Ілюстративне фото: Суспільне Чернівці
Виробництво бензину в Європі збільшила… арабська нафта
У виданні "Дзеркало тижня" з'явився матеріал, де аналізуються зміни цін на бензин. Авторами матеріалу є саме Сергію Куюн і його колега, аналітик Іван Марченков. Вони зазначають, що в Європі розташовано 75 нафтопереробних заводів, здатних переробляти 648 тонн сировини на рік. Це величезних обсяг, якого втім не вистачає для забезпечення ринку Старого світу власним дизельним паливом. Водночас бензину виробляється більше, ніж потрібно, тому європейські країни покладаються на експорт, щоб позбутися надлишків палива. Пане Сергію, одним із чинників того як змінилися ціни на бензин, взагалі, як ринок пального змінився в Європі, є війна Росії проти України. Який вплив вона справила на європейський ринок пального, враховуючи санкції щодо російської нафти?
Справа в тому, що 5 грудня 2022 року почало діяти ембарго на постачання російської нафти в Європу. Це були дуже великі обсяги, і відповідно європейці були змушені шукати нову нафту для того, щоб переробляти в себе на заводах. І ця нафта була здебільшого знайдена на Близькому Сході, в арабських країнах. Нафта, яку видобувають ці країни, більш легка, ніж російська. Тобто там більше світлих фракцій, умовно кажучи, в ній більше вміст бензину саме. І тому автоматично виробництво саме автомобільного бензину досить суттєво збільшилось. Такий був ефект від переходу з російської на іншу нафту.
"Бензин з Європи їде у США, а зі США їде в Європу дизельне пальне"
Крім того, ви зазначаєте в своїй статті, що торік Європа експортувала близько 45 мільйонів тонн бензинів і найбільшими імпортерами були США і Нігерія, на які припадає 9,8 мільйонів тонн відповідно. Тож одразу постає питання, навіщо європейський бензин американцям, невже у них немає своєї нафти або ж нафтопереробних заводів?
Америка є найбільшим споживачем бензину в світі. Так вже склалося, що є два центри споживання пального у світі: бензин споживають у Штатах переважно, а в Європі споживають дизпальне. Близько 70%, здається, легкового транспорту в Європі — це дизельні машини. І якщо подивитися, то бензин з Європи їде в Штати, а зі Штатів їде в Європу дизельне пальне. І насправді, навіть якщо країна сама себе задовольняє повністю обсягами, це не завжди означає, що вона не може експортувати. Тобто, наприклад, Штати можуть відправляти свій бензин, якщо їм вигідно, в якісь прилеглі країни, а імпортувати необхідні додаткові обсяги з Європи, де бензин дешевий, бо його там багато.
Ринок енергоносіїв глобальний, але ми бачимо, що в межах навіть однієї Європи, та ж Німеччина, бензину виробляють дуже багато, але теж його імпортують, тому що вигідніше імпортувати, наприклад, із сусідніх Нідерландів або Бельгії, де великі заводи нафтопереробні сучасні є. Ми почали, наприклад, активно купувати німецький бензин минулого року, сьогодні це один з чотирьох основних напрямків нашого бензинового імпорту.
Ви згадали, що Сполучені Штати до сусідніх країн експортують. Про які саме країни йдеться?
Це може бути Латинська Америка, може бути й азійський регіон. У Штатів є вихід до всіх морів, тому це можуть бути абсолютно різні напрямки.
"Вікно" можливостей для США
До речі, враховуючи торговельну війну, яку оголосив Трамп багатьом країнам, наскільки може змінитися ситуація з експортом бензину для США?
Важко сказати. Я впевнений, що ці обсяги не є великими. Оскільки Штати все ж таки дуже-дуже великий споживач цього пального, я думаю, що це ситуативні речі, коли відкриваються там певні арбітражі. Десь щось трапилось, десь якісь природні лиха, десь зупинився нафтопереробний завод. Виникає вікно можливостей. Ціни зростають в регіоні, і відповідно штатівські виробники можуть оперативно туди відправляти, а самі, наприклад, зі зручнішого напрямку Європи до себе імпортувати більше. Тому це не є критична для них позиція експортна. Я не думаю, що вона відіграє головні ролі в тій всій палітрі, номенклатурі товарів, які можуть дійсно вдарити по інтересах і Штатів, зокрема.
