Сергій Жадан. Фото: facebook/PEN Ukraine/Roman Baluk
"Знати історію ― це база. Творити історію ― це ХАРТІЯ"
Нині Сергій Жадан ― військовослужбовець "Хартії". Ви працюєте у них як письменник?
Ні, немає такої посади. Є посада комунікаційника у секції військово-цивільного комунікування та інформаційної підтримки штабу.
Комунікаційник у них дуже крутий. Тому що я їду по Києву і бачу борд: "Знати історію ― це база. Творити історію ― це ХАРТІЯ". Це ви придумали?
Це придумала наша команда. У нас серйозна команда, і ми багато робимо для того, щоб про бригаду всі знали та щоб у бригаді все було. Адже коли у бригаді все буде, то наші бійці будуть забезпечені та убезпечені. Отже, ми ― та сила, яка на перший погляд ніби не помітна, але вона приносить велику користь бригаді.
У соцмережах лунає певна зневіра, мовляв, "вони такі розкручені". А як ви на це дивитеся зсередини?
"Хартія" цілий рік від початку повторного наступу росіян на Харківському напрямку тримає цей напрямок. Ми там перебуваємо в районі Липця, і не просто стоїмо, а просуваємося вперед. Сьогодні мало де на фронті українське військо рухається вперед. А ми рухаємося. Це не прориви і не потужні атаки, але щоденна копітка робота наших бійців. Маємо позиційну війну, дуже криваву і жорстоку, яка нагадує десь трохи Першу світову війну.
Але ця війна відрізняється, бо вона не має меж. Лінія фронту розмита, ворог стріляє по всій Україні.
Безперечно, є відмінності. Але великі глобальні війни багато в чому подібні. Це лінія фронту, яка то рухається, то застигає, постійна загроженість. У Другій світовій також бомбили на різних напрямках тилові міста. А Харків тепер ― місто не просто прикордонне, а й прифронтове. Це фортеця, східний форпост країни, який тримає оборону і закриває собою велику територію.
Фото: facebook/13-та Бригада Національної гвардії України "Хартія"
"Ми доволі креативні"
До вас у підрозділ йдуть люди? Що ви їм говорите? Адже кожен, хто представляє свій підрозділ у нашому ефірі, запрошує стати до його лав.
До нас йдуть люди. Нам це дуже приємно і для нас це велика честь, що й українці, й іноземні громадяни обирають саме "Хартію". Це великий аванс довіри. У "Хартії" до бійців ставляться з повагою. У нас поняття поваги та гідності ― це не просто абстрактні слова, це ті речі, якими керуються наші командири. І багато бійців, які перейшли до нас з інших підрозділів, у "Хартії" почуваються справді на своєму місці, відчувають повагу і братерство. Ми намагаємося вибудовувати таку горизонтальну систему, де бійці є частиною чогось великого, вони не просто рекрутинговий матеріал, а особистості, які роблять дуже важливу і небезпечну роботу, але з тим, щоб завершити цю роботу перемогою, повернутися додому і далі займатися тим, чим вони займалися до війни.
Звісно, якщо проаналізувати, то можна знайти якісь недоліки і в нашій бригаді. Це залежить від того, що ми хочемо знайти. У кожної людини може бути різний настрій, вона може бути виснажена і роздратована. Але коли я кажу про гідність і повагу, то маю на увазі риси і стандарти, на які ми орієнтуємося та яких хочемо досягти у своїй бригаді. Щось у нас виходить, а щось не виходить, але в цілому ми доволі відкриті до критики і зауважень. Намагаємося не ховатися і бути відвертими.
Ви справді обросли медійністю, є навіть радіо "Хартія".
Є радіо, є наші сторінки, пресслужба працює. Сьогодні медійність ― це дуже важлива складова. Мати свою радіостанцію насправді не дуже складно і не дуже затратно. Головне ― розуміння командування, його воля. У нас бригада доволі креативна. Взагалі, у Сили оборони України прийшла велика кількість людей із медіа та інших культурних сфер. Хтось на бойових посадах, хтось не на бойових, як я, наприклад. Але так чи інакше люди працюють у бригаді на спільну справу та спільне майбутнє.
"В умовах війни харків’яни не дають перерватися нитці культурного життя"
Ці люди з радіо "Хартія" мають бути всі фізично присутні у Харкові? Розкажіть про Харків сьогоденний.
Так, звісно, ми в Харкові. Сьогодні у Харкові живе десь 1 млн 300 тисяч людей. У нас дуже контрастна реальність. З одного боку, понад 200 тисяч ― це переміщені особи, тобто українці з прифронтових територій Харківської області, Донеччини, Луганщини та з окупованих територій. Але більшість ― це харків’яни, які від початку війни залишаються у місті. Хтось виїжджав і повернувся. Багато військових, тому що Харків тримає оборону і закриває собою сусідні області ― Дніпропетровську і Полтавську. Велика кількість молоді та всього цікавого. А з другого боку, місто сильно побите і травмоване. У нас не працюють театри і концертні зали, зруйновано Палац спорту. Але, тим не менш, відбуваються культурні заходи у захищених просторах. Після війни це буде дуже цікавою темою для дослідження: як в умовах війни, постійної загроженості харків’яни не давали перерватися нитці культурного життя, як вони збиралися і робили вистави, фестивалі, концерти тощо.
