Фото: @olizitch
Я свідомо дозволяв артистам робити те, що вони хочуть, тому що я довіряв їхньому смаку і творчому баченню
Сьогодні ми презентуємо збірку переспівів під назвою "Тартак — Та Не Так". Самого гурту вже немає, але це ніби як присвята тридцятиріччю. То цей альбом — це якесь переосмислення чи, можливо, просто нове життя цих пісень?
Зараз буду відкривати секрети. Це альбом, який планувався на 25 років Тартака. Тоді гурт ще існував, щоправда, я вже там не був учасником. Я у 2021 році пішов і думав, що це вже кінець існування Тартака, але хлопці вирішили взяти іншого вокаліста і продовжити існування групи. І поки вони займалися своїми справами в межах того, що вони собі напланували в новому етапі розвитку Тартака, я вирішив, що для мене це гарна нагода присвятити час і сили тому, чим я не міг зайнятися раніше в силу різних причин. У мене було більше вільного часу та можливостей, і я вирішив зробити на 25 років Тартака збірку каверів. Там були у мене певні умови — по-перше, це мали бути кавери від артистів, з якими я ніколи не мав творчих спільних проєктів, по-друге, я вибирав артистів, які мені подобаються. Шкода, що не всі погодилися з різних причин, шкода, не всі, хто взялися робити кавери, їх зробили, але задум булв такий. Знову ж таки, ще одна з умов — це не робити кавер на пісню, на яку хтось його вже робить. Бо в збірках каверів трапляється таке, що на одну пісню роблять багато різних версій, а на якусь не роблять взагалі. Я цього хотів уникнути, і тому деякі артисти, які хотіли категорично якусь одну пісню, яку вже хтось вибрав, були змушені відмовитися від участі в цьому проєкті. Я їх розумію і не засуджую. Але так сталося, знову ж таки, що через певні обставини хтось дуже довго робив свій кавер, хтось робив-робив, так і не зробив, хтось не міг довго документи підписати, хтось вирішив перероблювати, бо йому щось там захотілося, хтось змінив наповнення (деякі кавери робилися спільно, в людей розійшлися творчі шляхи, і довелося перероблювати). В результаті все це затягнулося до початку повномасштабного вторгнення. Потім — велика війна, я в армії, і взагалі було не до цього. Але зараз моя служба вже більш комфортна, я п'ятий рік у війську, вже і адаптувався, і підрозділ змінив, де мені дають більше можливості займатися такими справами, які стосуються моєї творчості, то, в принципі, я вирішив, що це гарний час, щоб узятися за те, що було не зроблено тоді. Тим більше, що цього року Тартаку виповнилося б 30. Тому можна вважати, що п'ять років тому ми почали проєкт до тридцятиліття Тартака.
До речі, стосовно вибору артистів, чи не було тих, хто потім, знаючи, що ця робота робиться, приходив і казав: "Ну, я хочу це зробити"?
Я думаю, що були. Але зараз я вже дуже тьмяно пам'ятаю, чесно кажучи. Сторінка перегорнулася, і дуже багато що перекрилося новими спогадами, переживаннями — знову ж таки, ковід, участь у бойових діях, — у голові багато що змінилося. І, наприклад, днями в мене відбулося спілкування з хлопцями з O.Torvald. Женя Галич мені пише: "Ти що, видав уже збірку? А чому не попередив?". Кажу: "Женю, чесно, випало з голови…", а він каже: "Ми хотіли зробити окреме промо для пісні". Я відповів: "Чесно, випало з голови, що ми про це домовлялися. Я думав, що ви вже давно це зробили". От я пам'ятаю, що була така розмова, що вони хочуть зробити окреме промо для пісні, але в моїй пам'яті це вже було як зроблене. І тут виявляється, що хлопці це ще не зробили, чекали моєї команди, і мені було дуже незручно з одного боку, а з іншого боку, у мене є виправдання — мені за 50, я вже забуваю.
Ці кавери з тобою якось затверджували? Чи казав ти, наприклад: "Ні, це зовсім не той Тартак. Це взагалі не наше", чи ти свідомо дозволяв артистам робити все, що вони хочуть?