Заводи в Європі закриваються й додаткові обсяги нафтопродуктів беруть із Близького Сходу та Азії
Поговоримо про забезпечення ринку Старого Світу власним дизельним паливом. З початку вторгнення Європа відмовилася від нафтопродуктів із Білорусі та Росії і почала купувати дизель в Індії. З чиєї нафти виробляють дизельне паливо, яке купують в Індії?
Так, якщо ви хотіли таку відповідь. Там дуже великий відсоток російської нафти і в принципі це було прогнозовано. Тобто, що росіяни свою нафту перекинуть з Європи на Індію, зокрема, й Індія буде виробляти, а з Тихоокеанського регіону сюди приїдуть нафтопродукти. В цілому це глобальний процес. В Європі заводи старі, вони не такі ефективні, екологічні вимоги дуже серйозні. І все це тисне на економіку європейських заводів. Дуже високі зарплати, соцпакети і таке інше. Тобто, заводи закриваються і будуть закриватися й надалі. Уже цього року два заводи в Німеччині теж закриються. Відповідно, де брати додаткові обсяги? Саме із більш розвинених сучасних заводів Близького Сходу та Азійського регіону. І от Індія – один із таких регіонів.
Через санкції росіяни не зупинилися, але почали заробляти менше
Тобто, виходить, що обмеження щодо Росії і Білорусі створюють певні незручності для цих країн, але їм вдається опосередковано торгувати з Європою через Індію?
Воно і так, і не зовсім. Які цілі були поставлені перед санкціями? Зменшити надходження до російського бюджету валютної виручки від експорту енергоносії. І якщо раніше росіяни напряму качали нафту в Європу, це був найбільш великий і близький ринок, отримували там дуже-дуже-дуже гарні гроші, і за нафтопродукти, до речі, теж. Тому що, наприклад, із Приморська російського до Амстердама, Роттердама везти все 3 чи 4 дні. А зараз вони вимушені своє дизпальне відправляти в Бразилію. На деяких маршрутах їм треба по 60-70 днів, щоб дійшов танкер. Це все відбувається за рахунок продавця — він везе на інший край світу, відповідно втрачає. Тож росіяни не зупинилися, але почали заробляти менше. І саме через те, що змінилася географія їхнього збуту, Індія й купує. Але за якими цінами? Росіяни ж вимушені давати дисконти дуже великі, і там не дуже зручна для них логістика, яку вони мають фактично за свій кошт покривати.
Європейські заводи проти африканських та індійських малі та економічно низькоефективні
Ви також у своїй статті згадуєте Нігерію: експорт до цієї африканської країни у четвертому кварталі минулого року зменшився удвічі, до трохи понад 1 млн тонн. Причиною є старт виробництва бензинів на Нігерійському нафтопереробному заводі. Скажіть, наскільки це масштабує проблему, яка після цього нависає над європейськими нафтопереробними заводами?
Європа фактично позбувається, вже позбулася дуже великого покупця, де до 10 мільйонів тонн на рік був експорт бензину з Європи. Всього було 45 мільйонів тонн, тобто чверть від річних обсягів просто треба куди збувати. Оскільки ринок перелитий, це буде означати тільки те, що заводи будуть закриватися, тому що стільки продукції ринку не потрібно. І в цьому протистоянні, звісно, більш слабкими є європейські заводи, бо вони старі, вони не такі потужні. Тобто, наприклад, завод Нігерії, здається, 33 мільйона тонн нафти на рік може переробляти. Тоді як європейські заводи — це 7-5 млн. Тобто, це невеличкі підприємства, відповідно їхня ефективність економічна дуже низька у порівнянні з конкурентами з Африки. Щодо індійських заводів, то там, наприклад, є заводи, які переробляють 50 млн тонн на рік. Це стільки, скільки 6 українських заводів у радянський час переробляли. Уявіть собі, які це масштаби, яка ефективність цього. Тобто, за рахунок низької собівартості виробництва транспортне плече у них взагалі не обмежено. Вони можуть в будь-яку точку світу доставляти цей продукт і бути конкурентоздатними.
.jpg)
Сергій Куюн. Фото: enkorr.ua
А кому належить нафтопереробний завод, який побудували в Нігерії?
