Многая літа, Нікіто Нереуцький (Achex, Orfei)!

Многая літа, Нікіто Нереуцький (Achex, Orfei)!

Постпанк-музикант, виконавець, а також автор пісень українською та англійською мовами Нікіта Нереуцький святкує сьогодні День народження! Музикою артист займається з 14-ти років. Свої перші пісні записував на телефон, які потім набирали мільйони прослуховувань на Spotify. Зараз у нього два проєкти: англомовний Achex (існує з осені 2020 року), а також україномовний Orfei (дебютний трек вийшов на початку 2024 року). У своїй творчості Нікіта поєднує ніжність попзвучання з глибокою атмосферою постпанку. "Хай би як складно не було, пам’ятай: моя музика поруч, і всі негаразди з часом минуть,"— стверджує музикант. Як в його житті з’явився постпанк, чому свої перші пісні почав писати англійською, а також, як виник ще один проєкт, співак розповів ведучим "Ранку на Радіо Промінь" Дмитру Захарченку й Лесі Антипенко.

0:00 0:00
10
1x

Фото надане співаком

"Мені подобається, що цю музику треба розуміти. Її зрозуміє кожен, але якщо ви розбираєтесь в чомусь, всебічно розвинені, то ця музика дасть вам зрозуміти набагато більше."

Привіт. Вітаємо тебе щиро з Днем народження! Зичимо многаї літа, щоб у тебе все складалось якомога краще, і не важливо, яка кількість в тебе проєктів музичних, життєвих, особистісних, нехай всі вони втілюються саме за тим планом, який ти вигадав. А якщо навіть щось іде не за планом, то просто насолоджуйся моментом. 

Дуже вам дякую.

Взагалі в тебе як зі святкуванням Днів народження? Бо хтось святкує, хтось не святкує, в когось традиції якісь є. А в тебе як?

В мене не сказати, що є прям якісь традиції. Зазвичай мене моя сім'я вітає о другій ночі через те, що я народився вночі. 

Які добрі люди. [Сміється — ред.]

Так, дуже добрі люди. [Сміється — ред.] Я дуже люблю бути з сім'єю. Не знаю, чому. Іноді люблю кудись поїхати в гори, в Карпати. Мені це теж дуже подобається на мій День народження.

А де оце от: "Ей, туса, давайте!"

Як справжній постпанк-музикант я не можу сказати, що мені це дуже близько. [Сміється — ред.] 

Зрозуміло, тобто ось цей от вічний смуток у День народження. 

Ну, меланхолія. 

Добре, меланхолія. Це ж не про важкий метал йдеться, а про постпанк, ми розуміємо. [Сміється — ред.] Ти так наголосив на жанровій приналежності, як би зараз це офіціозно не звучало. Так а чому постпанк?

Складно сказати. Це частина мене, частина моєї душі. І, мабуть, так вона знайшла своє відлуння. Це музика проста, зрозуміла, але тим не менш, через неї можна показати те, що складно показати через інші жанри. Вона не боїться якихось складних форм, вона не боїться заумних слів і відсилок на якісь класичні твори літератури, кінематографа і чого завгодно. І тому мені подобається, що цю музику треба розуміти. Її зрозуміє кожен, але якщо ви розбираєтесь в чомусь, всебічно розвинені, то ця музика дасть вам зрозуміти набагато більше.

Взагалі ти пам'ятаєш момент, коли вирішив, що хочеш працювати саме в цьому жанрі, що це прям твоє? Можливо, ти щось почув?

Так, пам'ятаю цей момент. Взагалі постпанк я слухав з дитинства, і я дуже люблю до сих пір британські гурти The Smiths, The Cure. Мені дуже подобається The Smiths. І я пам'ятаю, що в нас були дні на студії. Це були зимові дні, було дуже холодно, і ми робили якісь доволі попсові речі. І я зрозумів, що мені все набридло, нікуди воно не йде, мене не веде, і мені це не подобається. І я просто вирішив записати те, що ніхто ніколи не почує, бо думав, що нікому це не буде цікаво. І коли люди почали це слухати, вони реально це зрозуміли, і мені це дуже сподобалось. Коли мене розуміють, мені це подобається.

А коли це було, скільки тобі було років? І починав ти все ж таки з попси, я так розумію.

В українській мові так. З українською мовою я починав з попси, але це було, мабуть, в році 2024-му, 2023-му. 

Як так вийшло, що спочатку ти почав писати англійською, а згодом вже запустив ще один україномовний проєкт? Чому спочатку була англійська? Ти добре знав мову? Хто тебе її навчав?

Я навчався з репетитором, і мені англійська мова дуже близька. І навіть зараз іноді англійською мені творити навіть легше через те, що з самого дитинства я її слухав і ріс більше на англомовних виконавцях. І власне, український проєкт Orfei — це просто, я не можу сказати альтер eгo, це частина моєї душі через те, що кожен музикант дуже багатогранний, і не можна вмістити людину в один жанр. Ми кожен день буваємо в різному настрої, з різними намірами і вміщатися в один жанр — для мене це складно. І тому я робив музику англійською і зрозумів, що в мене є люди, які хотіли б слухати мене й українською мовою. І просто щоб не змішувати це, я почав і проєкт Orfei.

Я лише додам нашим слухачам, що в тебе два проєкти, англомовний — це Achex, він існує з осені 2020-го року, а україномовний Orfei вже з 2024-го. Як вони в тебе зараз розподіляються? Основний — це все ж таки Achex, я правильно розумію?

Основний Achex, так і є. 

Як ти надалі бачиш розвиток цих проєктів? Даватимеш концерти і як Achex, і як Orfei? Чи, можливо, на сцені можна буде їх поєднати?

Чесно сказати, прямо поєднання я не можу бачити прямо зараз. І взагалі зараз складно бачити щось далі, ніж завтра. Іноді складно бачити й завтра, але тим не менше, це два зовсім різні світи. Це дві різні аудиторії, два різних типи людей, які зовсім по-іншому сприймають цей світ. Але знову ж таки, резонує він багатьом, що один, що другий проєкт, і за це я їх і люблю.

Ми тобі бажаємо розвитку обох проєктів. Ще раз тебе з Днем народження!