Проєкт "Читальня": по 14 настільних ігор і 80 книг у 161-му пункті незламності

Проєкт "Читальня": по 14 настільних ігор і 80 книг у 161-му пункті незламності

161 пункт незламності в кількох областях України — Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Харківській — отримав по 14 настільних ігор і близько 80 книг (дорослих і дитячих) у рамках проєкту "Читальня". Про це розповіла в ефірі Радіо Культура культурна менеджерка, програмна директорка міжнародного фестивалю Lviv BookForum Софія Челяк. "Цей 161 пункт ми обрали навіть не в обласних центрах. Ми їхали в менші громади, обирали маленькі села" , – зауважила Софія Челяк. Бібліотеки формували в рівній кількості для дітей та дорослих. У дитячій літературі намагалися покрити всі вікові категорії.

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Джерело зображення: ФБ-сторінка "Форум Видавців"

161 пункт незламності, 80 книжок, 14 настільних ігор

Проєкт "Читальня", який Форум видавців робить з кількома партнерами, створений для 5 українських областей, які дуже близько стикаються з воєнними реаліями, які пережили окупацію. Для них ви створюєте спеціальний простір, який може працювати, як екзистенційний сховок. Що це за проєкт? Як він став можливим?

Це – спільний проєкт Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури та Державного агентства відновлення та розвитку USAID, які є нашими партнерами. Ідея цього проєкту прийшла несподівано. Минулого року ми проводили цикл заходів із українськими інтелектуалами, авторами на прифронтових зонах. Після заходу в Богданівці, який був присвячений дитячому читанню під час війни, наші партнери розповіли, що Міністерство розвитку громад, думає, чим наповнити пункти незламності на прифронтових зонах. Це була важка зима, грудень 2023 року, тоді було невідомо, якою ця зима буде. І пункти незламності там працювали постійно. Більшість цих локацій є укриттям, тож там в умовах постійних обстрілів люди могли зарядити телефони, отримати доступ до інтернету і побути в безпеці.

Логічно виникло запитання, чим наповнити цей простір. Телевізори чи барабани везти не хотілося. І ми разом вирішили, що це мають бути книги. Доступ до книг – один з тих інструментів, який формує читання. Також ми вирішили додати настільні ігри. Ми працюємо з видавцями, які видають настільні ігри, тож так у нас і народився цей видавничий проєкт. У кожен із пунктів незламності, а їх 161, ми надсилали шафу, в якій було 14 настільних ігор і близько 80 книг – дорослих і дитячих.  Коли ми почали думати, як назвати цей проєкт, бо сама ідея нам сподобалася, і ми в майбутньому будемо продовжувати її втілювати, ми вирішили звернутися до старої назви. В середині 19 століття "Просвіта" відкрила першу читальню в Коломиї. Це не був простір, де можна було тільки читати українські книги. Це були світлиці, де збиралися люди, обговорювали проблеми і питання своєї громади. Ми також захотіли, щоб ці пункти незламності були не лише прихистком, а й місцем для зустрічей. Так і народився проєкт "Читальня".

— Розкажи про громади, в яких ви реалізовуєте цей проєкт.

У межах проєкту ми почали співпрацювати з 4-ма основними областями – Миколаївська, Харківська, Херсонська, Запорізька. Також у нас є читальня в Бучі в центрі підтримки підприємців "Дія". Але, безумовно, наша основна робота була з цими 4-ма областями. В кожній області ми підібрали організацію-куратора. Це, як правило, волонтерські організації, які допомагають цивільному населенню. Цей 161 пункт ми обрали навіть не в обласних центрах. Ми їхали в менші громади, обирали маленькі села. Наприклад, село Леб'яже на Харківщині, яке пережило окупацію, ми перевіряли на прохання наших колег – ГО "Доброчинність", чи є там взагалі діти і люди. Історія окупації цього села була дуже страшною. Але ми побачили, що там не просто є люди, там є діти, з якими ми бавилися і читали вірші. Директорка школи просто плакала від побаченого, і в якийсь момент ми її заспокоювали. Вона розповіла нам, що кожен з цих дітей втратив бодай одного з батьків, а деякі з них залишилися повними сиротами. Їх взяли до себе родичі, і ці діти пережили страшні речі. І нам дуже приємно було бачити, як вже після заходу прийшли дівчатка саме по книжечки для себе.

