Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"Від ресурсів залежить і сталість, і успіх на полі бою"
Наші власні ресурси і ресурси наших партнерів, які вони дають або не дають нам. Як це позначається на фронті, яку ситуацію маємо станом на тепер?
Свого часу ми з вами вивели формулу, що саме від ресурсів залежить і сталість, і успіх на полі бою. Відповідно, ми критично залежимо від поставок озброєння та військової техніки від наших, зокрема, європейських партнерів, а тим більше від заокеанських партнерів. Десь на початку цього року ми говорили про те, що законтрактовані опції військово-технічної підтримки американського уряду ще за часів каденції Джо Байдена будуть практично повністю сповільнені ближче до середини цього року. Ми зараз фактично в цій точці. І я думаю, що нам варто досить уважно придивлятися до темпів та обсягів постачання озброєння і військової техніки саме з-за океану. Ми чули чимало дивних заяв, зокрема, від американського міністра оборони Піта Гегсета щодо проведення певних ревізій, постановки на паузу постачання американських озброєнь та військової техніки. Бачили також спростування з боку президента Трампа. Насправді, я думаю, що варто все-таки дослухатися до заяв офіційних осіб України, щоб чітко розуміти ситуацію і щодо темпів, і щодо масштабів постачання зброї та військової техніки. А поки існує певна невизначеність щодо цих процесів, я думаю, що варто придивитися до позиції німецького уряду. Тамтешній канцлер Фрідріх Мерц, здається, перебирає на себе лідерські якості щодо забезпечення поточних потреб українського війська не лише для ведення бойових дій, а й для закриття повітряного простору нашої країни. Всі ми є свідками цих масштабних російських ракетних та дронових атак, а отже, розуміємось на важливості для нашого війська мати необхідні ресурси, щоб відбивати раз за разом ці атаки.
"Українське військо зараз діє абсолютно раціонально"
Ми доволі часто говоримо про дрони-перехоплювачі тих же "шахедів," інших БПЛА, якими росіяни нас атакують. Експерти кажуть, що ця робота ведеться, є ефективні розробки, але ми розуміємо, що і ворог накопичує ресурси, масштабує виробництво. Наскільки ми зараз здатні протидіяти цьому терору і як загалом ви бачите розвиток цієї ситуації в найближчому майбутньому?
Я думаю, що має бути комплексний підхід. Свого часу колишній головнокомандувач ЗСУ, генерал Валерій Залужний казав, що не існує Wunderwaffe ("дивовижної зброї" – ред.) Тобто, лише комплексне поєднання різних типів озброєнь, військової техніки, устаткування, технологій дозволить нам створити технологічну перевагу на полі бою. Мені здається, що тут українське військо зараз діє абсолютно раціонально. Ми не лише "виносимо" промислові потужності російської оборонки, які задіяні в виготовленні тих самих "шахедів", а й працюємо над тим, щоб мати надійний захист від масштабних ракетних та дронових атак ворожої армії.
"Цей дощ надовго"
І тут, я думаю, варто дивитися на кілька позицій. По-перше, системна та методична руйнація ворожого оборонного промислового потенціалу має ще певні похідні негативні наслідки для росіян. Наприклад, минулі кілька діб призвели до фактичного колапсу в ключових логістичних авіаційних хабах РФ. Йдеться про Санкт-Петербург, про Москву, про низку інших російських регіонів, через які відбувається ключова комунікація за допомогою авіаційної техніки. Звісно, що ми продовжуємо працювати над створенням відносно недорогих засобів протидії ворожим дронам і ракетам. Тут, думаю, в нас попереду ще дуже багато роботи, адже очевидно, що війна завтра не завершиться. "Цей дощ надовго". А отже, нам дуже потрібні відносно недорогі засоби для того, щоб бути максимально ефективними під час відбиття масштабних ракетних та дронових атак ворога. Тут я маю надію не лише на українську оборонку, а й на підприємства відповідального українського бізнесу, на наші колаборації, зокрема, з європейськими партнерами. Бо чим далі, тим більше до них приходить розуміння, що сила української зброї, помножена на відповідну ресурсну підтримку з боку європейських партнерів, дозволить нам разом створити ту саму непереборну стіну, за яку ніколи не зможе пролізти московит.
