Російські окупанти завдали удару трьома крилатими ракетами типу Х-59/Х-69 по цивільному суховантажному судну GOLDEN LEO. 19 липня 2026 року. Фото: facebook/navy.mil.gov.ua
Ми воюємо економіками
Російські атаки на порти порушують канони міжнародного гуманітарного права з усіма наслідками, що звідси випливають. Невипадково в Міністерстві закордонних справ апелюють на термінове скликання Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Як ви думаєте?
Ми воюємо економіками в тому числі. Тобто ми нарощуємо удари по їхній економіці, вони нарощують удари по нашій економіці, і ця історія триває.
Що можна сказати про економічні збитки? Якщо така ситуація буде зберігатися, це означає, що судна не будуть проходити цим морським коридором, він буде закритий. Всі будуть чекати політичного розв'язання ситуації.
Політичного або військового, наприклад. Ви праві, це дійсно втрати. Насамперед це втрати для зовнішньої торгівлі, зупиняється як наш експорт, так і імпорт — ті постачання, які заходять через порти Великої Одеси імпортні, але і експорт для нас значно більш важливий, наприклад, щодо агропродукції ми через ці порти поставляємо 90% нашого експорту. Тому це дуже великі обсяги, і те, що кораблі сьогодні перестали заходити керуючись не тільки безпековою ситуацією... бо судновласники перестраховуються, не хочуть потрапити під якісь збитки.
А для нас це може означати дуже багато втрат, і залежить це й від того, як довго триватиме така ситуація, наскільки вдасться переорієнтувати наш експорт на інші шляхи. Ми можемо згадати, наприклад, 22-й рік, пам'ятаєте, тоді три місяці стояв експорт Чорним морем. І я бачила певні попередні оцінки, що тоді це коштувало нам 6% ВВП. І також лише частину цього експорту вдалося переорієнтувати на дунайські порти. Ми можемо зараз на це сподіватися теж, тому що Румунія розбудувала транспортні шляхи для того, щоб приймати наш експорт, перевантажувати його через свої порти, але все одно там не такі великі обсяги можливі. І, що більш важливо, це дорожче. Це дорожче для трейдерів, це дорожче для агровиробників, тобто прибутковість їхнього бізнесу буде менша. Також частину врожаю, або інших експортних постачань, можна переорієнтувати через залізницю і автошляхи на західні кордони, але там теж можуть бути свої додаткові проблеми, і це теж дорожче.
Питання українського аграрного сектору в ЄС
У Польщі, Угорщині, у словаків, у болгар є свої питання щодо експорту української агропромислової продукції. Будуть вони тішитися цьому, чи вони розуміють, що ми захищаємо і їх в тому числі? Як ви думаєте, що тут буде перевалювати в оцінках?
Питання українського аграрного сектору в ЄС — це дуже болюче питання і для поляків, і для угорців, і для словаків, для всіх, хто поруч з нами, і хто в свій час після вступу в ЄС отримав дуже значні кошти від політики підтримки агропромислового сектору. Але насправді, зараз в цих країнах досі діє, хоча Євросоюз каже, що це неправильно, заборона на наш експорт. Але немає заборони на транзит. З іншого боку, ми не знаємо, наскільки можливо домовитись, скажімо, через ту саму залізницю, наскільки її пропускна здатність дозволить нам транзитувати українську кукурудзу через Польщу, наприклад, в Іспанію, яка є вагомим споживачем нашої кукурудзи і вирощує свій хамон на нашій кукурудзі. Тому дійсно тут є проблеми, це вимагає від трейдерів великої сили домовлятися, узгоджувати, і навіть для залізниці всі ці вагони пропустити через кордон — це також може бути складно, непросто і вимагає додаткових зусиль. Тому так, питання можливі, на жаль, і тут не питання власне захисту, тому що навряд чи польські фермери думають про те, що ми їх захищаємо, вони думають про те, що ми для них конкуренти. І є ще інша сумна історія, яка може з цього постати, це те, що ті ж іспанські свинки не можуть залишатися голодними. Тобто Іспанія переорієнтується теж, вона може взяти замість нашої кукурудзи, наприклад, кукурудзу з США або ще звідкись. І оце витіснення нас з експортних ринків, на яких ми до того були, це також може бути для нас сумною історією.
