3 2016 року питання фінансування пільгового проїзду держава переклала на органи місцевого самоврядування, каже Назар Миколюк: "На нашу думку, сталися речі, які є незаконними. Тобто пільги надаються за принципами екстериторіальності – людина може приїхати в будь-яку громаду і користуватися пільгами, які фінансуються з місцевого самоврядування. На сьогодні 80% бюджетів є дотаційними – не мають достатніх коштів, відповідно і забезпечити пільговий проїзд вони теж не можуть. Це питання ми активно підіймали перед Кабінетом міністрів України і було вирішено шукати шляхи вирішення цих проблем. Одна з них, на думку Мінсоцполітики, це – монетизація проїзду".
У 2020-му році було кілька варіантів цього законопроєкту, але, зауважує експерт, є два вирішення проблеми: "Перший – держава повертає фінансування в державний бюджет, другий – держава надає право місцевим органам самоврядування вирішувати порядок, обсяг і об’єм цих пільг".
З 2018-го року, зазначає Миколюк, передбачена можливість надання пільг у частині проїзду у грошовій формі. "Відповідно, кабмін має розробити порядок їх надання. У нас був такий порядок, але судом він був визнаний нечинним. Наскільки я знаю, жодна територіальна громада не скористалася правом монетизації цих пільг, бо це дуже дорого для них”. Крім того, додає він, в Україні за законом гарантоване право на пільговий проїзд має близько 2,5 мільйона громадян. "Пільги надаються виключно Законами України, але в 1990-х роках Кабмін прийняв ще дві постанови, які на сьогодні не хочуть скасувати. Відповідно, органи місцевого самоврядування можуть і не возити безкоштовно пенсіонерів. Але потім довести пенсіонеру, що пільга, яку надав йому кабмін, незаконна, це важко".
На сьогодні, розповідає експерт, пільговики, які мають право на безкоштовний проїзд: чорнобильці, інваліди 1, 2 групи, учасники війни, ветерани війни і деякі інші категорії громадян. Однак, лише половина з них користується пільговим проїздом, Каже Назар Миколюк: "Тобто, вони, отримавши гроші, будуть їх використовувати для інших речей. Це – з одного боку і є мета монетизації – громадянин сам вирішує як ними розпорядитися чи проїхати на таксі, чи щось купити. Бо нам відомі випадки, коли окремі громадяни їхали в іншу частину міста, щоб купити дешевше хліб – вони зекономлять 2 гривні, а покататися по місту Києву – вони витратять 16 гривень місцевого бюджету".
Також, зауважує він, треба розуміти, що є різні ступені відповідальності. “На сьогодні органи місцевого самоврядування відповідають тільки за внутрішньоміський транспорт і міжміський, який проходить в межах однієї громади. Тут, теоретично, вона може монетизувати і регулювати пільговий проїзд. Якщо ми говоримо про міжміський чи міжобласний транспорт, то тут має бути відповідальність органу вищого рівня, або районна, або обласна рада". В окреме питання експерт виводить залізничний транспорт. "Відповідно до законодавства про залізничний транспорт, відшкодовувати пільгу має той орган, який встановив цю пільгу. І тому і виникає боротьба з "Укрзалізницею", хто саме має платити державному підприємству "Укрзалізниця" за перевезення пільговиків.
Ілюстративне фото: УНІАН
