Наріман Джелял. Фото: facebook/Nariman Dzhelyal
"Об’єднати зусилля для захисту інтересів України, Туреччини і кримськотатарського народу"
Хоча сьогодні – день важкої пам’яті, дозвольте привітати вас із призначенням на посаду Надзвичайно і Повноважного Посла України в Туреччині та побажати вам вписати нову потужну сторінку в історію взаємин наших країн.
Дякую вам. Керівництво нашої держави демонструє розуміння тієї трагедії, яка відбулася 18 травня 1944 року, але найголовніше ― розуміє необхідність подолати наслідки цієї трагедії, пов’язані з відновленням прав корінного кримськотатарського народу. Сьогодні кримські татари та українці разом виборюють суверенність та цілісність нашої держави. Тож такі призначення демонструють дуже логічну політику українського керівництва щодо прав і прагнень корінного народу.
А чому важливий саме турецький трек?
Турецька нація та кримськотатарський народ є спорідненими, це представники тюркських народів, які протягом всієї історії мали доволі тісні зв’язки та розуміння менталітету й культури одне одного. Водночас вони добре розуміються з українцями, нас пов’язувало дуже багато подій, приємних і не дуже, але це історія, з якої ми маємо робити певні висновки. Проте сьогодні перед нами стоїть завдання об’єднати зусилля для захисту інтересів України, Туреччини і кримськотатарського народу. І тому призначення на посаду посла представника корінного народу є дуже правильним рішенням. Мені буде простіше зрозуміти різноманітні нюанси.
Наріман Джелял. Фото: УНІАН
"Багато кримських татар проводять паралелі між 1944 роком і 2014-м, а також сьогоденням"
У 1944 році за три дні сталінські кати вивезли у нелюдських умовах 200 тисяч кримських татар. А в 2014-му росіяни чинили у Криму вбивства, катування, ухвалювали вироки для людей, які відстоюють своє право жити на своїй землі. Наскільки Росії вдалося змінити етнічний склад Криму?
Упродовж 11 років Росія чинить справжні злочини на території тимчасово окупованого Криму. Ми називаємо це новою колоніальною політикою, а наслідки ― це гібридна депортація, тому що вже десятки тисяч людей були змушені поїхати через примусову паспортизацію, примусову мобілізацію та інші незаконні дії. Багато кримських татар проводять паралелі між 1944 роком і 2014-м, а також сьогоденням. Росія чинить один із найстрашніших злочинів ― масово, цілеспрямовано і свідомо завозить на територію тимчасово окупованого Криму тисячі власних громадян. Саме задля зміни демографічної ситуації та етнічного складу населення. Ми на цьому постійно наголошуємо на будь-яких майданчиках. Особливо сильно зараз працюють у навчальних закладах з нашими дітьми та молоддю, змінюючи їхню ідентичність та свідомість. Але наші громадяни-кримські татари намагаються триматися, зберігати свідомість і проводити будь-які заходи, котрі дозволяли б їм залишатися просто нормальними людьми. А залишатися в окупації нормальною людиною, яка зберігає правильні цінності та вміє адекватно сприймати заяви окупаційної влади, це означає бути врятованою людиною. Тому що тиск, який переживають наші громадяни, просто неймовірний.
"Найголовніше ― це прояви солідарності та порозуміння"
Як сьогодні українці, що перебувають у безпечних або умовно безпечних місцях, можуть долучитися до боротьби кримськотатарського народу? Чим можуть підтримати?
Найголовніше ― це прояви солідарності та порозуміння. Це найбільше, чого потребує наше суспільство. Розуміння, що наші долі та історії поєднані, ми невідривні одне від одного. Кримські татари є абсолютно логічною частиною української політичної нації, частиною нашого суспільства і країни, причому доводили це неодноразово з 1991 року політичними діями, постійно підтверджуючи своє прихильне ставлення до української суверенної держави, голосуючи на виборах за демократичні сили, підтримуючи українські революції. Така солідарність ― це найголовніше. І звісно, найважливіша підтримка має бути нашим воїнам, щоби повернути Крим та всі інші окуповані території до складу України.
У Криму діють різні рухи спротиву
Що відомо про пересування людей між континентальною Україною і тимчасово окупованим Кримом?
Дуже важливо, що люди мають настрій нікуди не їхати зі своєї землі, і при цьому зберігають нормальне життя. Ми повинні всіляко це підтримувати, у жодному разі не ображати і не звинувачувати, якщо людина не робить вчинків, яких не має робити громадянин України в тимчасово окупованому Криму. До 2022 року нам вдавалося підтримувати доволі тісний зв’язок щодо оформлення документів, навчання, відвідання родичів. Я сам багато разів перетинав адміністративний кордон з усіма проблемами, які відбуваються через ФСБ, але для мене було принциповим їздити і демонструвати, що зв’язок існує. З початком повномасштабного вторгнення ця ситуація набагато погіршилась, безпосередньо через материк шляху немає. Задля того, щоб приїхати в Україну або в дипломатичні установи для оформлення документів, нашим громадянам з окупованих територій, зокрема із Криму, доводиться долати дуже складний шлях і фізично, і матеріально. Однак держава, звісно, намагається знайти рішення для полегшення цієї ситуації.