Я свідомо дозволяв артистам робити те, що вони хочуть, тому що я пропонував це артистам, які мені подобалися, і я довіряв їхньому смаку і творчому баченню. Єдине, що я просив, — не змінювати оригінальний текст. Багато хто все ж таки змінив його, але я так розумію, що це було несвідомо, — просто люди так собі цей текст уявляють. Але є артисти, які хотіли зробити свої доповнення до тексту, і я дав їм можливість зробити ці версії для своїх альбомів, а для мого альбому — зробити так, як я хочу. Але в музичному й творчому плані все одно лишалося так, як вони бачать. Тобто я не казав: "Приберіть оцей шматок, додайте щось", — такого не було, всі робили так, як вони хочуть.
Тепер стає зрозуміліша історія, чому GannaBaby видали "Моральний Секс" три роки тому. Тобто робота над альбомом уже тривала.
Багато хто повидавав свої версії раніше: і GannaBaby, і Бетон видали раніше, і Кімната Гретхен видали раніше, LETAY "Хулігани" теж видав дуже давно, і, в принципі, він там робив так, як він хоче, щось від себе додавав.
Я дуже люблю, коли артисти переспівують мої пісні
Можливо, для тебе ці переспіви щось відкрили чи допомогли переосмислити в сучасних артистах? Чи ти щось нове для себе відкрив, коли вони працювали над цими піснями?
Нічого не відкрив, але моє творче его потішене. Я дуже люблю, коли артисти переспівують мої пісні, і переспівують так, що мені подобається. Оскільки мені тут всі кавери подобаються, то мені це все дуже приємно. Коли відбувалася робота над цією збіркою, були пропозиції робити інші кавери, і деякі з них навіть робилися, але до збірки вони не ввійшли, тому що не вписувалися в концепцію.
Ми почули твоє зізнання, що приємно, коли переспівують твої пісні. А чи було, можливо, в музичному плані чи ще в якомусь, коли ти побачив у собі щось, що раніше взагалі не помічав?
Ну, от я слухав, наприклад, "Репетицію" і згадав, що ця пісня написана не для мене. В Луцьку була на той час дуже класна група Основний показник, шкода, що вона проіснувала недовго, і хлопці вже давно не займаються творчістю, але цей текст писався для них, і в них "Репетиція" була зовсім інакша — така швидка, вони там "навалювали", дуже швидко читали це все. І, власне, воно й писалося, щоб більше "навалювати", а вже потім, коли створився Тартак і коли я вже писав більш речитативні тексти для самого себе, ми вирішили зробити спільну версію ще для альбому "Система нервів". Ну і зараз Alina Pash з Ігорем (ред. хіп-хоп та R&B виконавець IHRYK) зробили прикольну версію. За змістом, звісно, я б зараз уже так не писав — там є вже тригерні для мене речі. За 30 років, навіть більше, зрозуміло, що я і світ уже багато в чому змінилися, і коли слухаю, деякі речі там мене тригерять, але, разом з тим, у багатьох моментах текст все одно класно лягає на ті ритми, які створили Аліна з Ігорем, і, в принципі, звучить нормально і на сучасність, якщо деякі моменти з цього тексту підчистити.
Якщо говорити про альбом, у принципі, в ньому я не вибудовував порядок пісень якось навмисно. Я вирішив, що пісні в альбомі приблизно мають бути в тому порядку, в якому вони з'являлися на світ. Ну, скажімо так, не як писалися, а як виходили в люди, тому що з написанням там є нюанси. І вийшло так, що, оскільки альбом дуже різноплановий по музиці, бо дуже різні артисти взялися за свої версії пісень Тартака, то виходить, що, в принципі, збережений оцей баланс: м'якше, твердіше, драйвовіше, ліричніше. І мені навіть в цьому аспекті дуже подобається, що так от вийшло. І ще варто сказати про назву альбому, тому що все ж таки там теж є своя гра слів — альбом називається "Тартак — Та Не Так", тому що це пісні Тартака, але звучать не так, як звикли люди, які слухають Тартак. Разом з тим, це вже творилося тоді, коли гурт був на фінальній стадії свого існування. Тому там ще алюзія на те, що Тартак потрошку "тане", і ця гра слів також відображена на обкладинці — там айсберг, з якого потрошечки крапають крапельки. До речі, дизайн створив Тарас Мойсак, дизайнер, який після початку повномасштабного вторгнення пішов воювати і воював багато. Я знаю, що він живий, але не знаю, чи він ще досі у війську. У нього був складний період, він проходив реабілітацію. Не знаю, чим він займається зараз, він трішечки закрився від світу. Але робота дуже класна, і дизайнер дуже талановитий.
