Фото з відкритих джерел
"Понад 90% країн, де існує металургія, ставляться до брухту як до стратегічної сировини"
Як ви ставитеся до того, що різко зріс експорт брухту з України? Чому так відбувається?
Звісно, це проблема. Брухт у дефіциті, нам його не вистачає. Брухт у нашій галузі використовується і на металургійних комбінатах повного циклу, які виробляють сталь із залізної руди, і на електрометалургійних підприємствах, де брухт ― це основна сировина. З точки зору держави, найбільш показовими цифрами можуть бути такі. У нас існує, наприклад, мито на експорт брухту, але експортери брухту сьогодні експортують його транзитом через держави Євросоюзу. І таким чином Україна в минулому році недоотримала більше 2 млрд гривень. Цього року обсяги зростають, але Україна недоотримує вже 3,5 млрд. Ще показовіші цифри: якщо цей брухт буде перероблено в Україні, то наша держава отримає і до бюджету десятки мільярдів гривень, і валютної виручки мільярди доларів або євро. Практично всі країни світу, в яких розвинута металургія, так чи інакше обмежують експорт цієї сировини. Євросоюз та США роблять це не так завзято тільки тому, що у них дуже великий профіцит брухту, адже там розвинуте машинобудування, металообробна промисловість, яка генерує цей брухт. Металургам цих країн його вистачає, тому його можуть експортувати. Понад 90% країн, де існує металургія, ставляться до цієї сировини як до стратегічної. І роблять все можливе у рамках міжнародного законодавства для того, щоб обмежити експорт брухту і переробляти його всередині країни. Міжнародні консалтингові компанії робили дослідження з цього приводу, коли ми вводили експортні мита на брухт у 2016 році. Тоді було підраховано, що український бюджет отримує у 8-9 разів більше надходжень від того, коли тонна брухту переробляється всередині країни у сталь, металопродукцію і потім продається тут чи експортується, ніж надходження просто від експорту брухту.
"У 2016 році ухвалили закон про тимчасове введення експортного мита на брухт чорних металів з України"
Чому вводилися ці експортні мита? В Україні існує конкурентне середовище, тож ціни на брухт формуються конкурентні. Усі ці компанії борються за кожну тонну брухту. Але важко конкурувати, наприклад, з молдовським металургійним заводом, який розташований у російському анклаві ― Придністров’ї та отримує практично безкоштовно електроенергію і газ від РФ. У собівартості електрометалургії дві складові ― брухт та електроенергія. Якщо ти отримуєш від РФ дармову електроенергію, то принагідно можеш призначати будь-яку ціну за брухт і викачувати його з України. Друга країна ― Туреччина, куди йде величезна кількість брухту і з України, і з Євросоюзу. Турецька металургія користується преференціями від своєї держави, ця галузь будувалася фактично з нуля від кінця 1980-х ― початку 90-х. Цей турецький ринок більшою мірою закритий для української продукції. Вони з 2014 року продовжують купувати енергоносії у Росії, відтак зрозуміло ― якщо у вас в рази дешевша електроенергія і ви маєте преференції, то можете виставляти неконкурентні ціни. Для того, щоб із цим боротися, у 2016 році ухвалили закон про тимчасове введення експортного мита на брухт чорних металів з України.
"Європейські металурги подали пропозицію щодо обмеження експорту брухту з Євросоюзу"
Нещодавно Мінекономіки виносило на громадське обговорення проєкт постанови Кабміну, яким пропонувалося запровадити ліцензування і квотування експорту брухту чорних металів зі встановленням нульової квоти на 2025 рік. Що про це відомо?
Так і є. Особливістю чинного закону про експортне мито є те, що він розповсюджується на країни Євросоюзу, з яким у нас підписано договір про асоціацію, та з деякими іншими країнами. Але треба розуміти, що ЄС до 2022-23 року не приймав український брухт, тому що ринок української брухтозаготівельної галузі ― якщо не чорний, то сірий. Незрозуміло звідки, без документів з’являється брухт, потім оформлюються документи, якось це підтасовується тощо. Так відбувається у більшості випадків, коли не йдеться, наприклад, про продаж брухту Укрзалізниці або іншої державної компанії. І тому для багатьох заготівельників брухту було практично неможливо отримати в легальний спосіб сертифікат походження, а отже, Євросоюз такий брухт не приймав. Але зараз знайшли якісь шляхи ― і цей сертифікат походження отримують в Україні. Тут треба, щоб наші контролюючі органи подивилися, як це стало можливим. Отже, лазівка є, щоб експортувати брухт, але не в Євросоюз, а транзитом ― через європейські порти цей брухт іде в Туреччину, Індію, Бангладеш, інші країни, які продовжують купувати російські енергоносії та можуть собі дозволити скуповувати брухт по всьому світу. Саме тому європейські металурги подали пропозицію щодо обмеження експорту брухту з Євросоюзу. Думаю, це рішення буде ухвалено до кінця 2026 року.
