Поліцейський шукає невибухлі компоненти безпілотника Shahed у школі, пошкодженій російським ударом, у Києві, Україна, у четвер, 1 жовтня 2026 року. AP/Євген Малолєтка
Підходить для регіонів із помірною або безпечною ситуацією, де треба добудувати тимчасові укриття на першому поверсі
Кабінет Міністрів затвердив експериментальні проєкти з облаштування захищених просторів. Наскільки активно нею користуються?
Ця методичка стосується регіонів із помірною або безпечною ситуацією, ймовірно мова йде про якісь регіони заходу – є спеціальні метрики визначення, який регіон може брати участь в подібних речах. Це і логічно, тому що такі тимчасові укриття можна облаштовувати, наприклад, на першому поверсі. Мета – зменшення впливу ударної хвилі. Ця новація для того, щоб добудувати укриття, в кого ще його немає. Вона не підійде для регіонів небезпечних, в яких складно навчатися через постійні повітряні тривоги. Такими наразі прямо зараз є, до прикладу, Київ.
Повербанки та джерела живлення для інтернету кожному викладачеві і якісне дистанційне навчання
А що тоді для Києва?
Треба доробити те, що не було дороблено.
Необхідно кожному викладачеві забезпечити індивідуальні великі повербанки і джерела живлення для інтернету, тому що доведеться частину уроків проводити дистанційно. Плюс навіть в ті дні, коли планується очна форма, є такі моменти, що викладача може застати тривога вдома. І тоді, згідно постанов, викладачу доведеться проводити уроки із безпечного місця. Навіть якщо діти встигли доїхати до школи, викладач буде підключатися онлайн – так передбачено. Або ніхто не встиг доїхати, що теж ймовірний сценарій. В такому випадку заняття необхідно проводити з дому. Викладач може не мати електроенергії, бо буде відключення. Чи навіть не відключення – просто це необхідно, це базово, щоб він міг в будь-якому моменті якийсь там день автономно без електроенергії проводити заняття. Така новація, яку я пропоную, запровадження закупівлі для кожного викладача великого повербанка великої ємності на 50 000 ампер-годин і самого джерела живлення для роутера вартуватиме державі, згідно моїх розрахунків, близько 3 млрд грн. Гроші можна зекономити на харчуванні, тому що воно зараз менш актуально, ніхто в школу не буде доїжджати. Харчування, згідно видатків тільки держбюджету, не говорячи про місцеві видатки, де теж може бути щось закладено на модернізацію харчоблоків, вартує нам 15 млрд плюс в цьому році. На 2026 рік в держбюджеті було закладено замість 1 млрд – 16 млрд.
Харчування – річ сумнівна. Кошти все одно виділені, все розраховано. І хай там якась навіть третина з тих 15 млрд – а це 5 млрд – ми просто втрачаємо. Тому новація в умовах відсутності в державі зайвих коштів насправді сумнівна. Підвищувати в 16 разів видатки за один рік – це сумнівна ідея, не підвищуючи при тому видатки на повербанки.
Далі, дистанційку зробити нормальною, такою, якою вона має бути, щоб працювала. Зараз у нас офлайн через камеру. Тобто ми взяли все те саме, що було в офлайні, і просто поставили через Zoom. Правильна дистанційка передбачає платформу на кшталт соцмережі, де викладачі можуть публікувати різноманітні свої дописи, як, наприклад, в Інстаграмах, ТікТоках і Фейсбуках. Так само, тільки там дописи мають бути на освітні тематики, пояснюючи теми просто. Створюється освітнє середовище, де діти можуть переписуватися, спілкуватися, постити у себе щось на сторінках, як в Інстаграмах, але з нахилом в освіту. Освіта до цього йде. Це називається LMS – система Learning Management System, які існують в усіх країнах, просто не на такому просунутому рівні. Ми зобов'язані це зробити, щоби наша система освіти не помирала повільно.
Обидва ваші рецепти пов'язані з дистанційкою.
Так. Цього не уникнути. Не існує рішення, тому що все одно когось тривога застане вдома, не вистачить укриттів, десь взагалі немає якісного укриття, десь просто настільки постійні тривоги, що не доїдеш нормально до школи. Тому не вийде її повністю уникнути. В найкращому випадку вона становитиме половину навчання в Україні. Тому коли половина у нас заздалегідь програшна, треба її переробити.
Можна просто зробити платформу, де на одній платформі проводяться уроки, вони ж записуються, знизу підвантажені конспекти, деякі заняття записані додатково від найкращих, найцікавіших викладачів в Україні – це називається асинхронний формат. Тобто записали, інші дивляться, а після цього на живих заняттях з викладачем своїм діти уже розбирають ті знання, які вони отримали від найцікавіших експертів та викладачів з найдоцільніше підібраними прикладами. Тому що коли ми намагаємося всіх цьому навчити, щоби показати такий же рівень ораторської майстерності, щоб через дистанційний урок записаний передати – це складно. А якихось по п'ять найцікавіших викладачів з кожного предмету існує в Україні, які мають такий шалений рівень ораторської майстерності, що вони і в аудіоформаті передадуть. Ось це необхідно зробити. Ось це правильна дистанційка. Відійти від формату “просто взяли і по розкладу провели”. А щось записали. Це ще й дешевше. У нас же дефіцит педагогів. Це необхідно робити.
Щодо фінансової допомоги на освіту від міжнародних партнерів.
Міністерство освіти мало б написати відкриті листи до Міністерств освіт різноманітних країн, де вказати, що якісь будуть додаткові програми, додатковий фонд зробити, де будь-які держави, які хочуть кидати нам грошей для освіти, можуть надіслати кошти у відповідний фонд.