Пані Наталіє, ви сказали, що в 22-му році це коштувало нам втрачених 6% валового внутрішнього продукту. Якщо така ситуація збережеться, що може бути по цифрах?
Наразі про це складно говорити, тому що все залежить від сценаріїв. Це потребує значної кількості розрахунків і того, що ми закладаємо: три місяці буде стояти експорт, два тижні, три дні, які обсяги можливі. Тобто, умовно кажучи, один корабель пройде, а ті п'ять, шість, сім, десять кораблів, які проходили раніше, зупиняться. Тобто тут дуже багато невідомих, які наразі складно врахувати, або які можна врахувати лише, з певною ймовірністю: у випадку одного корабля буде така історія, у випадку трьох кораблів буде інша історія. І я думаю, що зараз ще це складно оцінити, треба подивитися, як розвиватиметься ця ситуація найближчими днями.
Якщо об'єктивно аналізувати ситуацію, які важелі впливу ми маємо? Що може вплинути на ворога? Чи наші удари по тилу продовжувати, нарощувати і масштабувати?
Я не військовий експерт, а економіст… Але якщо згадати ситуацію з тим, як українські Збройні сили забезпечили функціонування морського коридору, то це військове питання. Щодо подання і різноманітних заходів в ООН — це теж важливо, тому що якщо ми мовчимо, це означає нас все влаштовує. Ці бюрократичні моменти важливі, тому що їх треба порушувати, треба залишатися на слуху у світі та нагадати, що ми їх годуємо. І іспанських свинок, і африканських пенсіонерів нашим різноманітним зерном. Але є ризик дійсно, що нас витіснять частково.
Підтримка війська для держави нині — один в шляхів вирішити цю ситуацію
Частина компаній намагається вжити заходів, аби адаптуватися. Наскільки це дорого, як це може позначитися на цінах? Ну, і ще питання, як кажуть, дотичне до цього: що може держава зробити для допомоги чи нічого не може зробити?
Втручання держави мені здається не дуже доцільним, тому що у нас немає зайвих коштів, щоб виплачувати фермерам якісь дотації через те, що вони не можуть продати своє зерно. Тому що переважна частина доходів бюджету, все-таки йде на військові цілі, і це зараз важливіше. Тому підтримка війська для держави нині — один в шляхів вирішити цю ситуацію. Щодо вартості, міністр АПК казав, що переорієнтація з портів Великої Одеси на дунайські порти коштує 30 доларів на тонну. Чи це велика сума? Наче здається не дуже велика, але в тих обсягах, які ми постачаємо, то це значні суми. Тобто вони знижують прибутковість тих, хто виробляє, тих, хто продає агропродукцію, та інші види нашої основної експортної продукції. І зниження прибутковості, закладає ризики і для економічної активності в тому числі. Тобто, якщо цього року аграрії не змогли продати вчасно, вони можуть не закупити вчасно дизель або добрива, які теж дорожчають, тому що в Ормузькій протоці знову не все добре. І оцей ідеальний шторм, ставить під ризик і зростання нашого ВВП, і перспективи наступного року, і в кінці-кінців доходи бюджету.
На наступний рік держава планує дві цікавих програми для аграріїв
Чи все зробила держава для підтримки українських аграріїв, щоб ті змогли зібрати те, що можна зібрати всередині України? Як ви оцінюєте, є у вас дані свіжі, наскільки успішно це все відбувається?
Механізми підтримки, вони є. Звичайно, вони не такі широкомасштабні, які можуть охопити всіх, але для аграріїв діють, особливо тих, які в прифронтових районах, більш пільгові умови цього кредитування "5-7-9", які допомагають їм втриматися на плаву. Є певні набори грантів, які теж діють для аграріїв на наступний рік держава планує ще дві цікавих програми. Одна — це виплата аграріям за використання українських добрив, це також підтримає і виробництво нашої хімічної промисловості, і також внесення добрив, там, здається, 1000 гривень на 1 гектар. І для тих, хто працює в 50-кілометровій зоні біля фронту або біля кордону з Росією, для них наступного року буде виплата на компенсації втрати врожаю, біля 10,5 тисяч на гектар. Ці механізми зараз в процесі розробки. І я думаю, що міністерство, новостворене, відновлене Міністерство АПК, буде лобіювати цю підтримку, бо вона дуже важлива, особливо для тих, хто ближче до фронту.