"Багато спілкуємося з дітьми та молоддю, бо майбутнє формується вже сьогодні"
Ми плавно підійшли до "Хартія-Хаб". Уже з’явився такий портал і в Києві, а два попередні показали свою ефективність.
Ефективність вони ще покажуть, зараз ми лише запускаємо цю роботу. Це робота нашої комунікаційної секції, для нас дуже важливо підтримувати зв’язки з громадами, місцевими владами у різних регіонах, бізнесовими спільнотами, медіаспільнотами, а головне ― з молодіжними середовищами. Ми багато спілкуємося з дітьми та молоддю, маємо стратегічну співпрацю з "Пластом", із кадетами профільних училищ та університетів Нацгвардії та ЗСУ. Адже молодь ― це майбутнє, а воно формується вже сьогодні.
А що робити з тією молоддю, яка ведеться на зрадницькі гроші, підпалює автомобілі військових?
Такі речі є і в Харкові, на превеликий жаль. Але ж ми розуміємо, що війна ведеться не за шматки території, а за наші голови, серця та свідомість. Відповідно, нам треба перехоплювати ініціативу у нашого ворога, який дуже підступний та наполегливий у бажанні нас знищити. Тому з молоддю треба працювати. Чим більше їх залучимо ми, тим менше шансів, що їх залучить наш ворог. Наша бригада зараз масштабувалася до корпусу, а наші хаби є однією зі складових цієї роботи. Ми відкрили хаби у Львові та Франківську, а зараз у Києві на вулиці Шота Руставелі. Найближчим часом відкриваємо у Кривому Розі та в інших містах.
Корпус ― це понад 30 тисяч бійців із різних регіонів України, відтак нам дуже важливо тримати зв’язки із громадами, звідки бійці мобілізувалися, спілкуватися з їхніми родинами та колишніми керівниками на роботі. Тоді боєць буде розуміти: доки він воює, про його рідних не забули, їм допомагають. А якщо він, не дай Боже, зазнає поранення, то від нього не відмовляться і він не залишиться на вулиці. Ми намагаємося витворити середовище однодумців, людей, що об’єднані спільними принципами та сенсами.
"На творчість зараз майже немає часу, але…"
Розкажіть про себе як військовослужбовця.
17 травня минув рік, як частина "собак"-музикантів нашого гурту мобілізувалися. Ми одразу пішли в "Хартію", бо великою мірою створювали її, я придумав назву, і з 2022 року ми постійно допомагали бригаді як волонтери. Зараз для нас неприпустимо, щоб боєць приходив у бригаду, а потім на позиції без підготовки. Мої особисті завдання як військовослужбовця, звісно, змінилися. Я маю свої функції та обов’язки, це моя робота на сьогодні.
Чи є зараз час на творчість?
На творчість зараз немає часу, якщо говорити чесно та відверто. Майже немає. Але є можливість, яку ми узгодили з командуванням, дати кілька концертів, наприклад. Спільно з Першою приватною броварнею ми робимо тур "Нескорені", щоб позбирати кошти на бригаду і водночас поспілкуватись із громадами, адже це виступи у різних містах, там будуть присутні місцева влада та бізнес-спільноти. Тобто це буде частина нашої комунікаційної роботи.
Мені неймовірно приємно спостерігати, як формується наша бригада, а тепер вже корпус "Хартія". До нас приходить велика кількість цікавих людей, які мають бачення того, що саме вони будуть робити, мають свої переконання та принципи, котрі узгоджуються із принципами бригади. Зараз до нас доєднався Юрій Бутусов, а перед тим ― Юлія Паєвська "Тайра". Люди хочуть працювати і приносити користь, розуміючи, що саме в нашому середовищі вони будуть ефективними.
Ви кажете, що у вашій бригаді є все. А чи повинно так бути, що по різних підрозділах ― все по-різному щодо забезпечення?
Так не має бути. Армія має бути забезпечена вся. Ясна річ, я не протиставляю нашу бригаду іншим бригадам. Ми переймаємося за всіх бійців, але оскільки я служу в "Хартії", то можливості допомагати іншим підрозділам вже не маю. Це моя робота, моя родина, моє середовище, якому я допомагаю. Звісно, є різне забезпечення бригад та різне ставлення командирів до забезпечення. Але давати оцінки і поради ― не моя компетенція. Війна неймовірно затратна річ, і коли усвідомлюєш, скільки коштів витрачається на те, щоб просто вистояти, а їх можна було використати зовсім інакше та зробити так багато чудового, стає сумно.
3333 ― інформаційний центр "Хартії"
Як же знайти бригаду "Хартія"?
Це дуже легко. Можна набрати 3333 ― це наш інформаційний центр, там дадуть будь-яку консультацію та інформацію. Є наші сторінки у соцмережах, а також працює "Хартія-Хаб", зокрема у Києві. Там буде інформаційний, рекрутинговий, освітній та культурний центр, це такий портал, посольство "Хартії". А вчора на залізничному вокзалі ми відкрили виставку, присвячену "Хартії". Усіх киян та гостей міста запрошую відвідати перехід, що поєднує Центральний та Південний вокзали. Виставка інтерактивна, там можна і "політати" на дроні, і подивитися, як працює штаб та центр планування бригади. Велика кількість цікавої інформації.
Чи відчуваєте, що ви зараз саме там, де потрібні?
Насамперед, я є громадянином України. І безперечно, зараз перебуваю там, де я максимально ефективний.