Бортницька станція аерації. Ілюстративне фото: kyivcity.gov.ua
"Це розгалужена система, але.."
Росія ймовірно готується завдавати ударів по об'єктах водозабору та каналізаційних насосних станціях українських міст. Про це попереджають голова Держагентства відновлення Сергій Сухомлин і перший віцепрем'єр-міністр–міністр енергетики Денис Шмигаль. За їхньою оцінкою, ворог прагне виснажити суспільство, адже знищення або навіть знеструмлення системи водовідведення автоматично зупиняє подачу води і робить практично неможливим запуск опалювального сезону. Наскільки взагалі вразлива система водопостачання та водовідведення, особливо великих міст?
По-перше, водопостачання в великих містах – це ті об'єкти критичної інфраструктури, без яких місто в принципі не може існувати. І це не один об'єкт, який ворог може знищити. Він намагається це робити, але це розгалужена система – насосні станції, водозабори, очисні споруди, різні резервуари, і все воно потребує живлення. А живлення – це електроенергія. І якщо ворог має на меті зробити наше життя неможливим, що він і робить, то достатньо просто бити по енергетиці. Чому? Тому що від енергетики потім страждає все інше.
"Недооцінювати цю загрозу не варто"
Але, якщо ми говоримо в частині саме водопостачання, то я не можу сказати, що за один момент все може зупинитися. Ні, це вартуватиме ворогу просто колосальних зусиль. І врешті-решт це ні до чого не призведе, тому що все ремонтується і все відновлюється. А якщо залишити повністю водопостачання міста без електроенергії на тривалий період, то це вже становить проблему і загрозу життю будь-якої людини. Тому що вода і світло – базові наші потреби для життєдіяльності. Бо вода має якось з'явитися в крані, потім ми нею користуємося і вона має кудись піти, очиститись і повернутися в річку чи куди інде, дивлячись яке місто.
Наскільки є реальною загроза ударів? Ми це бачимо. Ворог намагається бити і б'є. Тобто недооцінювати цю загрозу взагалі не варто і це розуміють всі. Водопостачання є критичною інфраструктурою. Оскільки його робота безпосередньо залежить від електроенергії, то за багато років зроблені певні дії задля забезпечення резервним живленням, резервними маршрутами подачі води. Так само це стосується і водовідведення, щоб вода могла відводитись. Є певні модульні системи, але тут не будемо допомагати ворогу. На сьогоднішній день усе в стані контролю і максимально, що можна було зробити, можливо, вже зроблено, можливо не зроблено і не хотілося б перевіряти, але захистити на 100% і забезпечити повністю автономністю всі об'єкти водопостачання і водовідведення – неможливо у будь-якому місті. Не лише в Києві, в Україні, а в будь-якому європейському місті. Те, що побудовано десятиліттями і як воно працює в системі, перебудувати навіть за 10 років просто технічно неможливо.
"Резервні матеріали є, але вони не безмежні"
У чому полягає головна технічна складність відновлення, наприклад, тих же насосних станцій після прямих влучань або тривалого відключення світла?
Будь-яке обладнання має бути десь вироблене. Наприклад, дуже багато комплектуючих і самих насосів виготовляються за кордоном. А заводи-виробники мають потужності, певні свої плани, контракти. І коли, наприклад, відбувається пошкодження і потрібен абсолютно новий насос чи певні деталі, які є виключно в одного або двох виробників, то виникає просто затримка по часу. І не тому, що немає коштів чи бажання, а тому, що є технічні спроможності будь-якого виробника їх виготовити. Вони мають бути в наявності. Так, є закуплені резервні матеріали, які необхідні для ремонту. Головне, щоб вони теж не були пошкоджені. Але, на жаль, в країнах Євросоюзу, де ці виробництва розташовані, де ми закуповуємо все це обладнання, немає розуміння, що зробити це треба тут і зараз, ще "на вчора". У них є план, планові години роботи. Дуже мало підприємств, які, наприклад, понаднормово просять своїх працівників вийти на роботу, тому що десь там в Україні потрібні ось ці запчастини. Ні, там все повільно і за планом. А наші резерви не безмежні. Особливо, якщо це масштабні пошкодження, то й ліквідація таких пошкоджень, на жаль, триває довго. І виключно через те, що бракує комплектуючих для ремонту.
