Ілюстративне фото АР
Причини глобального потепління
Найбільший внесок зробили люди, що рухали індустріалізацію, спалюючи викопне паливо. Також великі промислові обсяги сільського господарства, зокрема тваринництва, причетні до величезних — це мільярди тонн — викидів парникових газів. Унаслідок цього маємо порушення в кліматичній системі, які тепер проявляються, зокрема, екстремальною спекою.
Загалом війна і клімат мають спільне коріння. Викопне паливо фінансує воєнну машину Росії, призводить до накопичення парникових газів в атмосфері, через що всі ми страждаємо. Є конкретні відповідальні групи людей у бізнесі й політиці, що причетні до цього, вони зволікають із тим, щоб нарешті почати скорочувати викиди й мати менше негативного впливу на клімат. Щойно ми почнемо масштабно скорочувати викиди, температура може нормалізуватися, і принаймні потепління більше не буде.
Відповідальність споживачів
Безумовно, є зона нашого впливу. Звичайні громадяни можуть формувати запит: наприклад, щонайменше вимагати змін і необхідного перелаштування економічних систем, щоб можна було втілювати зелений перехід. Скажімо, у Нідерландах ще 50-60 років не було розвинутої велосипедної інфраструктури, натомість дуже багато машин і забруднене повітря. Люди почали виходити на вулицю, протестувати, писати петиції, вимагати — і згодом настали зміни. Не варто піддаватися фрустрації, що, мовляв, у нашій сфері впливу не так багато, щоб скоротити усі викиди й зупинити зміну клімату. Точно є щось, що можна і варто робити.
Як можна зарадити
Сортувати сміття, скоротити споживання пластику. Бути уважнішими до того, що вибираємо: подумати, чи справді це потрібно, що можна використати повторно, провести невелике дослідження, пошукати в інтернеті. Можливо, поруч є станція сортування сміття, де його точно переробляють. Приміром, така станція, екохаб, відкрилася у Бучі: туди можна прийти, поспілкуватися, там гарно проводять лекції — які види пластику існують, як їх можна переробити, де їх справді переробляють, що йде, на жаль, на спалювання тощо. Найзагальніша і доволі абстрактна порада — шукати знання. Сьогодні доступно чимало різних ресурсів, щоб зрозуміти, як можна адаптуватися на рівні громади до зміни клімату, що можна змінити у своїх звичках споживання. Тобто знання передусім — кліматична освіченість, як інколи називають.
Що стосується водойм чи зелених зон, варто об'єднуватися з активістами, дізнатися, хто опікується цими питаннями, звертатися до місцевої влади, щоб визначити, який статус у певної ділянки, які є відповідальні структури в органі місцевого самоврядування, який для цього передбачений бюджет. Тобто з'ясувати адміністративний бік проблеми, адже існують механізми, щоб під час громадських слухань, розробки стратегії з відновлення чи розвитку громади давати запити — на те, щоб зелені зони були відновлені, належно доглядалися, на них виділялося фінансування і персонал.
Нині у деокупованих громадах уже йде відбудова (сподіваюся, невдовзі вдасться деокупувати ще більше територій, які теж відновлюватимуться), і дуже важливо у цьому процесі пам'ятати про дружні до клімату підходи. Тепер Україна має можливість втілювати найкращі практики щодо розвитку зелених зон, енергоефективності будинків, щодо мінімального використання ресурсів, розвою інфраструктури для сортування і переробки сміття. Багато організацій проводять різні вебінари, воркшопи, лекції, де пояснюють, якими мають бути зелене місто чи зелена громада, що варто робити і яка експертиза потрібна — бо, враховуючи адаптацію до зміни клімату, слід правильно розбивати зелені зони, готувати озеленення, правильні парковки, велоінфраструктуру. Необхідна профільна експертиза — і, можливо, для когось це нагода повчитися і стати фахівчинею чи фахівцем для своєї громади.
Можна звернутися і до нас в "Екодію". Ми підтримуємо громади, приміром, Запорізької, Харківської, Дніпропетровської областей у плануванні їхньої відбудови, продумуванні заходів з адаптації до зміни клімату саме для їхньої території. Напишіть нам, і ми зможемо порекомендувати експертів.