Ми прагнемо підтримувати зв’язки, здебільшого, неформальні. Раніше ми могли вивозити жертв політичних репресій, правозахисників та журналістів на різні міжнародні майданчики, аби вони розповідали про те, що відбувається. Я сам їздив неодноразово з такою місією. Але зараз рівень переслідувань настільки високий, що більшість наших активних людей публічно показати себе не можуть, і тому може складатися враження, що нічого не відбувається. Насправді ж у Криму діють різні рухи спротиву, працюють журналісти, незважаючи на погрози, працюють адвокати і правозахисники, люди збираються для підтримки тих, хто стає жертвами політичних репресій. Водночас є підпільні рухи ― "Жовта стрічка", "Зла Мавка", "Атеш", які намагаються завдати справжньої шкоди окупантам, співпрацюють з нашими активістами тут, щоб послабити ворога. Отже, патріотичне життя на окупованих територіях триває, і наше завдання ― підтримувати і використовувати його задля того, щоб якнайшвидше звільнити території та подарувати людям досягнення мети, якої ми всі прагнемо, а саме ― свободи.
.jpg)
Ілюстративне фото: тг-канал "Жовта стрічка"
"Будь-яка дипломатія буде настільки сильною, наскільки наші військові будуть сильними і переможними на фронті"
Якщо говорити про гіпотетичне звільнення Криму, чи наближає його "Кримська платформа"? Хто і як може звільнити Крим від Росії?
Це питання дуже складне. Я постійно намагаюся наголошувати на тому, що не треба відокремлювати якісь одні інструменти від інших. Насправді ми вже застосовуємо і будемо застосовувати будь-які можливості ― політичні, дипломатичні, економічні, військові тощо заради того, щоб відновити територіальну цілісність нашої держави і повернути тимчасово окуповані землі до України. Я впевнений, що нам це вдасться. Зараз у нас головний акцент на дипломатії, що підтверджується подіями, які відбулись у Стамбулі 15-16 травня цього року. Наше керівництво використовує будь-яку можливість для спілкування з партнерами та закріплення саме тих наративів і прагнень, які є правильними й корисними для нашої країни. Мені здається, ми впораємося із цим. Отже, відокремлювати інструменти не можна, але будь-яка дипломатія і політика буде настільки сильною, наскільки наші військові будуть сильними і переможними на фронті. Тому щоразу закликаю кожного українця та всіх друзів України підтримувати наші Сили оборони, аби вони створювали якнайкращі умови для перемовин на дипломатичних майданчиках. Відокремлювати військовий шлях і дипломатичний шлях ― це абсолютно нелогічно, а часом навіть шкідливо для нашого правильного настрою та розуміння ситуації.
Висловлювалися дуже різні думки щодо майбутньої реінтеграції Криму. У вас є бачення, як треба закладати основи цього процесу? З чого починати?
Дискусія ― це абсолютно нормальна річ, і зараз ми маємо на неї певний час. Україна на своєму шляху сьогодні долає дуже багато нових проблем. Ми навчилися перемагати великий флот на морі, боротися з літаками, тобто, чинити спротив найбільшій та найсильнішій, як то кажуть, армії світу. Ми змогли її зупинити. А також ми змогли приймати рішення задля європейської інтеграції та збереження прихильності партнерів. Наш президент сидів в Овальному кабінеті та витримував те, що там відбувалося. Тобто, нам не звикати до складних завдань. А головне завдання ― поєднати дві важливі речі: захистити наших громадян і захистити інтереси держави. Тоді нам усе вдасться.
"Усе набагато цікавіше, ніж ми засвоїли через радянські історичні наративи"
Усвідомлення спільності історії кримськотатарського та українського народів потребує більшого знання. Де читати про історію, культуру, дипломатію, визвольні рухи кримськотатарського народу?
Звісно, такі книжки написані та буде багато ще написано. Але ці знання треба інтегрувати у навчальні програми. Більшість того, що ми знаємо про Україну, ми засвоюємо у школі та університеті. Відтак маємо пропрацювати на рівні держави багато того, що стосується змісту підручників з історії. Це велика робота, яка вже ведеться. Наша держава потроху ухвалює потрібні рішення. Академічне середовище пішло набагато більше вперед у розумінні нашої співпраці, взаємопоєднання двох народів. Уже є багато класних досліджень стосовно різних періодів української історії з точки зору взаємин між Степом та Україною, між Кримським ханством та Українською державою. Все набагато цікавіше, ніж ми засвоїли через радянські історичні наративи.
Читайте також: "У Криму є кого рятувати і звільняти". Джелял про "кримські" заяви Трампа
