіть це з посмішкою.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
