Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Нашим бійцям вдалося зупинити ворога на околицях Юнаківки"
Ще 12 червня президент України Володимир Зеленський відзначив, що українці потроху виштовхують росіян із Сумщини, але ті там усе ще перебувають. Які цілі зараз ставить ворог на цьому напрямку?
Усе виглядає так, що нашим бійцям вдалося зупинити ворога на околицях Юнаківки. Юнаківка – це великий населений пункт, приблизно за 7-8 км від державного кордону. І він є важливим з точки зору логістики. Це дорога Суми-Суджа, яка проходить через Хотінь, Писарівку, Юнаківку. І все виглядає так, що ресурсів атакувати далі у ворога немає. Тобто вони дійшли до Юнаківки, були зупинені. І є вже повідомлення, зокрема, Сирський це коментував, що набагато менше стало спроб ворога атакувати вглиб, далі за Юнаківку, використовуючи ті ж квадроцикли, мотоцикли та іншу легку техніку. І все виглядає так, що ту "буферну зону", яку вони хотіли зробити, вони її зробили. Тобто, прикордонні села вони захопили, але йти далі ресурсів у них немає. І йти далі їм буде набагато важче. Далі там 3 великих села – Писарівка, Хотінь і Юнаківка, а за ними величезний ліс. Якщо вони в цей ліс зайдуть, то це означає, що під деревами дрони будуть працювати дуже обмежено. Доведеться вступати в піхотні бої, постійні сутички з нашими піхотинцями. Тобто набагато більшу кількість бійців їм треба буде там використовувати. І все виглядає так, що йти у цей ліс вони навіть бажання не мають, не те, щоб ресурсів.
"Протидія єдина – система контрбатарейної боротьби"
Але ворог має можливість обстрілювати ці населені пункти. Тут є якась протидія, чи потрібно тільки відтісняти?
Я нещодавно був у Сумах і там постійно чути удари керованими авіаційними бомбами. Це велика відстань, це приблизно район нашого Курського плацдарму та Юнаківки, по якій ворог завдає удари. В саму Юнаківку підтягнути артилерію дуже важко, тому що артустановки великі, вони помітні і найімовірніше вони будуть знищені. По Сумах прилітало уже з російських реактивних систем залпового вогню. На жаль, у них є система з дальністю 70 і навіть більше кілометрів. А від Сум до кордону приблизно 28-30 км. Тобто ця відстань перекривається "Смерчами" і "Ураганами". Протидія єдина – це система контрбатарейної боротьби. Тобто треба знаходить ці російські РСЗВ і знищувати їх за допомогою тих же HIMARS або ударів авіації керованими авіабомбами. Виходу немає, крім як відтісняти ворога. Тоді місто Суми може стати безпечним. Але наразі у ворога є можливість діставати до Суми артилерійськими боєприпасами
У росіян 600-650 тисяч бійців на всій лінії фронту в Україні, з яких воює максимум 250-300 тисяч
Наша лінія фронту – понад 1000 км. І якщо раніше ворог десь зосереджував свої сили і перекидав туди резерви з інших напрямків, то зараз вони здається на всіх напрямках намагаються фокусуватися і підтягувати туди свої внутрішні резерви. Наскільки це впливає на перебіг подій і наскільки ми можемо переламати цю ситуацію?
Нам так здається, що ситуація така, що у ворога нібито на всіх ділянках фронту є ресурси. Це тому, що ми стоїмо в глухій обороні, бо в нас людей не вистачає на ці 1500-1700 км лінії фронту. І ми навіть не робимо спроби ніде атакувати. Якісь контратаки є, але вони відносно невеликі. Всі інші операції – це переважно оборона. Тому воно має такий вигляд, що начебто ворог має змогу тиснути на всіх ділянках фронту. Але насправді у росіян ресурсів, щоб закрити всі діри в своїй обороні, немає, це нереально. У них 600-650 тисяч бійців на всій лінії фронту, з яких воює 250-300 тисяч, це в кращому випадку. Беремо 1500 км, беремо 300 тисяч бійців і отримуємо, скажемо прямо, ну дуже "ріденьку оборону". В кращому випадку – 10 бійців на кілометр. Але ж на таких ділянках фронту як Покровськ, Сумщина, вона набагато щільніша. На Сумщині – 60 тисяч бійців, на Покровську – більше 100 тисяч. Тобто дірки у фронті знайти абсолютно реально.
