Цього року ми відзначаємо 155-річчя від дня народження Бориса Грінченка. Про актуальність його спадщини для розвитку гуманітарної сфери України в ефірі радіо "Культура" в програмі "Імператив" говорили з кандидаткою педагогічних наук, старшою науковою співробітницею науково-дослідної лабораторії грінченкознавства, керівницею Музею Бориса Грінченка Київського університету ім. Бориса Грінченка Антоніною Мовчун та з кандидаткою педагогічних наук, науковою співробітницею науково-дослідної лабораторії грінченкознавства Ольгою Бурко.
Ведуча:
Наталія Грабченко
Грінченко народився в російськомовній родині. Як так сталося, що він здійснив колосальний вклад в українську мову та культуру загалом?
Антоніна Мовчун: Він побачив світ в російськомовній родині, його мати була росіянкою, а батько виховував так, що навіть забороняв вживати українські слова. Його родина дотримувалася постулату, що аби стати нормальною людиною, треба розмовляти виключно російською мовою. Але, після того як Грінченки переїхали на хутір, де було українське середовище, малий Борис почав спілкуватися із селянами, записувати українські слова, приказки, прислів'я, які потім використав у власному словнику. Він все життя записував народну українську мову.
Хотілося б говорити про поезію Грінченка як окремий вид творчості
Антоніна Мовчун: саме перші літературні спроби Грінченка були поетичними. Після того, як його вигнали з Реального училища, він рік жив разом з батьком на хуторі, згодом влаштувався канцеляристом. Тоді він й дізнався про знедоленість народу й почав писати перші твори. Грінченко надіслав їх Нечую-Левицькому, який оцінив його талант й навіть надіслав поезії до львівського журналу "Світ". Тоді з'явився його перший псевдонім Іван Перекотиполе. Він розрізняв ці псевдоніми в залежності від виду творчості. Його патріотична лірика стала відома загалу, однак інтимну він присвячував лише дружині. Як письменник він виступив у всіх жанрах літератури.
Ольга Бурко: хочуться подякувати професору із Вінницького педагогічного університету, яка знайшла акровірш, який написаний Іваном Немченко і присвячений Борису Гріченко. Саме з нього ми починаємо інтерактивне знайомство студентів з Грінченком.
Хто була його дружина, та як вона вплинула на творення Грінченка як особистості?
Антоніна Мовчун: у 20-річному віці Грінченко, який був вчителем, на літніх курсах зустрів теж вчительку, росіянку Марію Гладиліну, яку зробив не лише своєю дружиною, а й знаною українською письменницею Марією Загірнею, якій дуже вдавалася публіцистика. Хочеться сказати, що якби не вона, то не було б і Грінченка. Марія завжди брала участь у всіх його справах і починаннях.
Як і хто може потрапити у Музей імені Бориса Грінченка?
Ольга Бурко: в музей можна потрапити всім віковим категоріям безкоштовно. Нещодавно, школярі старших класів відвідували наш музей, спілкувалися із вченими та виявили бажання писати наукову роботу про Грінченка для Малої академії наук. Часто на екскурсії приходять і студенти, і дорослі люди.
Чи актуальний словник Грінченка сьогодні?
Антоніна Мовчун: цей словник актуальний та дуже потрібний. Він є основою нашої сучасної мови та правопису, завдяки Гріченку ми його й маємо. Грінченко опрацював праці людей, які збирали слова й додав в цей словник близько 20 тисяч слів. Він хотів, щоб його словник стояв на рівні з іншими словниками різних народів. Не треба забувати, що його словник є основою сучасної мови.
Прослухати детальніше можете за посиланням
