Софійський собор у Києві, який був пошкоджений внаслідок російського обстрілу 10 червня 2025 року. Фото: Facebook/Микола Точицький
"Це була дуже неоднозначна і дуже неприємна ситуація"
З 24 червня з вами поновлено контракт, згідно з яким ви залишилися керівницею Національного заповідника "Софія Київська" до кінця воєнного стану плюс 12 місяців. Напередодні була тривала стадія перевірок заповідника, і ми всі стежили за цими подіями. Ми побачили потужну реакцію культурної спільноти, як української, так і міжнародної. І вкрай важливою була підтримка колективу заповідника, який виступив на вашу підтримку. Як ви самі оцінюєте цю ситуацію? Що ви відчували в цей період?
Це була дуже неоднозначна і дуже неприємна ситуація. Адже за плечима багато років роботи, досягнень, міжнародних програм, згуртованості колективу. Все почалося з приходом нового складу Міністерства культури в частині охорони пам'яток. У вересні змінився міністр і з'явилися нові людини у складі міністерства, які займаються культурною спадщиною – начальник департаменту і деякі спеціалісти. Вже на початку жовтня до мене почали доходити чутки, що пан Шорніков, який претендував на місце начальника Департаменту охорони культурної спадщини, викликав своїх співробітників і наказував їм шукати на мене будь-який компромат. Люди, котрі мені це розповідали, готові про це свідчити. Хоча він ніколи зі мною не зустрічався і в очі мене не бачив.
Потім пішли чутки, що він почав стверджувати, що я, мовляв, у буферній зоні на Георгіївському провулку погодила якесь незаконне будівництво. Навіть якби мій підпис там і був, то в цій системі погоджень він взагалі ніде не має бути присутній. Тому я цього робити просто не могла. Я йому подзвонила і запитала, чому ширяться такі чутки, які вже вийшли за межі міністерства. Спочатку він не знаходив часу зустрітися зі мною, а потім знайшов. На зустріч я принесла архітектурний концепт вирішення фасадів на Георгіївському провулку. Якщо ви буваєте на території заповідника і дивитеся на той Георгіївський провулок, там стоять три будинки в якійсь будівельній сітці зі страшними облупленими фасадами. І коли та території проводиш якийсь захід, де все красиво, органічно і естетично, а потім піднімаєш туди очі, бачиш дуже некрасиві фасади. Отримавши цей архітектурний концепт на вирішення фасадів, я дуже раділа, що це справді красиво.
До мене приходили архітектори, які займалися проєктуванням, і вони говорили про свої наміри влаштувати на нижніх поверхах галереї і кав'ярні, а в перспективі зробити Георгіївський провулок пішохідним. З цього приводу і був написаний мною лист. Про те, що я їх підтримую. І коли я прийшла до пана Шорнікова і принесла цей архітектурний концепт, погоджений у 2023 році, він відкрив абсолютно іншу документацію з електронного реєстру кінця 2024 року.
Потім із 4 грудня, три місяці 11 чоловік із Держаудиту працювали у нас. Перевірка кожного дня. Вони перевіряли фінанси за 5 років, а це близько 700 мільйонів гривень. Також вони наймали ліцензованих реставраторів і будівельників, які перевіряли всі наші реставраційні роботи. Кожен міліметр і сантиметр. Чи збігаються обсяги виконаних робіт з тими, що вказані в актах. Після обстеження реставраційних робіт ми отримали окремий акт на 25-ти сторінках, де розбіжностей виявлено не було. Ми працюємо чесно, у нас ніколи не було з цим проблем. Але люди переконалися самі, що все, що в кошторисах і актах повністю збігалося і по ціновій політиці, і по обсягах виконаних робіт.
Коли перевірка закінчилася, ми отримали акт з двома зауваженнями. Справді, у нас були помилки, які були одразу виправлені під час перевірки. І це нормально. Люди працюють, і вони помиляються, не може все бути ідеальним. Хоча, як на мене, зауваження були абсурдними. Перше стосувалося Гостинного двору, де в проєктній документації на першочергові роботи було зазначено, що треба виконати огородження галереї. Але попередній замовник чи власник зробив це огородження. Воно залишилося на об'єкті. Але не було огородження сходових площадок. А це вже небезпечно. І ми їх виконали. І це нам поставили у провину. Щодо другого зауваження ми подали до суду. Річ у тім, що ми виплатили перед новим роком людям, які працюють у нас двірниками, прибиральниками, у яких малий заробіток, зі спеціального фонду додаткову надбавку до зарплати. Це "аж" всього навсього 23 тисячі гривень.