Читайте також: "Дії щодо заборони експорту брухту шкодять ринку" – експерти
"Набагато вигідніше переробляти брухт в Україні"
Ми віримо, що Україна в середньостроковій перспективі буде частиною Євросоюзу і для нас важливо, щоб брухт, ця стратегічна сировина, яка нам дуже знадобиться на етапі відбудови, залишалась в Україні як частині Європи. І коли Євросоюз прийме ці обмежувальні заходи, то напевно багато питань буде знято. Але до того часу ми вимушені регулювати все це в ручному режимі ― прийняттям постанови Кабміну про ліцензування та квотування щодо брухту. В умовах війни багато продуктів регулюються в такому ручному режимі, наприклад, коксівне вугілля. Це дозволить уряду України оперативно реагувати на зростання експорту цієї стратегічної сировини. Тому що для будь-якого чиновника зрозуміло, що набагато вигідніше переробляти брухт в Україні. Єдина позиція, яка може стримувати нас, це ставлення наших міжнародних партнерів. Але ми озвучували цю нашу проблему і в Євросоюзі, і в Єврокомісії та пояснювали, чому ми з цим стикнулися.
.jpg)
Олександр Каленков
"У нас з’явилося дуже багато брухту, пов’язаного з війною"
За роки війни було знищено величезну кількість російського військового залізяччя, це сила-силенна металу. Чи відбувається робота зі збирання цього металу та його утилізації або переробки?
У нас з’явилося дуже багато брухту, пов’язаного з війною. Зруйнована російська і наша військова техніка. Це специфічний брухт із домішками спецсталі та іншими додатками, який потребує специфічного регулювання. Його не завжди беруть навіть металурги, думаю, він заслуговує особливого підходу. І друга частина брухту ― це зруйнована інфраструктура, будинки, промислові споруди. Цей брухт ми можемо переробляти в Україні, для того щоб потім відбудовувати міста. Ще одна особливість, чому брухт важливий у плані нашої євроінтеграції. Брухт і взагалі метал ― це приклад ідеального екологічного матеріалу, який можна переробити, повністю відновити всі його властивості та знову використовувати. Чим більше ми використовуємо брухту у виробництві сталі, тим менше викидів СО2. А ми на шляху до ЄС маємо відповідати екологічним параметрам.
Отже, зруйнована інфраструктура ― це джерело брухту, який важливо переробляти. Спалена військова техніка ― специфічний брухт, який потребує первинної переробки, це окрема галузь, але цим варто займатися, бо йдеться про тисячі тонн. Є ще такий момент. США та ЄС генерують брухт, маючи дуже розвинене машинобудування. В Україні такого не відбувається, на жаль. 90% брухту в Україні ― це так званий амортизаційний брухт. Списуються старі вагони, люди ремонтують балкони тощо. Така ситуація збережеться ще деякий час, адже ми маємо великі руйнування через війну. Але в майбутньому, сподіваюся, чим більше буде в Україні розміщено переробних і машинобудівних підприємств, тим більше буде побічного продукту ― брухту, який може перероблятися металургами. Проте сьогодні нам дуже прискіпливо треба ставитися до кожної тонни брухту.
Тобто за кордон брухт продають дорожче, ніж українським компаніям, які можуть переробляти?
На жаль, так. Тому що нам важко конкурувати з турками, які мають ціну енергоресурсу в рази нижчу, ніж наша. Я можу судити про це тільки за неофіційною інформацією про хабарі, які беруться за надання дозволу ― 60-100 доларів. Це та різниця плюс якийсь навар, що його наші "ділки" можуть ділити з органами, які дозволяють вивозити брухт з України.
"Укрзалізниця та компанії, що пов’язані з енергетикою та інфраструктурою, продукують найбільше брухту"
З чого зараз найбільше продукується українського брухту? Окрім Укрзалізниці, які ще брухтоутворюючі галузі?
Серед державних компаній Укрзалізниця ― найбільша. Але у них була проблема. Укрзалізниця не могла реалізовувати свій брухт від серпня-вересня 2023 року. Тобто майже два роки вона не реалізовувала жодної тонни. А зараз перші торги не відбулися, тому що була завищена ціна. У цих торгах зазвичай беруть участь і металурги, і брухтозаготівельні компанії, тобто десятки учасників. Якщо це аукціон, то ви можете поставити будь-яку ціну, а після торгу ціна буде все одно ринковою. Але поставили ціну, яка від початку була вищою за ціну на ринку. Чому це відбулося? Тому що заклали завантаження-розвантаження та інші побічні роботи за завищеними цінами. І в результаті зірвали проведення аукціону. Дуже сподіваюся, що вони проаналізують, зроблять висновки і призначать нормальну ціну. Ви можете навіть поставити нуль, але попит доведе цю ціну до ринкової. Окрім Укрзалізниці, можу назвати компанії, що пов’язані з енергетикою та інфраструктурою. Дуже важливою є державна політика у цій сфері, яка може заощадити Україні буквально мільярди гривень.
