Фото надані артисткою
Найбільшим дивом для мене стало те, що вихід пісні "Боривітер" фактично збігся з представленням копії мозаїки Алли Горської. Для мене це було несподівано. Пісня сама собі знайшла цей простір
Привіт, Анастасіє! Раді знову тебе чути в нашому етері!
Привіт!
Ми зустрічалися з тобою торік, а зараз знову є прекрасна нагода поспілкуватись — нова пісня "Боривітер". Чи не нещодавня новина про реставрацію панно-мозаїки Алли Горської "Боривітер" надихнула тебе на її створення?
Це цікаво. Про цей "Боривітер" я знала, і це те, що вражає. Кілька років тому в Українському домі була виставка Алли Горської — я це пам’ятаю. Але наскрізною темою коли я писала пісню, було моє щире бажання написати пісню для друзів, які служать у війську. Багато моїх близьких людей зараз дуже близько до лінії фронту. Дуже близько. І це фактично писалося як пісня-оберіг. А її назва і останній приспів прийшли вже після того, як я написала всі слова. Тобто, я собі не ставила за ціль написати пісню "Боривітер" — я ставила за ціль написати щось хороше, якесь послання, таку собі медитацію. Пізніше, коли я шукала приспів, я подумала: це ж усе про політ. І це боривітер! А потім, вже коли я вибрала цю назву, то довідалась, що є і школа БПЛА "Боривітер" — досить хороша, я вже теж з ними на зв’язку, ми знаємося, і бренд SVARGA навіть випустив вишиванку на запит цієї школи БПЛА.
Для мене найбільшим дивом стало те, що вихід пісні фактично збігся з представленням копії мозаїки. Для мене це було несподівано: я не знала, що таке буде. Тому, мені здається, пісня вийшла вчасно. Вона сама собі знайшла цей простір, і я дуже рада, що вона дуже вчасно вилетіла в інформаційне поле. Тому все склалось як мало бути.
Ти багато виступаєш як на для військових на Сході України, так і за кордоном — перед людьми, які можливо, ніколи не чули бандуру і не знають нічого про українську культуру. Де тобі виступати складніше? І чи бувало, коли після виступів за кордоном до тебе підходили люди і запитували про бандуру?
Так, це дуже цікаве запитання. Я виступаю перед різними людьми. І перед тими, які є моїми фанатами — і це найлегші концерти, коли я граю для людей, які хочуть чути музику, яку я граю. І також виступаю перед людьми, які можуть стати моїми фанатами. Але дуже часто я зустрічаю людей — і серед іноземців, і також серед українців, — які ніколи до цього не бачили бандуру, або ніколи не чули її так близько. І за кордоном я розумію, що це "вау!". Але я інколи дивуюсь, коли підходять українці і говорять, що вони вперше чують бандуру. І говорю: "Дуже добре, що ви це почули! Слухайте ще, приходьте ще!". Але так само в прифронтових містах, коли я виступаю для військових, інколи підходять військові, які також кажуть, що вперше бачать і чують бандуру наживо! Мені тоді незрозуміло, чи хочеться плакати, чи сміятись. Я радію, що вони почули її. І це сумно, що про бандуру знають мало людей.
Але ось приклад з життя. Сьогодні зранку я поверталась із Полтавської області у Львів. Мене віз таксист — і він розповідав, що його донька вчиться грати на бандурі! Тому це є, але нам треба це ще ростити і ростити. Бандура справді екзотична, але хотілося б, щоб як колись сталося з Раві Шанкаром — відомим ситаристом, який грав з "Бітлз", — так і щоби наша бандура була на рівні з ситаром, а то й вище.
Нам здається, що ми вже близькі до цього, хоча й такою страшною ціною. Представник "Культурного десанту" бандурист Тарас Столяр вже виступав зі Стінгом, грав перед Боно і Шоном Пенном. Можливо, ми вже наблизились до того, що хоча б на семпли будуть бандуру розбирати по всьому світі найвідоміші виконавці.
Так!
А ти, до речі, в курсі, чи є відомі бандуристи — не українці?
Ті бандуристи, що за кордоном, — вони зазвичай мають українське походження. Тут варто згадати Юліана Китастого з Нью-Йорку. Це дуже нетиповий авангардний сучасний митець, який поєднує традицію і сучасність. Він дуже нетиповий і для Північної Америки, тому що в Північній Америці (я там була, викладала бандуру, знов туди їду ось сьогодні) є багато капел бандуристів, але сучасної бандури там дуже мало. І сім’я Китастих робить дуже важливі кроки в цьому напрямку.
Окрім них, можна згадати японця Чарлі Сукума. Його жінка — українка, я не знаю, чи це вплинуло на те, що він почав грати на бандурі. Чи Polyphony Project — то там у Міклоша Бота також жінка — українка. Він каже, що це ніяк не вплинуло на те, що він з цим проєктом працював. Але якщо повертатися до Чарлі Сукума, то він не займається цим професійно, він заробляє на життя чимось іншим, але це його хороше хобі.
Але так щоб назвати дуже популярних виконавців, то я не зможу. Сподіваюсь, вони ще з’являться. Бо бандура доступна, її можна купувати — в нас є більш ніж чотири виробники в Україні — це непогано! Але дуже-дуже бракує виробників старосвітської бандури.
.jpg)
От "Боривітер" я записала і зіграла саме на старосвітській бандурі. Її робив Тарас Козуб, який був у лавах ЗСУ, отримав, на жаль, поранення і втратив ліву руку. Тоді вся спільнота збирала йому на протез — і зібрала, — і він нещодавно вже грав з протезом на лірі. Він зробив чудесну старосвітську бандуру — я на ній граю, і то є чисте задоволення. Але таких людей дуже мало. Дуже хочеться, щоби більше людей робили бандури.
Я ось повернулася з Полтавської області, де я майструю свою кобзу — в майстерні Юрка Фединського. Між кобзою і бандурою є різниця, але якщо дуже просто, то на кобзі можна грати, затискаючи лади, як на гітарі, а на бандурі кожна струнка окремо. Хоча це дискусійне питання, але я для себе так залишила. І ось там, в Крячківці (звідки походить легендарний гурт Древо), відбувся фестиваль, я там провела майже тиждень — і це неймовірно, що там відбувається! Дуже хочеться, щоби більше людей про це знали, тому що насправді ми стоїмо на порозі великої кризи. Все менше й менше діточок ідуть вчитися грати на бандурі, а виробники бандур ідуть до війська. А автентичні виконавці… Ось ЮНЕСКО прийняло до спадщини кобзарство, і ви знаєте скільки офіційно виконавців, носіїв традиції в Україні?..
Скільки?
Тринадцятеро — і деякі з них у ЗСУ. Це катастрофічно мало. Тим більше, люди, які грають на старосвітських інструментах, часто відчувають цей поклик, зобов’язання — і вже багато майстрів і виконавців долучились до ЗСУ. Тому закликаю — слухайте "Боривітра", поширюйте і хай він захопить вас так, щоб и захотіли створити свій інструмент! Щоб ви могли знайти можливість змайструвати чи купити і навчитися грати — бо тільки так ми збережемо традицію!
Слухати пісню "Боривітер" Banduragirl, як і багато інших прем’єр, можна у плейлисті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