.jpg)
Владислав Селезньов. Фото: facebook/vladislav.seleznev.94
"Путін у своїх намаганнях досягти бодай якихось результатів на полі бою готовий використовувати все"
Нещодавно Україна заявила про вихід із Конвенції щодо протипіхотних мін. Деякі країни Європи роблять теж саме і ця ситуація загалом зрозуміла. А що робити із фактичним застосуванням Росією хімічної зброї? Застосовувати хімічну зброю у відповідь чи як?
Хімічна зброя – це зброя масового ураження. І тут, на жаль, ми не маємо надійних, раціональних та послідовних союзників. Адже насправді тривалий час хімічна, біологічна, як і ядерна зброя вважалися таким собі "табу" на застосування. Причому, щодо хімічної зброї такі обмеження відбулись ще за підсумками Першої світової війни на початку минулого сторіччя. Але ж бачимо, що Путін у своїх намаганнях досягти бодай якихось результатів на полі бою готовий використовувати все, до чого лише має доступ. Тут, як на мене, мали б відповідним чином працювати ключові безпекові інституції, зокрема, ООН. Але на дієвість, ефективність протидії таким зухвалим діям РФ годі й сподіватися. Тому в цьому процесі ми не вийдемо на формат, що ми так само почнемо використовувати таку компоненту як зброя масового ураження. Але бойова робота по бойових розрахунках, тих самих підрозділах російських військ РХБЗ, мабуть, що буде найбільш раціональним варіантом. Звісно, що першу і ключову роль у цих процесах будуть відігравати наші розвідники, бо все це треба дослідити, виявити місця розташування тих підрозділів, які готуються до застосування цих небезпечних компонент. Ну, а далі вже до справи будуть братися наші артилеристи, пілоти винищувальної авіації та інші складові українських Сил оборони.
"Першу скрипку тут мають відіграти наші розвідники"
А загалом реально спрямувати удари туди, де виробляється така зброя або її компоненти?
Справа в тому, що Росія є країною підписантом міжнародної угоди щодо заборони виготовлення, зберігання та застосування хімічної зброї. Тому, найімовірніше, всі ці підприємства розташовані в утаємничених місцях. Я тому й кажу, що першу скрипку тут мають відіграти наші розвідники, досліджуючи таку чутливу для росіян інформацію для того, щоб ми мали можливості вражати безпосередньо об'єкти, які займаються виготовленням цих небезпечних сполук.
Повітряні російські удари по ТЦК та СП: "територія України надзвичайно велика"
Повітряні російські удари по наших ТЦК та СП – це нова стратегія РФ? Яка їхня мета?
Що ми маємо розуміти? Ворог у будь-який спосіб намагається зірвати нам процес мобілізації. Путіну надзвичайно муляє той факт, що ми маємо змогу чинити спротив. У нас постійно відбуваються певні заходи, спрямовані на посилення бойових можливостей українського війська. І звісно, що ворог добре розуміє, де розміщені наші відповідні установи мобілізаційної системи, і він намагається в них цілити. Але, знову ж таки, територія України надзвичайно велика і певна ротація, певне переміщення, зокрема, й цих об'єктів можуть цілком імовірно відбуватися в осяжній перспективі. А те, що нам вдалося зберегти систему, яка відповідає за ефективну політику мобілізації та мобілізаційної підготовки – це чудова новина. Бо, насправді, напередодні російського вторгнення в 2014 році робилось чимало агентами впливу, зокрема, в найвищих владних кабінетах нашої країни, щоб цю систему зруйнувати. Але ми тоді її зберегли і зараз ця опція ефективно працює.