Фото: Інстаграм-сторінка Олександра Положинського
Я вважаю, що Тартак дуже вплинув і на українську музику, і на життя українського суспільства
Такі альбоми-переосмислення насправді трохи схожі на розмову про музичний спадок. Якби декількома реченнями описати Тартак і що він залишив після себе в українській музиці й на українській сцені, що б ти сказав?
Це не мені оцінювати. Тут нещодавно вийшов один проєкт, де переспівували ще одну пісню Тартака, — YARMAK та Давид Максиса переспівували нашу з Підлужним пісню "Не кажучи нікому". І там (ред. у проєкті Тіни Кароль "Дім звукозапису") наговорили дуже багато приємних слів про Тартак і про мене. Мені це все, звісно, приємно слухати, але самому про це говорити трішечки ніяково. Я вважаю, що Тартак дуже вплинув і на українську музику, і взагалі на життя українського суспільства. Ми не були дуже розкрученим, розпіареним проєктом, таким, щоб нас знали всі, але вплив Тартака я часто відчуваю. Ну і оскільки я теж є частиною Тартака і в мене були ще інші проєкти, які теж беруть свою основу в Тартаку, то це я теж все ж таки приписую існуванню Тартака. Тому що, так, я почав займатися музикою не з Тартака, і Тартак теж не на голому місці виникав, але мені здається, що цей гурт став основою для розвитку дуже багатьох напрямків, різних людей, творчих особистостей, ідей тощо. Я дуже часто, коли слухаю якісь новіші пісні, десь ловлю на думці, що, можливо, на це міг вплинути Тартак або я своєю творчістю, тому що щось я таке вловлюю в цьому всьому. Але не можу гарантувати і стверджувати, що це дійсно так було. Тому я вважаю, що ми своє місце маємо, а наскільки воно важливе, — не мені судити.
Цього року гурту виповнюється 30 років. Якби за одним столом зараз зустрілися версії Олександра Положинського 1996 року і 2026 року, про що б вони, можливо, сперечалися найдовше?
Я не думаю, що ми б сперечалися. Єдине, що я, можливо, дав би тому молодшому кілька порад. І серед них було б: якщо у тебе виникає думка когось виганяти — виганяй, не думаючи. Не думай. От просто виникла думка — все, роби це. І тоді, можливо, якісь речі далися б легше. Це, до речі, порада всім музикантам: якщо десь всередині колективу ви відчуваєте, що є хтось, кого хочете позбутися, не затягуйте до того моменту, коли він сам ухвалить це рішення, а це буде найбільш невигідний для вас момент. Зробіть це раніше. Не церемоньтесь, якщо для вас важливо те, чим ви займаєтесь.
А чи є щось, у чому той Олександр точно мав би рацію, навіть попри твій теперішній досвід?
Так, він у всьому мав рацію. Він був ідеальний артист: сміливий, не боявся творчих експериментів, авантюр, брався за все, що вважав, що він може подужати. Ну і не без таланту. Не скажу, що він одразу був бездоганний в усьому, але у мене до нього питань немає. Скажу більше: навіть теперішній я захоплююсь тією працездатністю, всеосяжністю всього, за що брався той Олександр Положинський. Я інколи думаю: а як я все це встигав тоді? Зараз у мене більше функцій, більше обов'язків, але роблю я значно менше, ніж робив тоді. Тоді, можливо, я був молодший і вільніший, але я впевнений, що теперішній я десь відсотків на вісімдесят завдячую всьому, що маю зараз. І це не про матеріальне, це про інше — десь відсотків вісімдесят створив той хлопець тридцятирічної давнини. У мене вдячність не тільки до мене самого, але й до тих людей, які були поруч, допомагали, підтримували. Я завжди намагаюся бути таким, як були ті люди, які підтримували мене, коли я цього потребував, навіть коли я їх про це не просив.
Ми багато говорили з тобою про минуле. Якщо говорити трохи про майбутнє, як ти його бачиш? Це ще виходи на сцену до глибокої-глибокої старості, назвемо так, чи має бути якась музична пенсія?
Ідеально для мене, ми зараз фантазуємо, — це сидіти в Луцьку, мати свій невеличкий клубчик і там регулярно грати концерти, на які з'їжджаються люди з усієї України, щоб ці концерти послухати. Якщо це не вдасться, а швидше за все, це не вдасться, — ну, два концерти в рік: на День народження і в грудні.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
