Ілюстрація: Алла Горська, "Автопортрет"
Алла Горська не любила бути сама. Вона дуже відчувала силу компанії, силу об'єднання, згуртованості. І я вчуся у бабусі відчуттю, що я не сама, що зі мною люди, що нам і складні часи разом проходити набагато легше, ніж якби я сама намагалася щось робити
Ми вам сьогодні вже декілька разів розповідали, що 18 вересня – день народження видатної художниці, монументалістки, ілюстраторки й шістдесятниці Алли Горської. Зараз з нами на зв’язку Олена Зарецька – теж художниця і онука Алли Горської та Віктора Зарецького, видатного подружжя, з якою ми поговоримо про пам’ять. Олено, привіт!
Вітаю, друзі!
По-перше, дякуємо тобі, що ти знайшла можливість з нами поспілкуватися цього ранку. По-друге, вітаємо тебе з днем народження бабусі. Насправді, ми нашим слухачам дуже часто розповідаємо про тебе, про фонд Алли Горської та Віктора Зарецького, який ти заснувала в 2023 році. Ти дуже класно продовжуєш художній шлях вашої творчої династії. Згадуємо, як вперше потрапили до Українського дому у Києві на виставку, яка відкрила Аллу Горську для мільйонів українців, так що тепер здається, що це ім'я з нами було просто завжди.
Дуже дякую! Для мене дійсно сьогодні святковий день, і я вас тому вітаю навзаєм.
За три роки існування Фонд відоріс до масштабних проєктів. Влітку 2025 року команда відтворила мозаїку "Боревітер" авторства Алли Горської та Віктора Зарецького, яку знищили росіяни у Маріуполі. У 2025 році Національний музей Тараса Шевченка відкрив велику ретроспективну виставку Віктора Зарецького.
І ти говорила, що, насправді, по крихтам збирала згадки і про бабусю, і про дідуся. Поділись, будь ласка, своїм найяскравішим спогадом, тому що в день народження хочеться згадувати все найкраще про, власне, іменинника, і нам буде дуже приємно, якщо ти поділишся якимось теплим спогадом, пов'язаним з бабусею Аллою Горською.
Дуже-дуже дякую. Ще раз хочу нагадати слухачам, що, на жаль, я не перетнулася в часі з бабусею, і тому в мене особистих спогадів саме про неї немає. І тут оцей феномен історії, феномен пам'яті, феномен збереження пам'яті, коли я спогади інших людей починаю вважати своїми. І це таки, знаєте, дивний досить процес психологічний. Але це дуже класне відчуття, коли я читаю, коли я слухаю, коли я дивлюсь якісь інтерв'ю її друзів, колег, і я наче починаю там бути присутня, і насправді мені дуже-дуже подобалося, що Горська була такою людиною компанійською, вона не любила – ну, це я зараз вже фантазую, що вона не любила бути сама. Може, вона і любила бути сама, але дуже-дуже відчувала гурт, відчувала силу компанії, силу об'єднання, згуртованості.
І тут я теж хотіла ще трошечки зменшити свою відповідальність за ті проєкти, які ви озвучили. Тому що, звісно, що я не робила їх не сама, а завдяки тому, що за це брався гурт великих людей, культурологів, кураторів, професіоналів, і це насправді те, чому я вчуся у бабусі, дуже взираюся на неї, на оце таке відчуття, що я не сама, що зі мною люди, що нам і складні часи разом проходити набагато легше, ніж якби я сама намагалася щось робити.
Прекрасно, ми тебе чуємо телефоном, але прямо тебе візуалізуємо, тому що насправді візуально обличчям ти дуже схожа на бабусю, це правда?
Ну, слухайте, всі так кажуть – тому щО я буду казати, що це не правда (сміється).
Всі так кажуть, ну принаймні нам дуже схоже. І в підтримку того, що ти говориш, є факти доведені, що дійсно вона була оточена величезною кількістю шістдесятників. Світличний, Симоненко, частиною з них взагалі вона відкрила в Биківні сумнозвісне поховання масове репресованих людей – за що, власне, і поплатилась.
Фото: Олена Зарецька (Facebook-сторінка Олени Зарецької)
А скажи, будь ласка, можемо пофантазувати: якби Алла Горська могла побачити сьогоднішню Україну, що, на твою думку, вона би сказала про те, за що боролась тоді і за що ми боремось зараз?
Слухайте, це таке цікаве питання, тому що я весь час, коли на нього шукаю відповідь для себе, то такі бентежні у мене відчуття з’являються. Я впевнена, що з цим підвищеним відчуттям справедливості, яке було у Алли, то вона би, очевидно, переживала дуже різну суміш емоцій, почуттів і швидше за все яскраво би про це висловлювалася. Я думаю, що вона багатьом процесам би раділа і була задоволена. Бо, як нещодавно озвучив на одній дискусії Радомир Мокрик, дослідник шістдесятництва, слова Євгена Сверстюка – що в такі вільні часи, як ми зараз живемо, ніколи не жила Україна.
Тому, я думаю, що Алла Горська теж би це відчувала би і озвучувала би. Але, звісно, з цією свободою приходить багато свободи і для, скажімо так, поганих людей, і для поганих проявів. Тому, якщо фантазувати на цю тему, то мені би хотілося думати, що Горська би стояла на своїх щаблях пошуку справедливості і боротьби за справедливість. І якщо за совєтську окупацію боротьба мала один характер –, підсилювати, відновлювати, відроджувати, проголошувати українськість нашу, – то зараз вона би швидше за все іншу зброю почала би брати в руки. Мистецтво та зброю.
Дякуємо тобі дуже. Ми живемо в часи, коли кожен може вільно обирати, наприклад, мову спілкування. І так багато людей парадоксально обирають мову окупанта, який знищує. А нагадаємо, що Алла Горська була з номенклатурної родини, яка могла собі дозволити все, взагалі не переходити на українську мову, не підтримувати культуру – і тим не менш, ось цей от ген боротьби за справедливості і прагнення свободи у ній домінував.
Олена, дякуємо тобі дуже!
Дякую! Дуже рада була почутися!
Гарного безпечного дня! Вітання всій родині. І ще раз з днем народження Аллу Горську. В минулому часі про неї говорити не хочемо і не будемо.