"Треба використовувати всі види ураження"
Особливістю цієї війни називають багатокілометрові "кіл-зони", де піхота точно буде атакована з повітря дронами, виробництво яких налагодили і ми, і ворог. Де у нас зараз перспективні місця і де слабкі?
Про "кіл-зону" ви абсолютно точно сказали. Цю "кіл-зону" ми обговорювали ще 2023-го року, але тоді її створювала артилерія. Тобто, була задача робити таку щільність вогню, щоб ворог не міг прийти. У чому проблема дронів? Дрон летить з обмеженою швидкістю, в найкращому випадку 100-120 км/год. Тобто оператор бачить пересування тих самих мотоциклетних бійців, які швидко рухаються до певних позицій, оператор дрона піднімається і йому треба летіти до точки удару цим FPV хвилин п'ять. І ось цей час є у ворога, щоб пройти через цю "кіл-зону". Крім того, у нас є інші засоби для знищення позицій ворога. Треба відслідковувати позиції російських дронарів і робити їх знищення пріоритетним. Тобто, використовувати всі види ураження: і наші дрони, і артилерію, і можливо навіть говорити про використання HIMARS чи авіаційних боєприпасів для їх знищення.
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
У росіян є деякі успіхи на Покровському напрямку, але вони відносно мікроскопічні
Німецьке видання "Zeit" пише, що нещодавно на Покровський напрямок приїздив сам начальник Генштабу ЗС РФ Герасимов. Що він там робив, кого намагався підбадьорити і що там зрештою зараз відбувається?
Такі поїздки дуже рідкісні. Якщо наше командування приїжджає доволі часто, щоб розуміти ситуацію, щоб спілкуватися з бійцями, з командирами на місцях і розуміти їхні проблеми, то у росіян таке відбувається дуже рідко. Не хочу кидатися словами, що це боязнь, але в них набагато більше шарів управління між Герасимовим і рядовими бійцями. І це свідчить про те, що в них, вочевидь, є якісь проблеми. Ці проблеми Герасимов хоче зрозуміти і вирішити. Тобто, темпи наступу не ті, як вони очікували. Так, у них є деякі успіхи на Покровському напрямку, але вони відносно мікроскопічні на тлі тих ресурсів, які вони туди кинули. І це свідчить про те, що між Герасимовими і умовним бійцем в окопі є щось, що Герасимов не може зрозуміти. Тобто, він віддає команду атакувати, йому докладають, що всі ресурси є, завтра будуть успіхи, але успіхів чомусь немає. Саме це він хоче зрозуміти і тому він туди приїжджає, щоб побачити на власні очі й зрозуміти ці проблеми.
Головком ЗСУ Олександр Сирський під час зустрічі з журналістами визнав, що ми програємо росіянам за оптоволоконними дронами. У чому тут проблема? Ми можемо надолужити і теж масштабувати цей процес?
Ми якоюсь мірою опустили процес у цілому створення безпілотних систем. У нас був Сухаревський командувачем Сил безпілотних систем. Він доволі досвідчений офіцер, який воював ще в Іраку більше 20 років тому. Його поважають у військах, але чомусь не зміг налагодити створення цих систем. У нас тільки зараз формуються полки безпілотних систем. Ще не закінчений процес. Виробництво дронів у нас досі відбувається безпосередньо у військових частинах. Вони там пиляють якісь тротилові міни, розбирають, роблять боєприпаси, модернізують дрони тощо. І цих питань дуже багато. Вони повинні вирішуватися на рівні командування Сухопутних військ. До речі, там теж змінився командувач і сподіваюсь, що це дуже сильно підштовхне вперед весь цей процес.
Читайте також: "Досвід війни зумовив реформи". Попович про перехід на армійські корпуси
