Фото: Dzvinka Zagayska
Іноді щось підглянути трошки і зробити своїм — це не так погано
Нодавно ти випустила трек "Влови мене", а тепер — мініальбом. Ти сама очікувала, що між авторською піснею і мініальбомом буде тиждень прем'єри?
Ні, насправді так не мало бути, але сталися певні технічні нюанси, і з мене просто як лавина линула музики. Може це і добре. Іноді все, що стається, так от треба приймати.
Твій новий мініальбом називається "Її". Якщо ознайомлювати з ним якусь людину, яка ще не чула жодної пісні, про що він?
Якщо сказати простими словами, то це той момент, коли ти дозволяєш собі бути різним, різною, бо це абсолютно якесь для мене нове звучання, нові жанри. Щось мені подобається більше, щось менше, але це точно речі з кількох пісень, які я беру з собою далі. І тому це абсолютно така музична мозаїка.
Це повністю авторський матеріал. Як він взагалі народився і звідки взялися ці історії?
Загалом ці пісні народилися на кемпі від платформи "На ЇЇ основі". Протягом п'яти днів кожен день завдання — напишіть пісню. Для мене, людини, яка тільки починає писати свої пісні, написати за день трек — це таке щось типу: "Воу, друзі!". Але, насправді, це теж класний момент, який я беру з собою далі, — як навчитись працювати швидше. Бо іноді мені так трошки потрібно часу подумати. А це оцей момент швидкості. І тому дуже класно, що є такі кемпи, де збирають кльових творчих людей разом, і виходить якийсь дуже неочікуваний результат.
До речі, різні люди, які були на цьому кемпі, розповідали, що хтось писав матеріал там, а хтось привозив все ж таки щось заготовлене. В тебе це матеріал, який безпосередньо там писався?
Тільки одна пісня мала таку початкову ідею — "Люблю-ненавиджу", а решта — це було тут і зараз: "Давайте, поїхали, робимо пісні".
Більшість пісень на цьому сонграйтерському кемпі з'явилися за кілька днів. Багато артистів пишуть, умовно, за рік-два альбом. У тебе — за п'ять днів. Як взагалі це працює? Що має скластися: які пазли, які люди поруч, щоб написати так багато матеріалу і не просто написати, а зробити матеріал, готовий до публікації?
Власне, тут спрацювали, як на мене, екстремальні умови. У тебе немає вибору — не написати пісню. Ну і класні учасники кемпу. Мені здається, тут два в одному. Бо якби просто: "Напишіть в команді", — може б, за тиждень написали якусь пісню, а тут у вас завдання — сьогодні написати хіт. І ти такий: "О Боже, хіт! Я ніколи не писала попмузику, треба щось написати".
Ця історія "напишіть хіт" тебе не обмежує якось, що ти починаєш щось пародіювати, копіювати? Тим більше, що ти працювала часто з чужим матеріалом?
Воно, звісно, відсилає тебе в якісь референси, це сто відсотків. Але іноді щось підглянути трошки і зробити своїм — це не так погано.
Я зрозуміла, що мені вже нецікаво співати в гурті, я хочу робити щось своє
До цього тебе добре знали як виконавицю фольку, джазу, ретро. Що тобі заважало писати власну авторську музику?
Багато різних обставин. По-перше, я ніколи не ставилась до музики так серйозно, як ставлюсь зараз. Вона завжди була таким ніби хобі — я співала в гурті, тому теж часу для цього, як мінімум, не було. Але потім у якийсь момент я зрозуміла, що мені вже нецікаво співати в гурті і вже не дуже цікаво співати кавери, я хочу робити щось своє. І вже час, мені вже не двадцять років: "Камон, Софіє, ну коли, як не зараз, тобі почати робити щось своє?". Тому я рада, що ухвалила це рішення дуже свідомо.
Якщо говорити про створення музики, тепер ти створюватимеш для себе цей штучний формат "треба на сьогодні пісню зробити" чи як тепер воно працюватиме?
Я за те, щоб тримати себе в якихось не те щоб дедлайнах, але в якомусь такому графіку, але й теж не робити пісню заради пісні. Все одно вона має народитись з якоїсь думки, почуття тощо, але теж не заходити, типу: "Ой, почекаю я пів року натхнення, щоб написати нову пісню". Десь треба балансувати, як на мене.
На тебе якось тисне оця історія про те, що треба хоча б одну пісню на місяць випускати, тому що зараз так ринок диктує? Ти зараз робиш для себе якийсь план?
У мене є якийсь мій умовний план, але все одно я себе в цьому не пушу. У мене наступний реліз запланований на кінець серпня — це теж авторська пісня, але такий маленький спойлер — на слова Франка. У нас буде день народження Івана Франка, і я згадала, що колись у мене була така пісня. І чому б я не хотіла її зараз кльово переосмислити? І от вона у мене майже готова вже.
Якщо говорити про те, що в тебе за останні два тижні з'явилося в публічному просторі шість нових авторських треків, як ти сама оцінюєш це? Ти вже знайшла себе як артистку і можеш казати — це я? Чи це такий варіант: ну, поки це не я, то такі демоверсії мене, слухайте, звикайте.
Я б сказала, що пісня "Лови мене" — це я, а мініальбом "Її" — це вийти за межі своєї бульбашки, спробувати щось нове, взяти якісь інструменти і деталі та пробувати далі це імплементовувати в свою творчість.
Фото: Dzvinka Zagayska
Я така людина, що не дуже б хотіла замикатись у якомусь одному конкретному жанрі
Тобто зараз можемо говорити, що ти ще в певному пошуку себе, якщо захоплювати пісню на слова Івана Франка, яка буде у серпні?
Вона теж інша насправді, але це все одно той стиль. Зрозуміло, що коли артист починає свою якусь дорогу, він ще не знає, ким він є. Він у пошуку. Але я така людина, що не дуже б хотіла замикатись у якомусь одному конкретному жанрі. Мені подобається в цьому плані Queen — послухайте їхню музику, там що не пісня — інший жанр. Це супер.
Після цього кемпу в тебе не було думки піти до когось із музичних продюсерів чи хітмейкерів, які, здається, знають формулу успішної пісні, показати свій матеріал і попросити: "Зробіть мені хіт"?
Ні, я так не мислю, якщо чесно. Мені важливіше, щоб, по-перше, мені подобалось те, що я роблю, це для мене в першу чергу. Я не женусь за оцим "хіт", "тренд", бо тренди і хіти — трошки такі швидкоплинні. А в мене завдання моє особисте — робити щось таке, що залишиться. Це та музика, яку, можливо, з першого разу вмикаєш і такий: "А-а-а...", а потім — з другого, третього, четвертого прослуховування — вже: "А, окей". От десь плюс-мінус таке в мене внутрішнє завдання.
Коли люди послухають цей альбом під назвою "Її", що тобі найбільше хотілося б почути як реакцію?
Я вже отримала насправді кльову реакцію: "Ого, Софіє, було дуже неочікувано почути тебе такою різною". Бо ми звикли до якогось одного образу, який тягнеться з каверів тощо, а тут люди побачили, що я можу бути різною. І це класно — заявити про себе абсолютно по-іншому.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