Запорізька, Миколаївська, Херсонська області

А хто опікується Запорізькою, Миколаївською, Херсонською областями?

Запорізькі партнери – це унікальна маріупольська організація, яка називається ГО "Вивеземо!". Вона займалася вивезенням людей після окупації Маріуполя, а також пошуком і вивезенням тварин. Нам доводилося чути абсолютно унікальні історії про те, як вони, приміром, розшукали кота по якійсь незрозумілій фотографії і повернули господарю. Один із засновників цієї організації – це Денис Мінін, наш колега, який колись працював ведучим на Радіо Культура. А зараз він займається цією організацією.

Олена Гусейнова і Софія Челяк у студії Радіо Культура

На Миколаївщині з нами працює ГО "Центр розвитку "РЕСУРС". Їхній пріоритет – це робота з гуманітарними потребами Миколаївської області. Вони почали з нами співпрацювати, і ми дуже задоволені їхньою роботою. Вони спілкувалися з людьми на Миколаївщині, бачили списки їхніх потреб. І навіть якщо десь були не до кінця обладнані укриття, книги завжди приймали дуже радо. Люди були щасливі.

На Херсонщині з нами працює дві організації. Це – БФ "За Херсонщину" і ГО "Білозерський центр регіонального розвитку". Міста і містечка Херсонської області було поділено між цими двома організаціями. Вони дуже сміливо під’їжджали під якісь небезпечні локації і розвозили книги. Пам’ятаю карту звільнення Херсонщини 2022-го року. І тепер ми отримуємо відгуки з усіх цих міст і містечок. Люди пишуть, як прочитали книгу про те, як впоратися зі своїми емоціями або роман Ілларіона Павлюка. Люди діляться своїми враженнями, і це неймовірно!

Ви привозили в кожен пункт незламності 80 книжок. Вашій команді треба було обрати цю бібліотеку. Ви спиралися на рейтинги і партнерські рекомендації. Розкажи, що це за книжки.

Наші бібліотеки ми формували в рівній кількості для дітей та дорослих. У дитячій літературі ми намагалися покрити всі вікові категорії. Нашим основним партнером в виборі цих книг стала ГО "БараБука". Це люди, які професійно займаються дитячим читанням. Ми використовували один з їхніх рейтингів. Цей рейтинг був складений саме з сучасних новинок. Ці книжки вони підбирали з фокусом на прифронтові території. Для того, щоб цим дітям краще допомагати приймати реальність. Як правило, це книги не про війну. До речі, я дуже всім рекомендую заходити на сайт "БараБука". Там дуже багато рекомендацій, як за допомогою різних книг заспокоювати дітей, допомагати їм позбутися тривожності.

"Ми промоніторили найбільші українські книжкові сайти і позбирали там українські бестселери"

— Що це за книжки?

Насамперед, я хочу порекомендувати книги дитячого сімейного психолога Світлани Ройз. На жаль, вона не потрапила в наш список, тому що закінчився наклад її книг. Це – дитячі історії з вказівками для батьків, як працювати з дітьми. Також у нашій бібліотеці є книжка Олі Русіної про тракторця Тора, який допомагає відтягати ворожі танки. Це книга "Тор – тракторець, що тягне танк". У межах дитячої книжки вдається такі страшні речі, як війна, перевести в жарт. Показати добру силу, яка долає проблеми. Навіть, якщо ця сила така банальна, як тракторець. З іншого боку, ми закуповували книгу, вона одна з моїх улюблених книг – про розбишак. Адже на кожному дитячому заході ми бачимо непосидючих дітей, які ворушаться, не слухають. А ти береш і підносиш їй цю книжку. Це книга Марії Артеменко "Туалетна справа". Це – історія туалетів, але в межах всесвітньої історії. Коли діти її відкривають, вони одразу в неї поринають, вони сміються, там справді смішні картинки. Адже туалет – це ніби табуйована тема, але ця книга миттєво змінює настрій дітей. Ці книжки були зі списку "БараБуки".

