Наталка Позняк-Хоменко. Фото: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану
Для української літератури притаманне більше зосередження не стільки на політичних моментах, скільки на суспільних
"Чорна Рада" Пантелеймона Куліша – чи не перший твір, де показується інтриги, політична боротьба за гетьманство тощо.
У багатьох історичних романах якщо дивитися з точки зору літератури є боротьба, інтриги тощо. Але в тому то і проблема, що ці романи писалися після тих подій, які в них описані. Тобто це вже були історичні романи, де автор так чи інакше пробує проаналізувати як і чому воно відбувалося. Але автор вже нічого не може змінити. Саме тому цікаві сучасні політичні романи, коли ми можемо бути не просто людьми, які проживають у цих реаліях, а ми можемо, пізнавши те, що відбулося якось вплинути на майбутнє і зробити для себе якісь висновки. У "Чорній Раді" суспільна і любовна лінія також відіграє свою роль. Для української літератури притаманне більше зосередження не стільки на політичних моментах, скільки на суспільних. Автор базується на тому матеріалі, який йому набагато ближчий. За останні роки у нас з’явилася велика кількість художньої літератури про Майдан. Є маса художньої літератури про війну. Тобто, це ті процеси, до яких долучений сам автор. Натомість політика – це як певний замкнений клуб і туди, щоб бути максимально правдивим дуже складно проникнути. Плюс навіть якщо ти багато, що знаєш, не кожен наважиться це розказати. Я знаю лише один такий роман на межі 2000-их років – Марини Гримич "Егоїст", де була спроба зазирнути з-за лаштунків в український політикум.
"Ліна Костенко зробила колосальну справу, показавши нам наше дзеркало"
Роман Зінаїди Тулуб "Людолови" – поворотна віха в українській історичній романістиці. Спочатку роман задумувався як біографія гетьмана Сагайдачного. Потім авторка розгорнула його в багатошарову панораму українського життя 17 сторіччя. Там є і шляхта і старшина, вільні козаки дикого поля, повсякденна боротьба за владу, козацькі походи в далекі краї. Це масштабне епічне полотно з елементами політичного аналізу. Також сюди можна додати романи Павла Загребельного "Брухт", "Гола душа", "Стовпотворіння". Услід Загребельному ступав Володимир Яворівський з повістю "Варвара серед варварів", "Найдовша ніч президента". Що можна сказати про роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого"?
Чому цей роман викликав такий ажіотаж? Перед його виходом було дуже багато розмов. Тому, мені здається, що у багатьох були якісь завищені сподівання і очікування. Зараз, оцінюючи цей роман, можна сказати, що це була скрупульозна препарація нашого суспільства. Політика там лише частина дійства. Ліна Костенко зробила колосальну справу, показавши нам наше дзеркало. Проблема в тому, що хотілося побачити більше. Всі чекали відповіді на запитання: що робити? Куди йти? Проте цей роман ставив питання, на які кожен має давати відповідь самостійно. Це і був той культурний шок, коли люди почалися замислюватися. Принаймні частина суспільства поставила собі питання: куди ми йдемо?
Сучасна література ставить багато питань, на які кожен з нас має знайти відповідь
Які знакові твори пов’язані з подіями на Майдані?
Інститут національної пам’яті ще з 2014 року почав розвивати напрямок усної історії Майдану. Ми почали все це фіксувати і зберігати. Потім це все вилилося в "Усну історію російсько-української війни". Тоді у нас вийшла книга "45 історій про Майдан". Показовими для того періоду є книжка братів Капранових "Майдан. Таємні файли" і книжка Соні Кошкіної "Майдан: Нерозказана історія: Головне розслідування подій Революції Гідності". Обидві викликали величезний інтерес. Сучасна література ставить багато питань, на які кожен із нас має знайти відповідь. У цьому феномен сучасної художньої літератури.
"Ті, хто своїм життям був уособленням боротьби, для сучасної молоді став дороговказом"
Зараз на різноманітних мітингах і протестах можна побачити велику кількість цитат з літератури. Про що це свідчить?
Література є невід’ємною частиною нашого життя, починаючи від Тараса Шевченка, Василя Симоненка до Сергія Жадана та інших сучасних авторів. У 1990-их роках на мітингах цитати Шевченка були скрізь. Він був дуже популярним. З початком російсько-української війни багато хто цитував Ліну Костенко, а особливо її катрен "Маленький сірий чоловічок накоїв чорної біди". Стає актуальним Стус, Симоненко. Ті, хто своїм життям був уособленням боротьби для сучасної молоді став дороговказом. Їхня література тепер надихає сучасну молодь на боротьбу за одвічні ідеали.
"Абсолютна свобода занепадає, диктатури беруть своє"
Як тема виборів відображена і літературі?
Нещодавно з’явився роман Анатолія Велімовського "Мій коханий кандидат", який якраз про наше сьогодення і про виборчі тенденції. По суті ця політична кухня зараз творить наша майбутнє. Політика – це механізм маніпуляцій і не завжди те, що є найкращим, для тебе приходить саме демократичними методами. В основі роману лежить виборча технології і виборчий процес. Це дуже тонка алюзія на ті події, які відбувалися в США у протистоянні Байдена і Трампа. Головне питання, яке постає у творі – це питання вибору. Вибору не кандидата, а вибору, яким шляхом іти, щоб врятувати свою країну від катастрофи. Герої дають дуже парадоксальну і водночас сильну відповідь на це питання. Тому є над чим подумати. Ця книжка не про Україну, хоча там є певні алюзії. Це суспільство через 26 років після великої війни. У романі порушена ще одна важлива проблема – це криза ліберальних цінностей, що ми зараз спостерігаємо у світі. Абсолютна свобода, яка стала найбільшим досягненням після Другої світової війни, занепадає. Диктатури беруть своє.
"Клаптикова свідомість і мультифаховість"
Ще одна з тем, яка мене дуже зачепила в цьому романі – це вплив соцмереж. Наплив інформатизованості не дає можливості проаналізувати все і вибрати правду. Люди в соцмережах не шукають правди. Вони шукають підтвердження своїх теорій. Таким чином формується клаптикова свідомість. Людина замість того, щоб бути фаховою в окремому напрямку, стає мультифаховою. При цьому вона не розбирається в жодному із напрямків своєї мультифаховості. Це створює суспільство, яким дуже легко маніпулювати.
"Ми боремося за свої права, проте забуваємо про обов’язки"
Чому відбувається криза ліберальних цінностей?
Ми дуже багато звертали увагу на права. Ми боремося за свої права, проте забуваємо про обов’язки. Складні часи породжують сильних людей. Сильні люди породжують хороше життя. Хороше життя породжує слабких людей. Слабкі люди породжують погані часи. Ми десь ідемо по цьому циклу. Потрібно більше думати про обов’язки.
