Пресслужба Lipatova
Я помітила, що зазвичай мої друзі і близькі чоловіки обмежують собі якісь емоції та слабкості
Я так розумію, ти людина, яка легко йде на будь-який ризик, на будь-яку авантюру. Чи не так усе просто?
Я, коли викладала пісню і підписувала її, замислилась про те, що я багато речей уже, правда, не боюсь, особливо якщо це — кринжанути, зганьбитись, проявити якісь свої емоції. Хоча пісня трошки не про це.
Назва цієї пісні — "Не страшно". Але після першого прослуховування у мене особисто з'явилися думки, що насправді в ній дуже багато про страхи. То про що ця пісня насправді?
"Не страшно", якщо читати з якоюсь емоцією, то треба читати: "Ну, не страшно". Це насправді іронічна пісня, в якій я намагаюся висловити своє переживання про те, як ми знецінюємо насправді наші страхи, яких зараз дуже багато, наш біль. Особливо моя пісня привернута увагою, мабуть, до чоловіків, тому що я помітила, що зазвичай мої друзі і близькі чоловіки, особливо зараз, обмежують собі якісь емоції, слабкості. Я думаю, що це нормально і логічно, але також я навмисно ґуґлила перед тим, як випустити пісню, — це шкідливо. І це такий більше коментар з приводу того, що насправді не можна так знецінювати, — як у пісні співаються ці іронічні фрази.
До речі, це все ж таки народилося з якоїсь власної емоції, власних відчуттів чи на основі тільки спостережень за знайомими?
На основі власних емоцій і почуттів, тому що я дуже супермегаемоційна людина. Я не боюсь висловлювати свої думки, і деякі близькі мені люди іноді обмежуються, тому що, мені здається, вони самі бояться відчувати тонкі емоції і бути чуттєвими. Іноді відчуваєш себе так, наче ти головою об стінку б'єшся, і тебе не чують. Насправді ця пісня більше починала писатися з цієї емоції про особистісні стосунки, а вже потім набула якогось трошки більше іншого масштабного сенсу.
Свого часу ти пішла з інді-групи the feels і вирішила будувати сольний проєкт самостійно. Це такий сміливий крок. Якщо зараз озиратися назад, як ти оцінюєш, це було правильне рішення? Які тепер твої думки?
Мені здається, що частково я і в гурті відчувала себе так, що мої емоції не зустрічаються з людьми. Я це не в образу кажу. Ми з хлопцями маємо приятельські стосунки. Просто як дівчина і дуже супермегаемоційна, мені здається, що вони не встигали обробити кількість моїх переживань.
Мені здається, що якби я залишилась, було б добре, але через те, що я пішла, для мене особисто це краще. Я можу робити абсолютно все, що хочу, і реалізовуватись так, як я хочу. Але це не значить насправді, що в гурті було погано. Я задоволена своїм вибором, хоча іноді згадую, і це були дуже прикольні і класні часи. Бути в гурті — це все-таки інше, в якомусь сенсі крутіше.
Зараз я намагаюся максимально вибудувати все так, щоб робити регулярні релізи, — мені є що сказати
У одному з інтерв'ю ти казала, що фактично робила все сама. Це вже завершений якийсь етап чи залишається оцей момент: ти людина-оркестр? І чого цей досвід тебе найбільше навчив?
Попередню пісню я робила повністю сама, і цей досвід мене навчив, що треба все-таки з кимось працювати над піснею. І насправді я робила пісню з Єгором Капустинським — це мій приятель. Ми на кухні просто обговорили, що треба щось робити. Але він сказав, що за місяць збирається мобілізуватись, і в нього мало часу. Я кажу: "Супер, я люблю короткі терміни". Показала йому всі свої демки, і ця його зачепила. Він її обрав, і ми разом з ним над нею працювали. Мені подобаються попередні пісні у співпраці з іншими людьми, але з Єгором оця перша пісня, мені здається, що це був особливий метч у баченні саме звучання, і те, як вона звучить, — я абсолютно на 100% задоволена.
Якщо дивитися на релізи, у тебе бувають паузи між ними. Вони інколи досить великі з точки зору сьогоднішнього ринку, бо сьогодні музикантам часто повторюють, що треба випускати більше, інакше тебе забудуть алгоритми. Ти свідомо не граєш у ці перегони "швидше, більше" чи як це виходить у тебе?
Несвідомо. Я насправді б хотіла більше, але у мене є звичайне життя, в якому не завжди вистачає ресурсів на це. Зараз намагаюсь максимально вибудувати все так, щоб робити регулярні релізи. Мені є що сказати, у мене достатньо демозаписів. Просто я впираюсь саме у технічну частину.
Стосовно демозаписів, часто щось пишеш, потім з часом здається, що воно вже і неактуальне. Як це в тебе працює? Є вже якась чітка концепція і розуміння, хто така Аня Ліпатова, що це за артистка, про що вона? Чи це ще формування?
Я думала про це, і здається, коли ставлять таке запитання, треба визначитись тут і зараз. Але насправді мені здається, що етап пошуку себе — це абсолютно нормально. Якщо прийти на мій виступ, у мене є всі жанри: і якась панкова пісня, і рок-пісня, і поппісня. Я себе поки що дійсно шукаю. Але при цьому думаю, що мене можна впізнати серед інших людей.
У тебе був виступ на Atlas Festival. Що б ти сказала людям, які прийшли на твій виступ, на запитання: "Хто така Lipatova у 2026 році?"
Я думаю, що це українська інді-артистка, яка впевнено йде вперед і експериментує з жанрами — більше в готичному, можливо, періодично в такому дарковому стилі, тому що попісторію я вже в минулих релізах залишила. Я бачила свою аудиторію, і це дійсно аудиторія людей, у яких широкий спектр емоцій і які багато переживають. І коли я спілкуюся зі своїми слухачами, я наче дійсно спілкуюсь із собою, тому що ми так тараторимо, дуже багато відчуваємо, і майже кожен мій слухач, мені здається, отак мене знаходить за метчем якимось.
Якщо говорити про 2026 рік, уже минуло пів року і вже є релізи, але чи в тебе щось розплановане? Що далі? Що від тебе чекати?
У нас буде дуже цікавий фіт з одним інді-артистом. Це Анддрій POPIL. Потім дороблюю трек трирічної давнини. Дуже багато планів. У мене нещодавно з'явився ноутбук, і я збираюся ще більше робити сама — це про технічні аспекти, коли я казала, що банально впиралася в технічну частину, і тепер у мене з'явилося безкінечне поле для можливостей.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