Це місцевий олігарх, який давно мріяв це зробити. Загалом, цей регіон багатий на нафту, завод будували довго, але нарешті запустили і це, звісно, європейцям не дуже сподобалося. Але, думаю, що вони були до цього готові, тому що ще після ковіду і під час ковіду стало зрозуміло, що виживуть не всі.
Через профіцит бензину ми економимо близько 3 грн на одному літрі
А перелив європейського бензинового ринку і зниження закупівельних цін якось відбилося на українських АЗС і на українських споживачах, відповідно?
Безумовно. Ми бачимо динаміку дуже впевнену. От, наприклад, зазвичай контрактуються наші компанії українські кожен рік у грудні. Й цього грудня була там справжня боротьба між румунським, зокрема, напрямком, польським, литовським, німецьким за споживачів, тобто – за українські компанії. І ціна впала досить суттєво. Ціна впала от тільки цього року десь там на 30 доларів, це дуже багато. Це ми кажемо про премії, тобто, ті надбавки до світових котирувань, які є на той чи інший період часу. І якщо порахувати, то за останні два роки оця динаміка зменшення цін на бензин через його профіцит, дозволяє нам сьогодні економити десь 3 гривні на одному літрі. Тому якщо б африканський завод не запускався, якщо в світі було б менше бензину, то у нас б сьогодні ціна була б на 3 гривні вища.
"Більше 70 обʼєктів паливної інфраструктури України були атаковані Росією"
Давайте поговоримо ще про наш ринок, нафтопереробну промисловість України. Скільки відсотків нафти переробляють наші заводи у порівнянні з довоєнними часами?
Нічого не виробляють, на жаль. Нафтопереробна промисловість і в цілому інфраструктура паливного ринку стали пріоритетними цілями для окупантів з перших днів: буквально за перші два місяці було атаковано понад три десятки нафтобаз, а на сьогоднішній день йдеться про більше, ніж 70 обʼєктів паливної інфраструктури. Згоріли сотні тисяч тонн пального. Нафтопереробні заводи теж стали однієї з пріоритетних мішеней. Я вже не кажу за великі підприємства, а й маленькі НПЗ… Деякі заводи просто зупинили свою роботу через небезпеку й очікують, поки безпекова ситуація дозволятиме поновити роботу.
Нафтопереробний сектор України після війни буде одним із найбільш динамічних
Який відсоток ми зможемо відновити?
Я думаю, що в цілому цей сектор буде одним із найбільш динамічних. Чому? Тому що до 2022 року і впродовж останніх 15 років українська нафтопереробка занепадала головним чином через те, що вона конкурувала з російськими і білоруськими нафтопродуктами, які робляться з дешевої нафти, без податків, без нічого. І, звісно, що наші заводи, які вимушені були завозити нафту зі світового ринку, не могли конкурувати з цією навалою.
Зараз, коли цього не буде (а по завершенню війни цього конкурента неадекватного не буде), наші заводи конкуруватимуть із європейським пальним. Так, ми будемо купувати нафту з моря, тобто нам потрібен вихід до моря, щоб ми могли імпортувати нафту, бо у нас свого видобутку недостатньо. Але ж ми будемо і продавати це по європейських цінах, а не російських чи білоруських. Тому це все буде збільшувати дохідність нафтопереробки і, відповідно, це буде створювати інвестиційну привабливість цього процесу. Я впевнений, що деякі підприємства можна буде і відновити, а деякі, на яких уже поставили хрест, я думаю, навіть зможуть знайти інвестора, котрий візьметься їх відновлювати.
А які, на вашу думку, ціни будуть у подальшому на нафтопродукти в Європі та Україні?
Зараз ми бачимо таку турбулентність, що дійсно дуже важко прогнозувати. Подивіться, у нас буквально два тижні травня минуло, а у нас ціна на нафту на 10% змінилась – була 60, а зараз — 66. Ніхто це передбачити не може. Тому, відповідно, тільки короткострокові прогнози. Я думаю, що наразі буде у нас стабільна ситуація, є певний буфер, запас міцності в роздрібних компаній, продукту більш, ніж достатньо. Спокійно ринок пройшов 1 травня, коли перейшли на продаж бензину з обов'язковим додаванням біоетанолу, попри тривожні очікування. Тобто, поступово замінили продукт Е0 на Е5, тобто з 5% біоетанолу. І зараз я не чую навіть нарікань ніяких про те, що щось не так.
