Атака безпілотника по підприємству російського ВПК у місті Ставрополі (РФ), 26 липня 2025 року. Скриншот із відео з відкритих джерел
Обирається найважливіше, ураження чого матиме максимальний вплив на ворожі спроможності
Українські дрони вразили чергові важливі об'єкти військово-промислового комплексу Росії. Наскільки такі точкові операції дають результат? Наскільки вони важливі?
Ми маємо значно менше засобів ураження. Коли наші військові обирають цілі для наших дронів та ракет, то вони постають перед дилемою – у РФ із десяток важливих цілей: це командні пункти, склади, заводи із виробництва, аеродроми ворожі. На ці десяток цілей маємо дві ракети. Тому в цьому складному виборі обирається найважливіше, ураження якого матиме максимальний вплив на ворожі наступальні спроможності, на їхні спроможності завдавати удари. Такими ворожими об'єктами є виробництво дронів, ракет, снарядів, бойових машин, які лізуть на нашу землю. Якщо знищувати в повітрі ракети – це дуже важко. І це вже останній крок, коли вони на нас летять. Значно ефективніше знищувати ті ж ракети і ворожі дрони на стартових майданчиках, коли вони запускаються. На залізниці, коли вони прямують із заводу до місць запуску. І найефективніше – удари по самому виробництву, яке виводить з ладу не просто десяток чи сотню "шахедів", які в цьому цеху виробляються, а і зупиняє виробництво на тиждень, два, три, місяць. Найефективніше, коли удари завдають системно. Кожен удар, можливо, не дає такого потужного стовідсоткового результату, але системність ударів створить синергетичний ефект. Ударили по заводу із виробництва бойових головок для "шахедів". Місяць він стоїть, ремонтується, потім знову відновлюється виробництво. Вони впродовж місяця відновлюють, через місяць знову прилітає, знову зупиняється. І тоді це дає потужний результат.
Напрямки виробництва ракет в Україні
Зустріч Володимира Зеленського із журналістами 24 липня нинішнього року. Говорили про виробництво ракет. Є можливість на території Європи це робити. Якщо про співпрацю детальніше, наскільки ми можемо довго ось так працювати? Чи все-таки в нас є шанси щось конкретно робити тут у себе?
У нас є три напрямки. Два основних напрямки співпраці з нашими європейськими партнерами. Кооперації – виробництво і відновлення нашої зброї за нашими технологіями, із використанням інвестицій і технологій, які ми отримуємо від наших партнерів. І тут взаємна зацікавленість. Тому що ми таке собі тестове поле бою для вдосконалення цієї зброї. І це для виробників найважливіше. А для наших виробників важливо знайти майданчики для виробництва, де було б це здійснювати максимум безпечно. І друге, інтеграція європейських технологій, напрацьованих уже з нашими технологічними процесами в ракетному виробництві. Ми дуже потужні, але є нюанси, які нам дуже допоможуть, якщо відбувається кооперація з європейцями, з американцями.
Другий момент – виробничі майданчики. Ми ж бачимо, куди летять російські ракети. Солом'янський район Києва – це такий собі магніт, куди прилітають ракети і дрони. Дніпро – теж зрозуміло, чому туди летить, б'ється по конкретному підприємству. Павлоград… Можна перерахувати з десяток основних провідних виробників зброї і компонентів до них. Працюють вони чи ні – росіяни продовжують бити методично. Просто там неможливо на цих потужностях відновити виробництво. Тому або виробництво переноситься у відносно безпечні райони України і вони ближче до наших партнерів. Другий варіант – ми переносимо своє виробництво на територію наших партнерів. І тут і наша зацікавленість, і їх зацікавленість не тільки прямо зараз для забезпечення Збройних Сил України, а і на перспективу, коли це партнерство переросте вже в бізнес-проєкт, який буде приносити прибутки і нам, і тим державам, які зараз нам допомагають.
.jpg)
Павло Лакійчук. Фото: facebook
Де обидві сторони зацікавлені, там швидко проходять усі бюрократичні процедури
Скільки часу потрібно, щоб цей ланцюжок пройти від початку задуму виробництва і аж до того, щоб ті ж ракети вже були готові?
Ми зараз крутимося довкола одного конкретного проєкту з Німеччиною. За ці три роки – перший рік треба відкинути – там дещо інші були форми співпраці. Але десь із 2023 року процес співпраці із європейськими партнерами дуже потужно налагоджений. Кожна компанія, особливо стосується наших приватних компаній – дрони, РЕБ – значна частка стала вже вироблятися нашими приватниками, які з маленьких майстерень десь в гаражах перетворились на потужних провідних виробників європейського озброєння і які доволі потужно інтегрувалися з нашими європейськими сусідами. Мова йде не тільки про збиральні майданчики десь у Польщі чи Румунії. Ні, мова якраз йде про те, що європейці зацікавлені в цій кооперації. А де обидві сторони зацікавлені, там доволі швидко відбуваються всі ці бюрократичні процедури. І виробництво починається сильно.
КОНТЕКСТ
Вранці 26 липня нинішнього року далекобійні дрони СБУ вразили виробничі потужності Ставропольського радіозаводу "Сигнал" – одного із найбільших в Росії виробників радіоелектроніки для війська. Про це повідомило джерело Суспільного в СБУ.
За словами джерела, завод спеціалізується на виробництві різних видів РЕБів, радіолокаційної, радіонавігаційної апаратури, радіоапаратури дистанційного керування, працює на російський ВПК. Завод перебуває під міжнародними санкціями.
Один із ударів припав на корпус №2 (цех №5), де розташовано дороге імпортне обладнання – верстати на базі числового програмного управління. Друге ураження зафіксовано у корпусі №1, де розташований цех радіоелектронних пристроїв №17.
"СБУ продовжує системно виводити з ладу ворожі обʼєкти, що працюють на війну проти України. Кожне таке ураження зупиняє виробничі процеси та знижує військовий потенціал ворога. Ця робота триватиме й надалі", – сказало джерело.
Раніше російські пабліки повідомляли, що на світанку 26 липня дрони атакували Ставропольський край РФ. За повідомленням моніторингових каналів, дрони уразили Ставропольський радіозавод "Сигнал".
