Фото надане співачкою
"З музикою я буквально змалечку, і планую до кінця життя з нею під ручку мандрувати."
Привіт. Давай знайомитись, бо ми з тобою вперше спілкуємось в нашому етері. Наразі ти викладаєш вокал і пишеш музику. Де ти цьому навчалась? Чим живеш зараз? І взагалі, як життя привело тебе до музики?
Насправді я все життя з музикою. Мене віддали на перші заняття з вокалу десь у трирічному віці. Я цього сильно не пам'ятаю, але я бачила фотографії, тому вірю розповідям мами. Я завжди, скільки себе пам'ятаю, обожнювала співати. Батьки мене в цьому дуже підтримували. Я ходила до музичної школи, співала в хорі Українського радіо. Потім після дев'ятого класу вступила до коледжу, який, поки я навчалась, почав називатись Академією мистецтв імені Павла Чубинського в Києві. Власне, там я вже отримала свій, можна сказати, головний досвід як вокалістка. У мене була неймовірна викладачка. На жаль, вона вже не з нами, але я всім про неї розповідаю, бо ця жінка мене дійсно навчила обожнювати свій голос, вона навчила мене співати. Там же я отримала освіту як викладачка мистецьких шкіл. І після випуску, після четвертого курсу я просто пішла в цю справу. Мені дуже подобається і співати, і писати музику, і розповідати іншим, як правильно співати, як розкривати свій голос. Тобто з музикою я буквально змалечку, і планую до кінця життя з нею під ручку мандрувати.
Як співачка ти обрала альтернативне звучання. Це через якийсь вплив чи, можливо, таке звучання тобі також привила твоя викладачка?
Насправді ні. Я навчалась на відділенні академічного вокалу, тобто там майже весь репертуар був сформований, по-перше, навчальною програмою. По-друге, це була класика. А взагалі з дитинства батьки мені вмикали більше західну музику. Звичайно, під Вєрку Сердючку я стрибала з дитинства, і Океан Ельзи я знала, але мене завжди більше тягнуло на якісь західні мотиви. Інколи навіть арабську музику я просила, щоб мені вмикали. І батьки просто дивились, що мені подобається, й підтримували це. І я завжди розуміла, що мені подобається в музиці. Вже у свідомому віці, коли могла формувати собі плейліст, а не просто те, що батьки десь вмикали на фоні, я дійсно більше звертала увагу саме на західну музику. Напевно, таким чином і сформувався ось цей смак.
Можеш назвати кількох виконавців, яких ти вподобала? Можливо, хтось із наших слухачів відкриє для себе щось нове?
Якщо говорити про те, що я зараз слухаю, що вплинуло вже в свідомому віці на моє бачення, це стовідсотково такі виконавці, як AURORA, вона з Норвегії. Florence and the Machine, думаю, не буде ні для кого новиною. Paris Paloma, Nadiiife, Kiki Rockwell. І дуже сильно люблю гурт Son Lux. Боже, кого б ще назвати?
""мої сестри" — це історія про жіночу силу, саме жіночу, яку ми так часто придушуємо, яку нам часто не дозволяють проявляти, яку ми маємо ховати в собі, бо нам не можна, бо ми маємо бути хорошими, бо ми маємо сидіти й плакати, коли нас ображають. І ця пісня якраз розповідає про те, як ця сила виходить назовні, коли її спрямовують проти кривдника."
Нам в цілому достатньо. Ми зрозуміли, що в тебе вже сформований свій смак, ти знаєш, як хочеш далі йти цим шляхом. В пісні "мої сестри", яку ми зараз будемо слухати, для нас є якісь неочевидні сторони? Про що це?
Вона про вихід з позиції жертви, напевно. Насправді "мої сестри" — це історія про жіночу силу, саме жіночу, і саме тому "мої сестри". Про цю неймовірну, потужну силу всередині нас, яку ми так часто придушуємо, яку нам часто не дозволяють проявляти, яку ми маємо ховати в собі, бо нам не можна, бо ми маємо бути хорошими, бо ми маємо сидіти й плакати, коли нас ображають. І ця пісня якраз розповідає про те, як ця сила виходить назовні, коли її спрямовують проти кривдника. Тобто мені дуже не подобається цей концепт, який, на жаль, досі присутній у нашому світі, що коли жінку ображають, вона має або прийняти це й тихенько собі плакати, або пробачити все і йти далі. А "мої сестри" — вона якраз про можливість взяти й відповісти, використати образу проти людини, яка спричинила тобі зло, яка зробила тобі боляче.
Можливо, я помиляюсь, але це звучить, як твій особистий досвід. Ти казала про хорошу дівчинку, яку в нас виховують батьки. Коли кажуть, що треба посміхатись, не зважати на образи, бо ти ж дівчинка. В тебе такого не було?
От в чому мені пощастило, так це з батьками, бо в мене цього ніколи не було. В мене з дитинства є невеликі проблеми, скажімо так, з агресією, мене дуже легко розізлити. І якщо вдома батьки чули мої емоції, вони мені дозволяли проявляти свою злість. Звичайно, я нікого не била. Мені дозволяли екологічно випускати свої емоції, показувати, говорити про них, давати оточуючим знати. Натомість в школі, в студентські роки я не мала такої можливості. Я мала посміхатись, я мала приймати все, як є. Тому ця історія, звичайно, мені близька, я про це написала пісню. В суспільстві є ось це очікування, що мене зараз ображають, а я маю сказати: "Так, добре", і всім все одно, що я відчуваю в цей момент. Я не маю права цього показати, не маю права сказати, що я так не хочу, мені так не подобається, це мене зачіпає, ви несправедливі по відношенню до мене. Я маю просто прийняти і йти далі. І дійсно, за роки навчання в мене дуже вже урвався терпець, і тому я не пішла на "вишку". Бо дійсно в суспільстві є очікування, що я замовкну, бо всім зручніше, щоб я проковтнула і прийняла, і що так і має бути.
Над треком ти працювала з іншим українським музикантом і продюсером Мольфаром Мікієм, і це не перша ваша співпраця. Можеш сказати, з чого виник цей тандем?
Все дуже просто. Міша прийшов до мене на заняття з вокалу. Ми з ним спочатку не дуже знайшли спільну мову. Потім якось так склалось, що ми стали хорошими друзями і підтримуємо зв'язок. Так само завдяки музиці ми підтримуємо нашу дружбу. І в нас дуже, дуже такий міцний коннект.
Зичимо вам продовжувати міцний коннект, якщо з нього вдаються прекрасні роботи. Дякуємо за розмову.
Слухати пісню Nusia "мої сестри", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