З іншого боку, ми додали бестселери. Я сама росла на серії книг "Улюблені вірші" видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА . Ми теж змогли закупити три частини цієї серії. І коли ми їздили Харківщиною, то найбільше ми читали дітям вірші з цієї книги. В якийсь момент весь зал дітей ставав жабенятками і разом з нами кумкав і квакав. І ти бачиш, як ці маленькі форми, віршики, з великими яскравими малюнками переключають дітей, котрі мають абсолютно різний непростий досвід. Найголовніше, читаючи такі добрі книги, перетворювати читання на гру, щоб діти починали рухатися. Дітям треба давати можливість трішки побавитися. І це їм допомагає.

Дорослі книги ми обирали кількома способами. Насамперед, це перелік "Читомо" (медіа про культуру читання і мистецтво книговидання України та світу – ред.). Дуже дякую їм за їхню роботу. Ми передивилися відгуки бібліотекарів про те, які книги потрібні в бібліотеках. Ми орієнтувалися і на цей список також. З іншого боку, ми промоніторили найбільші українські книжкові сайти і позбирали там українські бестселери. Для мене, до речі, стало відкриттям, що Ілларіон Павлюк досі очолює рейтинг українських письменників на всіх сайтах. Його книги найбільше купують. Він один ыз найпопулярніших авторів. Також ми додавали книги, які пояснюють українсько-російські стосунки. Наприклад, це книги Сергія Плохія; "Бунт проти імперії: українські шістдесятники" – книга українського історика Радомира Мокрика. Також серед обраних книг  "Антологія української поезії ХХ століття". Ми помітили, що знову пішла хвиля зацікавлення українською культурою. Люди намагаються знайти орієнтири, щоб відповісти собі, чому це все відбувається. Нам було дуже важливо додати ці книги. Можливо навіть, люди їх візьмуть не в першу чергу. Але якщо вони змінять життя хоча б однієї людини, а вона бодай близькому колу розкаже, що вона читала, такою м’якою силою ми й займаємося українізацією. І останній блок, який був для нас дуже важливим – це книги про психологію та про емоції. І це не обов’язково книги про війну. І за відгуками ми побачили, що ці книги прочитали найпершими. Люди писали, що ці книги їм допомагають. Вони допомагають зрозуміти себе.

Настільні ігри і книги: баланс 50/50

І настільні ігри були, крім книжок.

Настільні ігри – це величезний всесвіт. Ми навіть додали до них два комплекти – шахи і шашки. І коли ми їх привозили, були люди, які шахам дуже раділи. Попри те, що були 13 інших ігор, вони першими брали шахи і шашки. Для нас було пріоритетом закупити україномовні настільні ігри, що трішки обмежує ринок. З 2014 року, коли Україна увійшла в мапу контрактів і продажу ліцензійних прав, рух настільних ігор в Україні почав розвиватися. Нині є кілька видавництв і величезні дистриб’ютори, які працюють з настільними іграми. Є кілька магазинів настільних ігор.

Виробників настільних ігор теж називають видавцями. Адже процес виготовлення настільної гри дуже схожий на видавництво книги. Над настільною грою працюють ілюстратори, дизайнери, сценаристи, перекладачі, редактори. Формат інакший, але процеси ті ж. У наших донорів була гіпотеза, що ігри будуть більш популярними, ніж книги. Але ми бачимо баланс 50/50.

Проєкт триватиме

Цей проєкт триватиме?

Так. Ми будемо намагатися ще шукати партнерів. Є величезний запит в межах цього проєкту. До нас зверталися інші прифронтові області, які в силу обставин не потрапили в цей проєкт. Книги дуже потрібні. І дуже бракує красивих сучасних книжок. Тому ми будемо намагатися шукати далі партнерів, щоб цей проєкт продовжувався.