Оце і всі зауваження, які нам пред'явили. А між собою вони казали, що на нашому прикладі треба вчитися, як вести господарство. Наскільки все було зразково. Помилки трапляються в усіх. Але жодних крадіжок, завищених обсягів, втрат для держави. Нічого цього не було.
Міністерство цим не задовільнилося і призначило ще одну комісію з восьми людей. Вони цілий місяць ходили, щось дивилися. Акт вони не хотіли віддавати, бо він був позитивний.
І коли все це закінчилося, мені потрібно було йти на операцію. 15 січня мені зробили операцію, а 18 січня, у Страсну п'ятницю, коли я лежала з температурою 39, мені подзвонив пан Шорніков і запитав, що тут відбувається в заповіднику? Я спочатку взагалі не зрозуміла, що відбувається. А з'ясувалося, що мова йшла про військового, котрий 8 місяців чекав на відпустку, щоб здійснити свою мрію. Рік тому він був із військовими капеланами в Софії і загадав собі взяти шлюб та відсвяткувати його саме в Софії, під Орантою. Не в соборі, а на території заповідника. Для нього це було дуже важливо.
Тоді про цю історію багато писали у ЗМІ, мовляв, доречно чи не доречно дозволяти шлюб у Софії Київській. Однак, ви зауважили, що йдеться не про собор, а про територію.
Саме так.
І це те найменше, що ми можемо зробити для тих, завдяки кому ми живі.
Приїхав Шорніков, інші, вони викликали поліцію, була вже восьма вечора. Всі вже збиралися додому. Було 32 особи. Це були капелани, його побратими і найближчі родичі. Це було зовсім маленьке весілля в ресторані, який у нас орендує приміщення. З нас зробили через це ледь не злочинців. Але у нас був і договір з рестораном, і на цей захід був договір. Вони нам платили гроші. Більше того, всіх, хто в цьому ресторані влаштовує якісь заходи, ми запрошуємо на екскурсії. І всі ці військові теж прийшли на екскурсію, вони за неї заплатили, заплатили за вхід до собору. Він нас вимагали всі договори, які ми уклали з молодими. І це було дуже гидко.
"Ми зобов'язані заробляти кошти. Це наша господарська діяльність, регламентована постановами Кабінету міністрів"
Олеся Островська-Люта тоді написала пост на своїй сторінці про те, що будь-який заповідник і музей має право на ведення господарської діяльності. І часто музеям ставлять це запитання, а що, мовляв, ви самі на себе заробляєте?
Ви абсолютно праві. Ми зобов'язані заробляти кошти. Це наша господарська діяльність. Міністерство щороку доводить нам план, скільки грошей ми маємо заробити. Тому що у держави на сьогодні під час війни не так багато грошей на культуру. Ми маємо погасити видатки на зарплату, яку держава не дає. Охорона також не покривається державою. Є комунальні платежі. Тож ми змушені заробляти ці кошти. Це господарська діяльність, регламентована постановами Кабінету міністрів. І нічого погоджувати ми ні з ким не повинні. У нас є план роботи на рік. І в рамках цього закону ми це робимо. Так було весь час, і так має бути
Мало того, міністерство плутає слово "заповідник". Ми не є заповідником по структурі. У нас навіть не Положення про заповідник, а Статут, бо ми є, згідно з нашим законодавством, культурно-освітнім науково-дослідним закладом. І це інші нормативи, аніж ті, на які спирається міністерство. Цим людям не завадило б читати закони. Замість того, щоб займатися законодавчою базою і нормативною, а у нас пробілів в цьому дуже багато, особливо зараз, коли потрібне оперативне управління, коли потрібно звільнитися від бюрократичних перепон, вони займаються цькуванням провідних музейних закладів.
Я на комітеті Верховної Ради з культури так і заявила, що ці перевірки відбувалися в наказовому тоні, мої колеги до цього жили в спокійній ситуації, виконували свою роботу. Ми досягли дуже великих успіхів і в науковій роботі, і в музейній, і в господарській. Я вважаю, що ми один із найуспішніших закладів.
Неля Куковальська і Наталія Грабченко у студії Радіо Культура
Ступінь пошкоджень "Софії Київської" внаслідок російського обстрілу, вчиненого 10 червня 2025 року
Ми бачили, що під час одного з російських обстрілів заповідник постраждав. Що саме відбулося і наскільки це драматично?
Ми обійшлися мінімальними втратами. Слава Богу, що хоч так. Хоча це теж дуже прикро. Тому що пам'ятка постраждала. Відвалився невеликий шматок карнизу головної абсиди Софії.