"Київ має диверсифіковану систему водопостачання"
За рахунок чого функціонує система водопостачання столиці і скільки діб Київ здатний триматися на резервних потужностях, на тих же бюветах у разі повної зупинки основних підйомів?
Київ має диверсифіковану систему водопостачання. Тобто використовуються поверхневі водозабори з Десни, з Дніпра, а також артезіанські джерела. Тому не можна казати, що внаслідок пошкодження чогось одного не буде води в цілому місті. Ні, так сказати не можна, тому що одне одного замінює і компенсує. Якщо, наприклад, щось одне пошкоджується, то буде або зменшена подача води в інші райони, або просто понижений тиск і це буде проблема для багатоповерхівок. Для того, щоб припинилася подача води у місті, має бути знищено все. Чисто теоретично це можливо, якщо росіяни назбирають весь запас своєї балістики за рік, всіх ракет, всіх видів "Шахедів" і поставлять собі таку задачу. Але економічно вона не обґрунтована.
"Мінімум 3 літра питної води на одну особу на добу має бути"
До перебоїв з електрикою ми вже якось призвичаїлись і загалом знаємо як готуватися. Ліхтарики, повербанки, зарядні станції, інвертори, генератори в багатьох уже є. А як з водою бути? Який оптимальний ресурс технічної і питної води має бути в людини на такі випадки?
Це залежить від того, скільки людей проживає і як водою користуються. Але мінімум 3 літра питної води на одну особу на добу має бути, не дивлячись на те – це зима чи літо. Якщо в будинку чи в квартирі проживає 4 людини, то 12 л вони на добу має бути. Із технічною водою так само все індивідуально, але хоча б 20-30 літрів на особу має бути. Бо нам потрібна вода, щоб помити овочі, фрукти, приготувати їжу, якщо є на чому приготувати. І не забуваємо про елементарні гігієнічні умови. Комусь вистачає помитися 5 л води, а комусь і 15-ти буде замало. Тут індивідуально. Наприклад, у мене вдома проживає четверо і в нас по 20 л води на особу є із розрахунку на три доби. Чому три доби? Тому що це оптимальний час для того, щоб зрозуміти – буде відновлення водопостачання чи його не буде, або коли воно буде. І протягом трьох діб, в принципі, можна знайти якісь альтернативні варіанти, щоб підвезти воду або знайти якісь магазини, де ще вода залишились. І обов'язково маємо реагувати на повідомлення з офіційних джерел. Наприклад, коли органи місцевого самоврядування чи центральна виконавча влада просять обмежити користування водою. Це означає, наприклад, що вода в крані є, вона тече, але є певні пошкодження на насосній станції. Тобто те, що йде у водовідведення не може бути вчасно і в повному обсязі опрацьовано. Тому треба дуже уважно за цим слідкувати, щоб не спричинити іншу катастрофу і не створювати своїми руками додаткове навантаження на водовідведення.
Христина Ненно. Фото: facebook/kristina.nenno.ukraine
"Маємо дати час фахівцям для того, щоб вони повністю відремонтували все пошкоджене обладнання"
Якщо водопостачання припиниться, скажімо, на добу чи дві. Як це може позначитися на роботі міських ТЕЦ, котелень, загалом на старті опалювального сезону?
Для ТЕЦ теж потрібна електроенергія, щоб вода подавалася і всі насоси працювали. Але якщо, наприклад, є офіційне повідомлення з проханням обмежити користування водою і водовідведенням, то для того, щоб не спричинювати перевантаження систем… Слава Богу, за ці роки водоканал вже зробив комплекс резервних захистів, де є резервне електроживлення, дублювання обладнання, альтернативні маршрути для водовідведення, подачі води. Але що вимагається від нас? Потрібно передусім розуміти, що вода, яка виходить з нашої квартири, йде мережами Києва, а це понад 2700 кілометрів труб, і надходить до Бортницької станції аерації. Том вона потім відстоюється, проходить очищення і далі в безпечному абсолютно стані викидається в Дніпро. Тому ми маємо розуміти, що навіть користування тією водою, яка є в нашому будинку, – це так само додаткове навантаження на систему. Тобто ця система має працювати, а ми маємо дати час фахівцям для того, щоб вони повністю відремонтували все пошкоджене обладнання. Якщо ми це ігноруємо, надалі продовжуємо в каналізацію виливати жир, скидати сміття, яке не можна скидати, то… Тобто ми, як свідомі громадяни, маємо діяти чітко за інструкціями. Навіть ті запаси води, які у нас є, ми не маємо права виливати у труби водовідведення, бо це не допоможе, а зпровокує більші пошкодження тих мереж. Тому дійсно, відключення води впливає. Бо системи централізованого теплопостачання потребують воду для підживлення тепломереж. І якщо місто має масштабні проблеми з водопостачанням і водопідготовкою, то це потенційно ускладнює роботу системи опалення. Але такого, щоб відклали опалювальний сезон… Так, його можуть відтермінувати на декілька днів, поки налагодять систему водопостачання. Але щоб повністю не дати опалення, то це має бути одночасне пошкодження електро-, тепло- і водо- інфраструктури. Тобто комплекс, щоб жодні з альтернативних джерел не спрацювали.
