Такі дані оприлюднені під час засідання "Здоров’я ув’язнених: науковий підхід заради безпеки суспільства" у Києві.
За словами доктора медичних наук Сергія Дворяка, у 2011 році лише один з десяти ув'язнених в Україні, які мали ВІЛ-інфекцію, знав про свій діагноз. "У 40% статус встановлюється під час відбування ув'язнення. Згідно з дослідженнями, поширеність ВІЛ-інфекції в українських в'язницях у 22 рази вища, ніж на свободі. Після відбування покарання колишні в’язні повертаються у суспільство, яке дуже мало робить для того, щоб вони мали можливість гідно в ньому адаптуватися, отримати необхідні медичні послуги з лікування та профілактики. Все це сприяє поширенню епідемій, до яких суспільство часто не готове", - сказав Дворяк.
Спеціальний посол Генерального секретаря ООН з ВІЛ/СНІД у Східній Європі та Центральній Азії Мішель Казачкін наголосив, що Україна повинна перейняти досвід, що виявив свою ефективність у інших країнах. "В Азербайджані та Киргизстані забезпечується високий рівень охоплення антиретровірусною терапією людей, що живуть з ВІЛ, яким діагноз встановлений у місцях позбавлення волі. У жодній країні Східної Європи та Центральної Азії немає даних щодо охоплення лікуванням після звільнення. Водночас навіть дані з країн із високим рівнем життя свідчать про те, що, вийшовши з тюрми, колишнім ув’язненим важко витримати перехідний період - адаптацію на волі. Охоплення АРТ (антиретровірусною терапією) у цей час різко падає, тому вони знову можуть повернутися до ін’єкційних наркотиків. Відповідно ризик зараження ВІЛ зростає також, особливо для жінок", - зауважив Казачкін.
Учасники заходу наголошували, що 60 тисяч в’язнів в українських тюрмах мають обмежений доступ до профілактики особливо небезпечних інфекцій та до лікування. Особливо це стосується таких хвороб, як ВІЛ-інфекція, туберкульоз та вірусні гепатити.
Згідно з дослідженнями, 60% ув’язнених мають гепатит С, 20% - ВІЛ, а 75% нових випадків захворювання на туберкульоз виникають саме в місцях позбавлення волі. Основним способом передачі вірусу імунодефіциту та гепатиту С у тюрмах є саме ін’єкційні наркотики. Понад половину в’язнів вживають наркотики таким способом і входять до групи ризику з поширення інфекції.