Коли я дізналася про це, я одразу поїхала на роботу, і поки їхала до роботи, а це хвилин 15, у мене постійно боліло серце за те, щоб тільки нічого не трапилося з Орантою. Бо вона на внутрішній стороні цієї абсиди. І я розуміла, що вибухова хвиля могла не тільки зашкодити карнизу, а й цій найцінніший у світі мозаїці і нашій Богородиці Оранті, яка є символом збереженості нашої України і Києва.
Тому коли я приїхала, навіть на карниз не дивилася, а одразу подивилася на Оранту. Ззовні ситуація виглядала, як спокійна. Але потім наші науковці більше детально обстежили пошкоджений карниз спеціальними приладами. Слава Богу, там справді було все спокійно. Карниз постраждав, але його можна відтворити, відреставрувати. Прикро звичайно, що все так трапилося. Коли ми дивилися знизу, нам здавалося, що тільки один шматок карнизу постраждав. Але у нас є спеціальні механізми, ми піднялися туди і побачили, що й далі є руйнація карнизу.
Він розташований у не зовсім нормальному стані. Його треба або укріпляти, або відшаровувати і по-новому переставлять. Це буде вирішувати науково-реставраційна рада, яка найближчим часом за наказом міністра культури збереться. Є різні варіанти, як його відновлювати. Я дуже вдячна представниці ЮНЕСКО в Україні, яка приїхала в той же день, запропонувала свою допомогу. Вони взяли зразки цього розчину на хіміко-технологічний аналіз, і поки ми чекаємо на результати цього аналізу. Для того, щоб потім зробити такий же розчин.
Також я дякую послу Франції в Україні, який також приїхав нас підтримати в той же день. Адже він вважає, що Софія – це наша спільна історія. Тому що королева Франції Анна Ярославівна саме з Софії. Тут вона ходила, вчилася, жила. Вони вважають, що це наша спільна історія. І вони пишаються цим. Він також приїхав підтримати, запитав, що потрібно. Також цього дня нам подзвонили дуже багато меценатів і сказали, що долучаться своїми коштам. Я дуже сподіваюся, що цей процес ми завершимо до осені.
"Зараз літають "шахеди", є вібраційні навантаження від вибухів. Не варто виключати і диверсії"
Які є системи і способи продіагнозтувати проблему і вирішити, як її долати? Адже Софія розташована в центрі великого міста, де є вібраційні та атмосферні виклики.
Ми ставимося до наших споруд, як до наших батьків, до наших дідів. Тому у нас була розроблена комплексна система моніторингу. Ще в 2005 році, коли ніхто ще не знав про об'ємні моделі, про 3D сканування, ми вже зробили таку модель. І на ній ми вже змогли прослідкувати, прорахувати, які будуть наслідки для конструктиву Софії під дією тих чи інших факторів. Ми дивилися на ній сейсмічні навантаження, дивилися, де саме небезпечні зони, і чи потрібно їх підкріпляти. А з початку війни ми всім нашим пам'яткам зробили 3D моделі. Вони зроблені з величезної кількості точок і всі заведені в комп'ютер. На жаль, ми не можемо повністю прогнозувати стан, тому що дуже дороге програмне забезпечення.
Але незважаючи на це, до нас приїжджали інженери з Лісабонського університету і також пропонували будь-яку свою допомогу. Я запропонувала зробити модель дзвіниці, на якій ми зможемо прогнозувати будь-які події: вібраційні, сейсмічні навантаження. Зараз літають "шахеди", є вібраційні навантаження від вибухів. Не варто виключати і диверсії. І нам таку модель зробили. Я дуже вдячна професору Педро, який до нас приїжджав. Окрім цього, ЮНЕСКО закуповує для нас прилади, які вимірюють ці вібраційні навантаження. Я шукала їх всю війну. У мене було американська компанія, яка була готова нам їх поставити, але згідно з їхнім законодавством, їм потрібно було заплатити такий податок, який вдвічі перевищував вартість обладнання. І тоді у нас це не вийшло. Я почала шукати в інших місцях. І зараз ми вже на стадії отримання цих приладів від ЮНЕСКО. Я дуже вдячна всім, хто нам допомагає.
СУСПІЛЬНЕ ЗАВЖДИ ВІДСТОЮЄ БАЛАНС ДУМОК, СУСПІЛЬНИЙ МОВНИК ДОТРИМУЄТЬСЯ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ СТАНДАРТІВ. ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ ЗАХИСТУ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ ТА СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ШОРНІКОВ МАЄ ЗМОГУ ВИСЛОВИТИ СВОЮ ТОЧКУ ЗОРУ ЩОДО ЗАЯВ СТОСОВНО НЬОГО В ЕФІРІ РАДІО КУЛЬТУРА ГЕНЕРАЛЬНОЇ ДИРЕКТОРКИ “СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ” НЕЛІ КУКОВАЛЬСЬКОЇ.