"Не навантажувати — основна задача"
А як бути з каналізацією? Є фізіологія, це нормально. Як правильно себе поводити, коли проблема з водовідведенням?
Тут більше треба говорити про каналізацію не коли відсутня вода, бо тоді система трошки відпочине. Тут варто більше говорити, що буде з каналізацією, якщо не буде електроенергії. Це дуже важлива проблема, не менш важлива, ніж відсутність питної води. Тому що каналізаційні насосні станції потребують електроенергії, без неї вони просто не працюють. І якщо вони зупиняються надовго, то тоді можуть виникати переповнення мереж, різні аварійні ситуації і, відповідно, санітарні ризики. Тому я особисто систему водовідведення розглядала б у комплексі з водопостачанням і наявністю електроенергії.
Наприклад, відбувається якийсь збій в роботі водовідведення. Умовно, сталося якесь локальне пошкодження якоїсь насосної станції, чи найгірший сценарій – зупиняється Бортницька станція аерації і не може приймати більше воду для подальшого очищення. Тоді вода стоятиме у відстійниках. Якщо насоси не будуть її перекачувати, де це необхідно по висотах, то тоді вода буде йти назад. Але все залежить від рельєфу, від довжини труби, яка йде насоса тощо. Це найгірший сценарій. А зрозуміти, що з каналізацією є проблеми можна по тому, що вона стікатиме повільніше, відчувається неприємний запах. Тому не навантажувати каналізацію – це основна задача. Навіть зараз. Я завжди прихильник того, щоб раціонально використовувати будь-які ресурси і завжди закликаю не викидати в каналізацію зайві речі, як це роблять. Наприклад, олію зі сковорідки. Це прямо життєва ситуація для будь-якої багатоповерхівки, коли люди просто в рукомийник на кухні виливають те, що залишається на сковорідці. Цим вони самостійно руйнують внутрішньобудинкові мережі. Тому що труба доходить до підвалу, там вона має певний кут повороту і якщо будинку навіть 10 років, то сантехнік, діставши той шматок труби, відразу бачить скільки там того жирного нальоту, який далі не рухається. Він там просто осідає і пропускна спроможність труби у тому повороті вже складає не 100%, а 20%. Інші 80% в тому рукаві – просто олія, яка руками прилипала до тієї стіни.
"Основне — не вмикати паніку"
Наскільки критичними можуть бути наслідки і до чого варто готуватися, якщо Росія все ж вдасться до системних масштабних ударів по нашому водовідведенню і водопостачанню?
Основне – не вмикати паніку і розуміти, що місто не залишиться автоматично без води через пошкодження якогось одного об'єкту. Розуміти, що водопостачання залежить від електроенергії. І найбільший ризик виникає тоді, коли одночасно вражається декілька ланок – насосні станції, трансформаторні підстанції, водозабір, система водовідведення.
Підготовка має бути на двох рівнях. Перший рівень підготовки – наш з вами, як простих громадян. Ми маємо мати запаси питної і технічної води. Маємо розуміти, як діяти, як реагувати на будь-які офіційні повідомлення, де брати воду, якщо її не буде тривалий час. Тобто перевірити мапу бюветів, наприклад. Другий учасник цього процесу – представники комунальних підприємств, які, я сподіваюсь, вже стовідсотково забезпечили резервними джерелами все те, що вимагає електроенергії. Сподіваюсь, що вони мають альтернативні схеми для подачі води і водовідведення, що в них є в наявності певна генерація, яка знадобиться. Я вірю і допомагаю нашим Повітряним силам, які роблять усе можливе, щоб не допустити руйнувань тих об'єктів критичної інфраструктури, які допомагають нам жити.
